Ключові терміни :

Безпосередня ( пряма ) дія конституції – одна з властивостей конституції як основного закону держави.

Верховенство закону – вища юридична сила акта, що має форму закону, стосовно нормативно-правових актів інших суб’єктів нормо-встановлення - глави держави, органів виконавчої влади,автономних утворень , органів місцевого самоврядування.

Гнучка конституція – конституція, що змінюється і доповнюється в напрямку звичайної законодавчої процедури.

Договірна конституція – конституція, прийнята шляхом укладання договору між суб’єктами конституційного права.

Жорстка конституція – конституція, що змінюється і доповнюється у складнішому, ніж звичайна законодавча процедура, порядку.

Змішана конституція – конституція, що поєднує в собі елемент гнучкої і жорсткої конституції.

Кодифікована конституція – конституція, що є єдиним писаним актом, норми якого регулюють усі основні питання сфери конституційно-правових відносин.

Конституційна криза – невідповідність положень конституції конкретної держави реаліям і потребам її суспільно-політичного життя, яка робить неможливим подальше існування конституційної системи в незмінному вигляді.

Конституційна реформа – зміна конституції або зміна її основних положень.

Конституційні принципи – закріплені в конституції загальні основоположні засади, відповідно до яких вона виступає як система правових норм і здійснюється регулювання суспільних відносин.

Конституційність – відповідність актів і дій нормам і принципам конституції як основного закону держави.

Конституціоналізація – закріплення яких-небудь положень у тексті конституції.

Конституціоналізм – державне правління, що ґрунтується на конституції; політико-правова теорія, яка обґрунтовує необхідність державного управління на основі конституції.

Конституція – система правових норм конкретної держав, що закріплюють засади організації економічного, соціального, політичного і духовного життя суспільства, визначають організацію і функціонування державної влади та основи взаємовідносин держав і особи.

Набрання чинності – початок дії нормативно-правового акта.

Народна конституція – конституція прийнята безпосереднім (на референдумі) або опосередкованим (представницькою установою – установчими зборами,парламентом) волевиявлення народу.

Не кодифікована конституція – конституція, норми якої містяться або в актах, або в багатьох різних джерелах права.

Октроїрувана конституція – конституція, введена одностороннім актом глави держави.

Писана конституція – конституція, що є єдиним актом або системою із кількох актів.

Постійна конституція – конституція, що має необмежений строк дії.

Преамбула – вступна частина законодавчого або іншого правового акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій зазвичай викладаються спонукальні мотиви, обставини та цілі його видання або укладення.

Реалізація конституції – втілення норм конституції у практичних діях суб’єктів конституційно-правових відносин (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, та їх посадових та службових осіб, громадян та ін..)

Структура конституції – сукупність складових конституції.

Тимчасова конституція – конституція, що має обмежений строк дії.

Фактична конституція – суспільні відносини, врегульовані нормами конституції.

Фіктивна конституція – конституція, положення якої не відповідають реальному стану суспільних відносин.

Форма конституції – спосіб організації і зовнішнього вияву конституційних норм.

Формальна конституція – конституція як система правових норм, що регулюють суспільні відносини сфери дії конституційного права.

Юридична конституція – конституція як система правових норм, що регулюють суспільні відносини сфери дії конституційного права.

Юридична сила нормативно-правового акту – властивість нормативно-правового акта, що визначається його співвідношенням за ступенем впливу з іншими актами.