Тема № 13 Органи судової влади України

( 2 години )

Місце проведення: кабінет правознавства.

Форма заняття: усне опитування, заповнити пропуски слів (словосполучень) у наведеному положенні Конституції України; «формули», ситуативні тести (задачі).

Обгрунтування теми: Судова влада являє собою одну із самостійних гілок державної влади, яка є неодмінним елементом функціонування державної влади у будь-якій країні. Її існування в системі стримувань і противаг блокує переростання демократичної держави у тоталітарну. Разом з іншими гілками влади вона є складовою народовладдя та має всі ознаки державної влади: рішення, що приймаються судовими органами в межах своєї компетенції є обов’язковими для всіх державних органів, посадових осіб і громадян; судові органи застосовують різноманітні види державного примусу; є формою соціального регулювання у відповідній сфері суспільних відносин. Здійснення судової влади уособлюються у діяльності відповідних державних органів – судів, які покликані забезпечувати конституційну законність, реалізацію основних прав і свобод людини і громадянина, захист, забезпечення конституційного ладу нашої держави, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Мета заняття: Викласти основоположні питання судової влади, як самостійної гілки державної влади, сутності, функціонального призначення органів судової влади, конституційно-правових засад їх функціонування в Україні. Визначити поняття, характерні ознаки судової влади. Охарактеризувати систему органів судової влади в Україні їх основні функції і повноваження. Проаналізувати конституційні засади побудови і функціонування судової влади в Україні, конституційно-правового статусу органів судової влади України.

1. Поняття судової влади.

• Характерні риси та функції судової влади.

2. Судова система України.

• Конституційні принципи судоустрою.

• Конституційні засади судочинства.

• Конституційні основи статусу суддів.

3. Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України.

• Порядок формування Конституційного суду.

• Завдання, функції та повноваження Конституційного Суду України.

• Форми звернень до Конституційного Суду України.

• Суб’єкти права на звернення до Конституційного Суду України.

• Рішення та висновки Конституційного Суду України.

Ключові терміни :

Апеляційний суд – судовий орган, призначений для розгляду скарг на ухвалені судами першої інстанції вироки, які не набрали законної сили, а також на рішення судів першої інстанції та суддів місцевих судів.

Голова Верховного Суду України – посадова особа, яка очолює Верховний Суд України.

Господарський суд – судовий орган, що здійснює правосуддя в господарських відносинах.

Конституційна юрисдикція – компетенція судових органів щодо здійснення конституційного контролю.

Конституційне судочинство – порядок розгляду і вирішення справ у конституційних судах.

Конституційний суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідальність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Місцевий суд – в Україні загальна назва судових органів у системі загальної юрисдикції, що здійснюють правосуддя в межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, кількох районів або району та міста одночасно.

Незалежність суддів – конституційний принцип правосуддя в демократичних державах, який означає, що у здійсненні правосуддя судді не залежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підпорядковуються лише закону.

Оскарження судового рішення – скарга сторін судового процесу до суду вищої інстанції на рішення у справі суду нижчої інстанції з проханням його переглянути.

«Офіційний Вісник України» - щотижневе офіційне видання нормативно-правових актів України , внесених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Правосуддя – форма державної діяльності, яка полягає у розгляді й вирішенні судами справ на основі права віднесених до їх компетенції.

Принципи судочинства – конституційно закріплені основоположні засади розгляду і вирішення судових справ.

Статус судді – правове становище (сукупність прав, обов’язків і відповідальності) судді.

Суддівське самоврядування – згідно із Законом України «Про органи суддівського самоврядування» - «колективне вирішення професійними суддями питань внутрішньої діяльності судів» (ч. 2 ст. 1)

Суддівський імунітет – встановлена законом юридична недоторканість суддів як носія судової влади, яка означає, що він не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди спеціально уповноваженого на те органу.

Суддя – посадова особа держави, яка наділена повноваженнями здійснювати правосуддя і діє на професійних засадах.

Суди загальної юрисдикції – судові органи, що здійснюють правосуддя шляхом розгляду на вирішення в судових засіданнях кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних та інших справ.

Судова влада – відповідно до теорії поділу влади одна з трьох самостійних і незалежних гілок державної влади ( поряд із законодавчою і виконавчою), яка є сукупністю повноважень зі здійсненням правосуддя.

Судова законодавча ініціатива – офіційне внесення судовим органом законопроекту до парламенту з метою його розгляду та прийняття парламентом як закону.

Судова система – сукупність органів судової влади в державі.

Судовий конституційний контроль – конституційний контроль, здійснюваний конституційними судами або судами загальної юрисдикції.

Судовий процес – розгляд і вирішення судових справ.

Судоустрій – встановлена законодавством організація судової влади держави.

Судочинство – форма здійснення судової влади держави, основним змістом якої є встановлений законом порядок розгляду і вирішення судових справ.

Юрисдикція – предметна і просторова сфера діяльності суду із розгляду і вирішення кримінальних, цивільних, адміністративних та інших категорій справ.