1. Організація державної влади та система державних органів України.

• Поняття та основні ознаки державного органу.

• Конституційний статус державного органу.

• Конституційна система і види державних органів; фактори які впливають на формування системи державних органів (форма правління, форма політичного режиму, форма державного устрою, концепція розподілу влади, досвід державного будівництва та національні традиції державотворення, тощо).

• Конституційні принципи побудови і діяльності державних органів.

2. Парламент та парламентаризм. Історична еволюція конституційної моделі Верховної Ради України.

3. Класифікація парламентів.

• Характеристика Верховної Ради України, як парламенту.

4. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України.

• Порядок формування, строк повноваження, дострокове припинення діяльності парламенту, структура парламенту.

• Функції Верховної Ради України.

• Основні форми роботи.

• Акти Верховної Ради України.

• Формальні ознаки та види законів.

• Організація Верховної Ради України.

• Керівні посадові особи Верховної Ради України.

• Голова Верховної Ради України.

• Органи Верховної Ради України (комітети, тимчасові спеціальні комісії, тимчасові слідчі комісії).

• Групи (фракції народних депутатів України).

5. Законодавчий процес та його стадії.

• Суб’єкти права законодавчої ініціативи.

• Умови внесення законопроектів до Верховної Ради України.

• Розгляд законопроектів у комітетах Верховної Ради України.

• Розгляд і прийняття законопроекту.

• Особливості розгляду і прийняття конституційних законопроектів.

• Підписання закону.

• Оприлюднення закону та набуття ним чинності.

6. Конституційно-правовий статус народного депутата України.

• Принципи статусу народного депутата України.

• Вільний і імперативний депутатський мандат.

• Депутатський імунітет.

• Строк повноважень народного депутата України.

• Повноваження народного депутата.

• Гарантії діяльності народного депутата України.

Ключові терміни :

Бікамералізм – двопалатна структура парламенту.

Бюджетний закон – закон, що встановлює державний бюджет.

Бюджетний процес – регламентована законом діяльність державних органів зі складання, розгляду, затвердження, виконання і контролю за виконанням державного бюджету.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим – назва представницького органу Автономної Республіки Крим.

Верховна Рада України – назва парламенту України.

Вето – у сучасних державах акт, який призупиняє або не допускає набрання чинності рішення якогось органу.

Відкрите голосування – спосіб прийняття політичних та інших рішень, за якого учасники процесу прийняття рішення відкрито висловлюють свою власну позицію.

Відкрите засідання – засідання органу державної влади або органу місцевого самоврядування, на якому можуть бути присутні сторонні.

Гарантії депутатської діяльності – законодавчо закріплені умови виконання депутатами своїх завдань і функцій та способи здійснення ними депутатських повноважень.

Голова Верховної Ради України – керівник Верховної Ради України.

Депутат – виборний представник населення в постійно діючому представницькому органі державної влади чи органі місцевого самоврядування.

Депутатське звернення – викладена в письмовій формі пропозиція депутата парламенту, звернена до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи вкласти пропозицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Депутатська недоторканість – встановлена законом недоторканість депутата представницького органу державної влад або органу місцевого самоврядування, яка означає, що він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності , затриманий чи арештований без згоди представницького органу.

Депутатський мандат - документ, що засвідчує законність повноважень депутата парламенту чи іншого представницького органу влади, обсяг повноважень депутата, а також публічна функція , яка покладена на депутата виборцями

Державний бюджет – затверджений у встановленому законом порядку розпис доходів і видатків держави на певний строк.

Дисциплінарна відповідальність депутата – юридична відповідальність депутата, що настає у разі порушення ним норм регламенту парламенту чи іншого представницького органу.

Закон – нормативно правовий акт, прийнятий відповідно до спеціальної процедури законодавчим органом державної влади або безпосереднім волевиявленням громадян.

Законодавча влада – відповідно до теорії поділу влади одна з трьох самостійних і незалежних гілок державної влади ( поряд із виконавчою і судовою гілками влади) , що є сукупністю повноважень з прийняття законів.

Законодавча ініціатива – офіційне внесення законопроекту до парламенту з метою його розгляду і прийняття парламентом як закону.

Законодавчий процес – порядок діяльності суб’єктів законодавчої влади щодо створення закону.

Закрите засідання – засідання парламенту ( палати ) або іншого представницького органу, на якому присутні тільки його члени, законодавчо визначені та спеціально запрошені особи.

Зворотна дія закону – поширення дії закону на факти, що сталися до набрання ним чинності.

Кворум – встановлена законом, статутом або рішенням тієї чи тієї організації найменша кількість її членів, присутність яких необхідна для відкриття засідання чи зборів і прийняття правомочних рішень.

Кваліфікована більшість – визначена законом більшість членів парламенту чи іншого представницького органу, необхідна для прийняття певного рішення.

Коаліція – об’єднання на добровільних засадах для досягнення спільної мети.

Комітети Верховної Ради України – постійно діючі органи Верховної Ради України.

Компетенція парламенту – сукупність юридично встановлених функцій і повноважень парламенту, що визначають його місце в системі органів державної влади.

Криза парламентаризму – за однією з концепцій у науці конституційного права – звуження реальних можливостей парламентів у здійсненні державної влади через посилення ролі урядів і розширення їх повноважень за рахунок парламентів.

Легітимність – поняття, що використовується для характеристики визнання політичної влади підвладними.

Лідер парламентської фракції – керівник партійної фракції у парламенті.

Мандат – повноваження, доручення, наказ; документ, що засвідчує ті чи ті повноваження особи пред’явника; основи, на яких ґрунтуються взаємовідносини між депутатом і виборцями.

Монокамералізм (однопалатна система) – однопалатна структура парламенту.

Надзвичайний стан – особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в країні чи в окремих її місцевостях за настання певних обставин і пов’язаних з обмеженням конституційних прав і свобод громадян та посиленням повноважень органів державної влади.

Найстарший за віком депутат – депутат парламенту або іншого представницького органу, який старший за усіх за віком, і тому конституція або регламент доручають йому відкрити перше засідання новообраного представницького органу.

Народний депутат України – згідно з Законом України « Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» від 22 березня 2001 р. – «обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України».

Недоторканість – принцип конституційно-правового статусу особи, який означає охорону її законом від посягань з боку кого-небудь.

Несумісність мандата депутата – принцип конституційно-правового статусу депутата парламенту, який полягає у забороні одночасного поєднання мандата депутата з іншими видами діяльності.

Обговорення законопроекту – стадія законодавчого процесу, що передбачає роботу над законопроектом на пленарних засіданнях палат і в постійних засіданнях (комісіях) парламенту.

Оприлюднення закону – доведення главою держави до загального відома офіційного тексту прийнятого парламентом закону.

Опублікування закону – вміщення тексту прийнятого закону в офіційному друкованому виданні для доведення його до загального відома.

Орган законодавчої влади – виборний (представницький) орган державної влади, головною функцією якого є прийняття законів.

Особисте голосування – встановлена законодавством вимога до парламентарія, яка полягає в тому, що в разі прийняття парламентом рішення на пленарних засіданнях голосуванням він повинен голосувати особисто.

Парламент – представницький орган законодавчої влади держави.

Парламентаризм – спосіб організації державної влади, що ґрунтується на провідній ролі парламенту в системі вищих органів держави.

Парламентарій – особа, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту.

Парламентарія присяга – урочиста офіційна клятва вірності Вітчизні новообраного члена парламенту перед вступом на посаду.

Парламентська більшість – переважна частина складу парламенту (палати).

Парламентська група – об’єднання парламентаріїв, утворене на неполітичній (непартійній) основі.

Парламентська (урядова) коаліція – угода між двома або кількома представленими в парламенті політичними партіями про спільне утворення уряду та участь у ньому.

Парламентська криза – нездатність парламенту виконувати свої основні функції.

Парламентська опозиція – група парламентаріїв або парламентська фракція політичної партії, яка не бере участь у формуванні уряду і виступає проти урядової політики.

Парламентська постанова – один із видів правових актів, що приймаються парламентом з питань, віднесених до його компетенції.

Парламентська резолюція – один із видів правових актів, що приймаються парламентом з питань, віднесених до його компетенції.

Парламентська сесія – період часу, протягом якого періодично скликаються пленарні засідання парламенту і працюють його постійні комітети (комісії)

Парламентська фракція – об’єднання парламентаріїв на основі їх партійної незалежності.

Парламентське розслідування – один із способів здійснення парламентського контролю за діяльністю органів державної влади, який полягає у розслідуванні парламентом допущених ними порушень закону.

Парламентське скликання – строк повноважень парламенту конкретного складу.

Парламентський (депутатський) імунітет – встановлена законом юридична недоторканість депутата парламенту, яка означає, що він не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди парламенту.

Парламентський (депутатський) індемнітет – встановлена законом юридична невідповідальність парламентарія за його дії як члена парламенту.

Уповноважений з прав людини – загальна назва посадової особи держави для здійснення контролю за дотриманням прав людини і громадянина органами влади.

Парламентські комісії (комітети) – найважливіші елементи структури парламенту, головною функцією яких є попередній розгляд законопроектів, проектів резолюцій та інших актів, що приймаються парламентом.

Пленарне засідання – збори членів парламенту (палати), що скликаються і проводяться у встановленому порядку.

Позачергова сесія – сесія представницького органу державної влади або органу місцевого самоврядування, що скликається понад визначене законом число і в невстановлений час.

Позбавлення депутатського мандата – дострокове припинення повноважень депутата з волі його виборців.

Поіменне голосування – відкрите голосування у парламенті чи іншому представницькому органі з фіксацією персональних результатів голосування кожного депутата.

Помічник депутата та парламенту – особа, яка надає депутатові парламенту організаційно-технічну допомогу та виконує за його дорученням окремі функції, крім тих, які депутат зобов’язаний виконувати особисто.

Постанова Верховної Рад України – правовий акт, що приймається Верховною Радою України в межах її компетенції.

Право законодавчої ініціативи – право офіційного внесення законопроекту до парламенту з метою його розгляду і прийняття парламентом як закону.

Прийняття закону – завершальна стадія законодавчого процесу в парламенті, на якій відбувається голосування по законопроекту і прийняття його як закону на пленарному засіданні.

Ратифікація – затвердження вищим органом державної влади укладеного її уповноваженим міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сил для даної держави.

Рахункова палата Верховної Ради України – постійно діючий вищий орган державного фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.

Регламент Верховної Ради України – нормативно-процесуальний акт, що визначає внутрішню організацію і порядок діяльності Верховної Ради України.

Саморозпуск парламенту – дострокове припинення повноважень парламенту за рішенням самого парламенту .

Спікер – голова парламенту (палати,особливо нижньої) у країнах з англосаксонською моделлю правових систем (Австралії, Великій Британії, Індії, Канаді, Нігерії, Новій Зеландії, США та ін..).

Стадії законодавчого процесу – етапи діяльності органу законодавчої влади зі створення закону.

Установча сесія – перші сесія новообраного парламенту.

Функції парламенту – основні напрями діяльності парламенту.

Фракційне обговорення – один із двох видів обговорення питань на пленарному засіданні парламенту, який практикується поряд із вільним обговоренням.

Чергова сесія – сесія парламенту або іншого представницького органу скликання у визначений в законодавчому порядку строк.

Самостійна робота

1. В зошиті або в спеціальному словнику термінів записати формулювання основних термінів, визначених програмою: Бікамералізм, Бюджетний закон, Бюджетний процес, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Верховна Рада України, Вето, Відкрите голосування, Відкрите засідання, Гарантії депутатської діяльності, Голова Верховної Ради України, Депутат, Депутатське звернення, Депутатська недоторканість, Депутатський мандат, Державний бюджет, Дисциплінарна відповідальність депутата, Закон, Законодавча влада, Законодавча ініціатива, Законодавчий процес, Закрите засідання, Зворотна дія закону, Кворум, Кваліфікована більшість, Коаліція, Комітети Верховної Ради України, Компетенція парламенту, Криза парламентаризму ,Легітимність, Лідер парламентської фракції, Мандат ,Монокамералізм (однопалатна система), Надзвичайний стан, Найстарший за віком депутат,Народний депутат України ,Недоторканість, Несумісність мандата депутата, Обговорення законопроекту, Оприлюднення закону, Опублікування закону, Орган законодавчої влади, Особисте голосування, Парламент Парламентаризм, Парламентарій, Парламентарія присяга, Парламентська більшість, Парламентська група, Парламентська (урядова) коаліція Парламентська криза, Парламентська опозиція, Парламентська постанова Парламентська резолюці, Парламентська сесія, Парламентська фракція, Парламентське розслідування, Парламентське скликання, Парламентський (депутатський) імунітет, Парламентський (депутатський) індемнітет, Уповноважений з прав людини, Парламентські комісії (комітети), Пленарне засідання, Позачергова сесія, Поіменне голосування, Помічник депутата та парламенту, Постанова Верховної Рад України, Право законодавчої ініціативи, Прийняття закону, Ратифікація, Регламент Верховної Ради України, Саморозпуск парламенту, Спікер, Установча сесія, Фракційне обговорення, Чергова сесія .

2. Ознайомитися із змістом Конституції України: Розділ І Загальні засади (ст.6); Розділ ІІІ Вибори. Референдум (ст.71,ст.72); Розділ IV Верховна Рада України (ст.75-101); Розділ V Президент України (ст.106 п.7,8,9,11,14,29,30; ст.107 ч.6: ст.110; ст.111; ст.113 ч.2; ст.115 ч.4,6); Розділ VIII Правосуддя (ст.126; ст.128); Розділ ХІІ Конституційний Суд України (ст.148 ч.2; ст.150 ч.1; ст.151); Розділ ХІІІ Внесення змін до Конституції України (ст.154-159); Розділ ХV Перехідні положення (п.2) та Конституції Автономної Республіки Крим: Розділ ІІІ Верховна Рада АРК, Рада Міністрів АРК. Правосуддя і прокуратура в АРК (Глава 6, ст.26 п.2.); Розділ IV Місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим (Глава 9, ст.43 п.2)

3. Схематично зобразіть:

• «Структура Верховної Ради України»

• «Верховна Рада України в системі органів державної влади».