Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_z_finansovogo_analizu_1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
1.35 Mб
Скачать

2. Вимоги до фінансової інформації

Фінансова інформація, що міститься у фінансовій звітності та надається користувачам, повинна відповідати певним вимогам, а саме:

  • достовірність (надійність) – об’єктивність і правильність наведених для використання даних, що забезпечують правильність розуміння та призначення інформації;

  • вчасність – здатність впливу на прийняття рішення користувачем і задовольнити його інтереси в потрібний момент часу, або до певного терміну;

  • доступність і зрозумілість – трактування користувачем інформації має бути однозначним;

  • конфіденційність – надання користувачем лише тої інформації, яка не завдає збитків підприємству.

Для якісного управління необхідна оптимальна кількість інформації. Неповнота інформації не дозволяє отримати повного уявлення про об’єкт що вивчається. Надлишок інформації не дає змоги виділити єдине раціональне рішення. Тому фінансова інформація підлягає певні обробці перед наданням її користувачам.

3. Принципи підготовки фінансової звітності

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких основних принципах (ст. 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»):

1. Історичної собівартості – засоби обліковують по ціні придбання ( собівартості) та у відповідності до витрат на виробництво.

2. Єдиного грошового вимірника – бухгалтерський облік оперує фактами, які мають оцінку в грошовому вимірнику.

3. Безперервність – припущення, що діяльність підприємства буде продовжуватися в неосяжному майбутньому.

4. Автономності – бухгалтерський облік обмежується рамками підприємства і не поширюється на особисті засоби його власників.

5. Нарахування та відповідності доходів та витрат – доходи та витрати відображаються в момент їх виникнення, а не в момент надходження або сплати грошових коштів. Визначення результату звітного періоду потребує співставлення доходів з витратами.

6. Превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності і економічної реальності, а не лише виходячи з їх форми. Тобто, якщо проведена операція до певної міри не варта зусиль по її реєстрації, то ведення обліку у такому випадку недоречне.

7. Обачності – бухгалтер не повинен занижувати оцінки зобов’язань та витрат і підвищувати оцінки активів і доходів підприємства, тобто очікуваний прибуток не може бути нарахований , очікувані витрати не можуть бути враховані.

8. Сталості – постійне застосування обраних методів обліку з року в рік.

9. Повноти – всі господарські операції підлягають реєстрації на рахунку бухгалтерського обліку.

10. Періодичності – для визначення фінансового результату та складання звітності у встановлений певний термін часу.

4. Баланс підприємства та його складові

Головною компонентою фінансової звітності є її баланс. Баланс показує реальний фінансовий стан підприємства на конкретну дату, відображає співвідношення між економічними ресурсами підприємства та вимогами щодо їх надходжень, а також є індикатором здатності підприємства виконувати свої зобов'язання. Цей звіт поділяється на дві частини, одна з яких характеризує економічні ресурси, якими володіє підприємство і які можуть принести економічну вигоду в майбутньому (актив), і друга – джерела її формування (пасив) (рис.2.1), (рис. 2.2). Зобов'язання та власний (акціонерний) капітал складають пасиви балансу. Отже,

АКТИВИ = ПАСИВИ

те, чим володіє підприємство на певну дату

те, що підприємство повинно повернути

(акціонерний )

Активи

Зобов'язання

Власний

капітал

= +

Рис.2.1 – Схематичне зображення структури балансу

Фінансовий аналіз підприємства починається з вивчення бухгалтерського балансу, його структури, складу й динаміки.

Під активами розуміється майно (ресурси підприємства), у яке інвестовані фінансові ресурси. (рис.2.2) Статті активу розташовуються залежно від ступеня ліквідності майна, тобто від того, наскільки швидко даний вид активу може придбати грошову форму.

1. Позаоборотні активи (іммобілізовані кошти):

- нематеріальні активи (патенти, авторські права, ліцензії, торговельні марки, гудвіл й інші цінні, що не мають матеріальної форми активи, контрольовані підприємством);

- основні засоби (майно, будинки, устаткування, земля й інші матеріальні активи з відносно тривалим терміном корисної служби);

- капіталовкладення (незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення й ін.).

2. Оборотні активи (мобільні кошти):

- запаси товарно-матеріальних цінностей і витрати (сукупність статей, що характеризують майно, яке зберігається для реалізації, що перебуває в процесі виробництва постійно витрачається на виробництво продукції);

- дебіторська заборгованість;

- короткострокові фінансові вкладення (капіталовкладення в цінні папери, інвестиції й ін.);

- грошові кошти.

Оборотні активи більш ліквідні, ніж позаоборотні. Це обумовлено тим, що позаоборотні активи представляють ту частину майна підприємства, що не призначена для продажу, а постійно використовується для виробництва, зберігання й транспортування продукції. Оборотні активи беруть участь у постійному циклі перетворення їх у кошти. У свою чергу, їх можна розділити за ступенем ліквідності:

- найбільш ліквідні оборотні активи – кошти, цінні папери;

- швидко ліквідні – дебіторська заборгованість;

- слабо ліквідні – запаси й витрати.

Пасив бухгалтерського балансу (рис. 2.3) відображає джерела фінансування коштів підприємства, згруповані на певну дату за їхньою приналежністю й призначенням. Пасив показує величину коштів, вкладених у господарську діяльність підприємства й ступінь участі в створенні майна організації.

Важливим аспектом аналізу структури балансу є визначення взаємозв’язків між активами й пасивами балансу (рис. 2.4), тому що в процесі виробничої діяльності йде постійна трансформація окремих елементів активу й пасиву балансу.

Кожна група пасиву функціонально пов’язана з певною частиною балансу. Короткострокові кредити призначені для поповнення оборотних коштів. Деяка частина довгострокових зобов’язань фінансує як оборотні, так і позаоборотні активи. Така ж взаємодія спостерігається й у випадку погашення зовнішніх зобов’язань. У нормально функціонуючого підприємства оборотні активи перевищують короткострокові пасиви, тобто частина поточних активів погашає короткострокові пасиви, інша частина погашає довгострокові зобов’язання, а частина, що залишилася – йде на поповнення власного капіталу (стає власністю власника підприємства).

Рис. 2.3 – Структура пасиву балансу

Рис. 2.4 – Взаємозв’язок між активом і пасивом балансу

Для аналітичних досліджень й якісної оцінки динаміки фінансового стану підприємства поєднаємо статті балансу в окремі групи. У результаті одержуємо агрегований баланс, який використаємо для визначення важливих характеристик фінансового стану підприємства й розрахунку основних фінансових коефіцієнтів.

Рис. 2.2 – Класифікація активів балансу

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]