4. Оптимізація грошових потоків підприємства

Планування руху грошових коштів передбачає визначення можливих джерел надходження та напрямків використання гро­шових коштів підприємства для забезпечення його платоспромо­жності впродовж планового періоду. План руху грошових коштів розробляється у формі платіжного календаря, який являє собою баланс грошових надходжень та грошових витрат підприємства за окремими часовими періодами, який балансується залишком грошей на поточному рахунку підприємства.

Поточне регулювання грошових потоків (операцій) охоплює наступні напрями роботи:

1. Синхронізація грошових потоків

Цей напрямок поточного регулювання передбачає узгодження вхідних та вихідних потоків грошових коштів за обсягами та в часі. Проведення цієї роботи дозволяє:

- по-перше, уникнути дефіциту готівки;

- по-друге, вивільнити частину грошових коштів й викорис­тати її для отримання додаткового доходу.

2. Прискорення процесу надходження грошей

Скорочення часу між моментом сплати дебіторами своїх боргів та моментом надходження грошових коштів на рахунок підприємс­тва. Цього можна досягти, якщо прискорити рух грошових коштів до банків, що здійснюють виплати.

Поєднання швидкої інкасації та уповільнення виплат призведуть до отримання максимального обсягу вільних грошових коштів.

Управління та оптимізація грошових потоків – це важливий фінансовий важіль, який забезпечує:

• фінансову рівновагу підприємства в процесі його діяльності;

• ритмічність здійснення операційного процесу підприємства;

• скорочення потреби підприємства в позичковому капіталі;

• прискорення оборотності капіталу (скорочення тривалості операційного циклу, що досягається в процесі ефективного управління грошовими потоками,а також зменшення потреби в капіталі);

• зниження ризику неплатоспроможності підприємства за рахунок синхронізації надходжень і витрат грошових коштів;

• отримання додаткового прибутку за рахунок тимчасово вільних залишків грошових активів.

Тема 6. Ліквідність та платоспроможність підприємства

План

1. Поняття платоспроможності підприємства та її оцінка

2. Ліквідність та її значення для оцінки фінансового стану підприємства

3. Визначення абсолютного показника оцінки ліквідності (платоспроможності) підприємства

4. Визначення відносних показників для оцінювання ліквідності та платоспроможності підприємства

1. Поняття платоспроможності підприємства та її оцінка

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами вчасно погасити свої зобов’язання.

До грошових ресурсів відносять кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані) і частину дебіторської заборгованості, щодо якої є впевненість у надходженні. До термінових зобов’язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету й т.п. Перевищення платіжних коштів над терміновими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Поточна платоспроможність визначається за звітний період. Для цього на підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнт оперативної платоспроможності – відношення суми платіжних коштів до суми термінових зобов’язань. Платіжний календар складається щодня, за тиждень, декаду, два тижні, місяць.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення й аналіз причин фінансових утруднень підприємства. Як правило, причинами неплатоспроможності є:

• невиконання плану з випуску й реалізації продукції; порушення структури й асортименту продукції, зниження її якості;

• збільшення собівартості продукції;

• недовиконання плану прибутків;

• відволікання коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції;

• втрата каналів реалізації й постійних покупців, замовників;

• неплатоспроможність самих покупців і замовників;

• низька оборотність оборотного капіталу.

В основному, оцінюють платоспроможність підприємства за коефіцієнтом покриття.

Загальний коефіцієнт покриття відображає прогнозовані платіжні можливості за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості (КДЗ) і реалізації наявних запасів:

=(кошти + короткострок.фін.вкладення + КДЗ + запаси)/короткострокові зобов’язання [6.1]

Нормальне обмеження показника 2. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань повинно доводитися не менше, ніж дві гривні ліквідних коштів.

Для підвищення коефіцієнта покриття необхідно поповнювати реальний власний капітал і стримувати зростання позаоборотних активів і довгострокової дебіторської заборгованості. Коефіцієнт покриття відображає прогноз платоспроможності на перспективу.

Коефіцієнт загальної платоспроможності визначає здатність підприємства покрити всі зобов’язання (короткострокові й довгострокові) всіма його активами. Основним фактором, що визначає його платоспроможність, є наявність у підприємства реального власного капіталу.

Даний показник часто застосовується при виборі найбільш надійного партнера на основі аналізу його бухгалтерської звітності. Розраховується за формулою:

= активи підприємства/ зобов’язання підприємства [6.2]

Нормальне обмеження для коефіцієнта 2.