Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КПУ методичний посібник.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
890.37 Кб
Скачать
  1. Поняття і види виборів: чергові, позачергові, президентські, парламентські, місцеві, повторні, проміжні.

  2. Виборче право.

  • Активне і пасивне виборче право.

  1. Принципи виборчого права.

  • Вільні вибори.

  • Загальне виборче право.

  • Рівне виборче право.

  • Пряме виборче право.

  • Таємне голосування.

  1. Виборчі системи:

-мажоритарна,

-пропорційна,

-змішана.

  • Виборча система України.

  1. Виборчий процес та його стадії (призначення виборів, утворення виборчих органів, утворення виборчих округів та дільниць, реєстрація виборців, висування і реєстрація кандидатів, передвиборна агітація, голосування, підрахунок голосів виборців, встановлення та оприлюднення результатів виборів, повторне голосування та вибори.

  2. Суб’єкти виборчого процесу (виборці, виборчі комісії, зареєстровані кандидати у депутати та президенти, партії (блоки), які висунули кандидатів у депутати, органи державної влади та місцевого самоврядування, офіційні спостерігачі від партій (блоків), кандидатів в депутати, від іноземних держав та міжнародних організацій

  3. Абсентеїзм та його правові наслідки.

  4. Референдум: поняття і види.

  • Загальнодержавні і місцеві референдуми.

  • Консультативні та імперативні референдуми.

  • Час проведення референдумів.

  1. Плебісцит. Ключові терміни :

Абсентеїзм – добровільне ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах чи референдумі.

Агітаційна компанія – агітація за кандидатів і політичні партії, що беруть участь у виборах.

Активне виборче право – право обирати до представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на виборні посади, брати участь у референдумах.

Альтернативне голосування – спосіб голосування, який застосовується за мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості з метою подолання її результативності, уникнення другого туру голосування.

Альтернативні вибори – обрання посадової особи до якого-небудь органу з двох або більшої кількості кандидатів на виборну посаду, які конкурують між собою.

Багатомандатний виборчий округ – виборчий округ , що характеризується наявністю в країні кількох політичних партій, які реально впливають на здійснення державної влади.

Балотування – голосування, що полягає у виборі тим, хто голосує, одного з двох альтернативних рішень; висування кандидатури для обрання до представницького органу або на виборну посаду.

Безпосередня демократія – форма політичного управління, за якої владні рішення у суспільстві приймаються безпосередня усіма громадянами ( народом ).

Безпосередні вибори – вибори, за яких депутати представницьких органів і посадові особи обираються шляхом безпосереднього волевиявлення громадян.

Більшість – переважна частина учасників якого-небудь голосування.

Виборець – особа, за якою конституцією або законом визнано право голосу на вборах до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вибори – процедура безпосереднього обрання або всування певних осіб шляхом голосування для виконання державних чи громадських функцій.

Виборча дільниця – територіальна одиниця , що об’єднує виборців спільним місцем голосування.

Виборча компанія – система агітаційних , що проводиться політичними партіями та окремими кандидатам з метою забезпечити собі підтримку громадян на виборах.

Виборча квота – найменша кількість голосів виборців, необхідна для отримання одного мандата на виборах за пропорційною системою.

Виборча скринька – закрита і опломбована або опечатана скринька з вузьким прорізом для опускання виборцями заповнених виборчих бюлетенів, що встановлюються на виборчих дільницях.

Виборча система – сукупність норм, що забезпечують участь громадян у формуванні виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Виборче право – система правових норм, що регулюють порядок формування виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, виборчу систему

Виборчий бар’єр – встановлена законом про вбори найменша частка голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, яку необхідно набрати політичній партії чи виборчому блоку партій на виборах до парламенту чи іншого представницького органу за пропорційною виборчою системою для того, щоб брати участь у розподілі депутатських мандатів.

Виборчий блок – угода кількох політичних партій про спільне висування кандидата або списку кандидатів на виборах президента, представницьких органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Виборчий бюлетень – виборчий документ установленої форми для таємного голосування.

Виборчий вотум – результати голосування на виборах до органів державної влади або місцевого самоврядування.

Виборчий процес – законодавчо встановлений порядок організації підготовки і проведення виборів.

Виборчий список – список кандидатів у депутати від політичної партії ( виборчого блоку політичних партій ) у багатомандатному виборчому окрузі на виборах до представницького органу влади за пропорційною виборчою системою.

Виборчий фонд – кошти політичної партії, виборчого блоку політичних парій, кандидата в депутати чи кандидата на виборну посаду, що використовується ними для фінансування своєї передвиборчої агітації.

Виборчі комісії – найпоширеніша назва органів з організації підготовки і проведення виборів.

Виборчі органи – органи з організації підготовки і проведення виборів.

Виборчі цензи – встановленні конституцією та виборчим законодавством умови отримання або здійснення виборчого права.

Висування кандидатів - одна з основних стадій виборчого процесу , на якій визначається коло осіб, що претендують на обрання до представницьких установ чи на виборні посади в органах місцевого самоврядування.

Відкликання депутата – дострокове припинення повноважень депутата за волевиявленням виборців.

Відносної більшості мажоритарна виборча система – різновид мажоритарної виборчої системи, за якого обраним вважається кандидат, який набрав у виборчому окрузі найбільше число голосів виборців порівняно з іншими кандидатами, кожним окремо.

Віковий ценз – встановлений законом вікове обмеження при наданні активного і пасивного виборчого права.

Вільні вибори – один із основних принципів виборчого права.

Всенародне обговорення – участь громадянина та їх організацій у правотворчості шляхом направлення до законодавчого органу, партійних комітетів, засобів масової інформації зауважень, побажань і пропозицій щодо опублікованого в процесі і винесеного на обговорення проекту закону чи важливого політичного документа.

Всенародне опитування – опитування, що проводиться з метою з’ясування громадської думки і результати якого не мають юридичної сили.

Голосування – головна стадія виборчого процесу, на якій здійснюється волевиявлення виборця.

Громадянства ценз – один із різновидів виборчих цензів, згідно з яким для набуття активного чи пасивного виборчого права необхідно мати громадянство даної держави.

Дострокові вибори – вибори, що проводяться у разі повноважень представницького органу чи виборної посадової особи.

Електорат – сукупність борців, які голосують за яку-небудь політичну партію або кандидата в депутати представницького органу чи на виборну посаду.

Європейська конвенція про громадянство – міжнародний акт, яким визначаються принципи і правила, що стосуються громадянства та виконання військового обов’язку у разі багатогромадянства.

Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод – один із основоположних міжнародних актів у галузі захисту права і свобод людини і громадянина.

Європейська соціальна хартія – міжнародний акт, що встановлює механізм міжнародного захисту економічних і соціальних прав людини.

Загальне виборче право – конституційний принцип виборчої системи, що означає надання виборчого права всім повнолітнім громадянам держави.

Загальні вибори – вибори, в яких покликані брати участь усі виборці країни.

Загальнодержавний виборчий округ – виборчий округ, що охоплює всю територію країни.

Змішана виборча система – виборча система, в якій поєднуються мажоритарна і пропорційна виборчі системи.

Зобов’язаний референдум – референдум, за результатами якого прийняте рішення має юридично обов’язкове значення.

Імперативний мандат – мандат депутата парламенту чи іншого представницького органу, який передбачає юридичну відповідальність депутата перед виборцями.

Кандидат у депутати – особа, яка претендує на обрання до парламенту чи іншого представницького органу влади.

Конституційний референдум – референдум з питань прийняття, зміни або доповнення конституції.

Консультаційний референдум – референдум що проводиться з метою з’ясування громадської думки і результати якого не мають юридичної сили.

Мажоритарна виборча система – система вборів, за якої виборці голосують за конкретних кандидатів, і обраними вважаються ті з них, хто отримав більше голосів.

Мажоритарне представництво – система представництва, за якого в процесі розподілу депутатських мандатів у представницькому органі враховуються тільки голоси виборців, подані за кандидата, що отримав більшість голосів.

Майновий ценз – один із різновидів виборчих цензів, за яким для набуття активного чи пасивного виборчого права необхідно мати майно певної вартості або сплачувати податки не нижче від певної суми.

Місцевий референдум – референдум, що проводиться в окремих суб’єктах федерації, автономних утвореннях, адміністративно-територіальних одиницях.

Місцеві вибори – вибори громадянами органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Мітинг – масові збори громадян під відкритим небом для публічного обговорення нагальних проблем суспільно-політичного життя.

Мовний ценз – один із різновидів виборчих цензів, згідно з яким для набуття активного чи пасивного виборчого права необхідно володіти державною мовою, однією з державних мов або всіма державними (офіційними) мовами даної держави.

Моральний ценз – один із різновидів виборчих цензів, згідно з яким для набуття активного чи пасивного виборчого права необхідно відповідати певним моральним вимогам.

Непрямі вибори – вибори, на яких депутати представницьких органів і посадові особи обираються шляхом опосередкованого волевиявлення громадян.

Освітній ценз – один із різновидів виборчих цензів, згідно з яким для набуття активного чи пасивного виборчого права необхідно мати певний, підтверджений відповідним документом, рівень освіти.

Осілості ценз – один із різновидів виборчих цензів, згідно з яким для набуття активного чи пасивного виборчого права необхідно проживати протягом певного часу в даній місцевості або країні до моменту проведення виборів.

Парламентські вибори – вибори депутатів представницького органу законодавчої влади держави.

Партійний список – список кандидатів у депутати від політичної партії ( виборчого блоку політичних партій) у багатомандатному виборчому окрузі на виборах до представницьких органів влади за пропорційною виборчою системою.

Партійний ценз – один із різновидів виборчих цензів, згідно з яким для набуття пасивного виборчого права необхідно належати до правлячої політичної партії.

Пасивне виборче право – право обиратися до виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Передвиборча агітація – одна з основних стадій виборчого процесу, на якій ведеться агітація за кандидатів і політичні партії, що беруть участь у виборах.

Петиційний референдум – референдум, що проводиться з ініціативи певної групи виборців.

Письменності ценз – один із різновидів освітнього виборчого цензу, який полягає в тому, що для набуття активного чи пасивного виборчого права необхідно вміти читати й писати офіційною мовою, іноді – розуміти й тлумачити конституцію держави.

Підрахунок голосів – одна з основних стадій виборчого процесу, на якій підраховуються голоси виборців, що взяли участь у голосуванні.

Плебісцит – референдум з важливого питання , що має доленосний характер для країни; усі форми народного волевиявлення шляхом голосування, у тому числі вибори.

Повторні вибори – вибори депутата в одномандатному виборчому окрузі, що проводиться у разі, якщо вибори депутата в цьому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися , або у разі визнання особи такою, що відмовилася від депутатського мандата.

Президентські вибори – обрання глави держави – президента у країнах з республіканською формою правління.

Призначення виборів – початкова стадія виборчого процесу, яка полягає у встановленні дати виборів (голосування).

Принципи виборчого права – конституційно закріплені основоположні засади виборчого права, додержання яких на виборах є умовою справжнього народного волевиявлення.

Проміжні вибори – вибори депутата в одномандатному виборчому окрузі, що проводиться в разі якщо депутат, обраний в цьому окрузі, достроково припинив повноваження, або його повноваження були достроково припинені на підставах і в порядку, передбачених конституцією і законами.

Пропорційна виборча система – система виборів, за якої виборці голосують за списки кандидатів у депутати від політичних партій (виборчих блоків партій), а депутатські мандати у представницькому органі отримуються партіями (блоками) пропорційно до кількості поданих голосів.

Пряме виборче право – один із основних принципів виборчого права, який означає право громадянина безпосередньо обирати та обиратися до виборного органу чи на виборну посаду.

Прямі (безпосередні) вибори – вибори, за яких депутати представницьких органів і посадові особи обираються шляхом безпосереднього волевиявлення громадян.

Расовий ценз – один із різновидів виборчих цензів, згідно з якими для набуття активного чи пасивного виборчого права необхідно бути особою певної раси.

Реєстрація виборців – одна з основних стадій виборчого процесу, на якій відбувається внесення особи до списку виборців, на основі чого вона допускається до голосування.

Релігійний ценз – один із різновидів виборчих цензів, згідно з яким для набуття виборчого права необхідно сповідувати певну релігію.

Референдум – форма волевиявлення народу з важливого державного або суспільного питання.

Рівне представництво – принцип виборчого права, згідно з яким кожний депутат одного й того самого представницького органу влади повинен обиратися від приблизно однакового числа виборців або жителів.

Список виборців – список громадян, на основі якого вони допускаються до голосування.

Статі ценз – один із різновидів цензів, який полягає в обмеженні виборчого права жінок.

Таємне голосування – порядок подання голосів при голосуванні, який унеможливлює спостереження і контроль за волевиявленням того, хто голосує.

Факультативний референдум – референдум, що проводиться з волі суб’єкта референтної ініціативи.

Фінансування виборчої компанії – фінансове забезпечення участі у виборах політичних партій та окремих кандидатів.

Формула референдуму – питання, що виноситься на референдум.

Ценз – офіційно встановлена умова отримання або здійснення особою того політичного права.

Центральна виборча комісія – у деяких країнах назва загальнодержавного органу з організації підготовки і проведення виборів; в Україні – постійно діючий колегіальний державний орган, який діє на підставі Конституції України та законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад і сільських, селищних, місцевих голів, всеукраїнського та місцевих референдумів у порядку та в межах, встановлених законами України.

Чергові вибори – вибори що проводяться у зв’язку із закінченням строку повноважень виборного органу або виборної посадової особи.