Тема: повість временних літ План

1. “Повість временних літ” – визначна пам’ятка давньоруського періоду.

2. Легенди та перекази фольклорного походження у творі:

а) про заснування Києва;

б) про помсти княгині Ольги древлянам;

в) про білгородський кисіль.

3. Літописна легенда про смерть Олега та її інтерпретація письменниками нового часу.

4. Образи князів у літописі.

5. Художня своєрідність твору.

Література

1. Мацапура В. Поетична обробка відомого сюжету: історія і легенда в “Пісні про віщого Олега” Олександра Пушкіна // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1999. - № 4. – С. 30 –33.

2. Повість временних літ. Літопис (за Іпатським списком). – К., 1990.

3. Полєк В. Історія української літератури Х – ХVІІІ ст. – К., 1994. – С.30 – 34.

4. Степанишин Б. Давня українська література в школі. – К., 2000. – С.315 – 324.

5. Франко І.Студії над найдавнішим Київським літописом: частина перша //

Зібрання творів: У 50 т. – К., 1976. – Т.6. – С. 7 – 187.

6. Хрестоматія давньої української літератури. – К., 1967. – С. 13 – 33.

7. Шахматов О. Літописи // Матеріали до вивчення історії української літератури: У 5 т. – К.,1959. – Т.1. – С. 87 - 96.

8. Яременко В. Літописець Нестор і його „Повісті временних літ”// Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи середньовіччя ІХ – ХVст.: У 2 т. – К., 2002. – Т.1. – С. 438 – 480.

Завдання: вивчити напам’ять уривок від слів “Велика бо бывает полза...” до слів “... то обрещеши велику ползу души своєй” // Хрестоматія. – С. 31.

* * * *

Літописання – один із найдавніших видів давньоруського оригінального письменства, що у часи князювання Ярослава Мудрого набуло державної ваги. Це історико-літературні твори, в яких розповідь ведеться за роками. Найважливіші з них доби Київської Русі вважаються „Повість временних літ” („Початковий літопис”), Київський, Галицько-Волинський та ін.

„Повість временних літ” – відзначається високим повчальним спрямуванням, художньою та історичною виразністю й до сьогодні викликає незмінний інтерес вчених та шанувальників рідної історії. Літопис формувався у стінах Києво-Печерського монастиря. Саме там 1073 р. ігумен Никон склав перший Києво-Печерський звід, а в1095р. ігумен Іван упорядкував другий звід, який став основою „Повісті”. Перша редакція твору, зроблена літописцем Нестором у 1113 р. на основі другого зведення, була названа”Повhсть временныхъ лhтъ черноризца Федосьева манастыря Печерьскаго, откуду есть пошла Русская земля и хто в ней началъ пhрвhе княжити и откуду Руская земля стала есть”. Літописання з Києво-Печерського монастиря переміщається у Видубецький. Там у 1116 р. ігумен Сильвестр створює другу редакцію „Повісті”. А в 1118 р. ним була створена третя редакція літопису для сина Володимира Мономаха Мстислава.

В оригінальному вигляді до нашого часу не дійшла жодна із редакцій літопису.

Початковий літопис відомий у пізніших списках - Лаврентіївському та Іпатіївському, який уклав чернець Лаврентій у 1377 р. Він містить „Повість” і північноруське зведення до 1305 року. Другий укладено в Іпатіївському монастирі у Костромі в XV столітті. Крім „Повісті” він містить Південноруське зведення у складі Київського і Галицько-Волинського літописів з описом подій до 1292 року.

„Повість временних літ” розкриває творче завдання співавторів. Вони використали різноманітні джерела: біблійні та інші перекладні твори, фольклорні розповіді, а також літописні записи, які тепер невідомі. Вони підпорядкували їх літературному викладові історії Київської Русі, проповідуванню єдності між князівствами та заклику до її захисту перед зовнішньою небезпекою.

Особливістю Початкового літопису є те, що автори починають розповідь із біблійних оповідей. Зауважмо, Біблія була книгою, на якій зорієнтована увага будь-якого книжника-літописця. Взявши за основу біблійні псалми, пісні й приповістки Соломонові, афоризми, автори відтворили образно-художню систему літописання доби високого Середньовіччя. „Повість” є тонічним віршем, із неоднаковою кількістю складів, але з рівномірним наголошуванням. Звідси вчені-дослідники роблять висновки про те, що „Повість временних літ” започатковує давньоруське писемне віршування.

Слід зорієнтувати увагу студентів на тому, що літописні оповідання не є цілком наслідувальними. Взявши за основу біблійні розповіді, автори просякали і заглиблювалися у народне життя, а ритмомелодику творів спрямовували у руслі українських народних дум.

Частина літописних повідомлень грунтується на історичному фактажі. Зокрема, сюди належать оповідання про військові походи князів на Царгород, двобої руських дружин із зовнішніми нападниками, про перших руських мучеників братів Бориса і Гліба, воїнська повість про битву Мстислава із Святополком, розповідь про заснування Києво-Печерського монастиря, оповідання Нестора про перенесення мощей Феодосія Печерського, сказання отця Василія про осліплення Василька Теребовлянського та ін.

Поряд із суто історичними відомостями у „Повісті временних літ” вміщено легенди і перекази фольклорного походження. Серед них виділяється розповідь про апостола Андрія, який по дорозі з Корсуня до Рима, відвідав Київ і Новгород, благословив Київські гори і підніс на них хрест як символ майбутньої ролі Києва в історії християнства на Русі. Далі подаються легенди про Кия, Щека і Хорива, про обрів, про помсти древлянам княгині Ольги за смерть свого чоловіка, облогу Білгорода печенігами, подвиг кожум’яки та ін.

Студент повинен зважити, що різнорідний матеріал, з якого сформувався літопис, виокремлює ще таку рису – у творі немає стилістичної єдності. Це поєднання різноманітних за жанром статей.

Оскільки “Повість минулих літ” є зразком оригінальної літератури Київської Русі, то необхідно з’ясувати, чи спостерігається вплив різних жанрів перекладної літератури на створення цього твору.

Звернути увагу на специфіку жанру “Повісті”, тему, ідею, композицію, причини виникнення різних редакцій та списків. Опрацьовуючи текст твору, з’ясувати, чим зумовлене ставлення автора до постатей князів.

Використання сюжетів та образів твору письменниками можна проілюструвати на прикладі легенди про смерть Олега (О.Пушкін, І.Франко, С.Руданський. О.Олесь). Прочитавши твори згаданих авторів, визначити, як кожен із письменник по-своєму інтерпретував один сюжет.

„Повість” свого часу ставала предметом літературно-критичних студій українських вчених М.Максимовича, М.Костомарова, І.Франка, М.Грушевського, Л.Махновця, В.Яременка, В.Шевчука.

Мотиви літопису у своїй творчості використовували Т.Шевченко, С.Руданський, І.Кочерга, Ю.Опільський, С.Скляренко, П.Загребельний, В.Шевчук.

* * *

Студенти першого курсу ще не набули належних умінь у прочитанні і сприйманні текстів, написаних мовою, яка відрізняється від сучасної української літературної. Нижче подаємо уривки з „Повісті временних літ” давньоруською мовою, рекомендовані програмою дисципліни. Тому студентам пропонуємо на практичних заняттях коментоване читання у вигляді зачитування вголос окремих уривків, переказування їх змісту, а також пояснення значень малозрозумілих слів.