Тема № 3 Історія Конституції України

( 2 години )

Місце проведення: кабінет правознавства.

Форма заняття: усне опитування, визначити характерні рими й особливості конституційних актів.

Обгрунтування теми: Історія Конституції України, що з самого початку устоює всю скарбницю світової політико-правової думки, загально визнані і перевірені міжнародні стандарти демократичного конституціоналізму та базується на власному національному грунті, охоплює довготривалий тисячолітній процес зародження, визрівання і розвитку вітчизняного конституціоналізму як теорії і практики.

З прийняттям Конституції України 1996 року не закінчилася історія українського конституціоналізму, він триває і має знайти своє продовження як у розробці і ухваленні конституційних законів, так і в поступовому удосконаленні тексту самої Конституції.

Мета заняття: Досягти засвоєння студентами теоретичних знань про особливості функціонування основного закону в різні історичні епохи. Розкрити роль загальнолюдської скарбниці у встановленій державно правових інструкцій на землях русів. Охарактеризувати вітчизняну праконституційну думку і практику (X-XVIст.), український конституціоналізм XVII-XVIII ст., розвиток національного мислення та спробам його втілення у державотворчі українські радянські конституції 1919,1929,1937, та 1978 рр. Значну увагу приділити новітньому конституційному процесу в Україні.

1. Загальна характеристика основних періодів розвитку конституційно-правової думки на Україні.

• Роль загальнолюдської скарбниці у становленні державно-правових інституцій на землях русів.

• Вітчизняна праконституційна думка і практика Х-ХVIст.

• Витоки українського конституціоналізму ХУІІ-ХУІІІ ст.

• Подальший розвиток національного конституційного мислення та спроби його втілення у державотворчі процеси у ХІХ- на початку ХХ ст. Українські радянські конституції.

2. Новітній конституційний процес в Україні (етапи конституційного процесу).

• Декларація про державний суверенітет України.

• Концепція нової Конституції України схвалена Верховною Радою Української РСР 19 червня 1991 року.

• Акт проголошення незалежності України.

• Конституція України.

• Проект винесений Верховною Радою України на всенародне обговорення 1 липня 1992 року.

• Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні.

• Загальний огляд конституційних проектів 1992-1995 років.

• Перспективи розвитку українського конституціоналізму.

• Внесення змін до Конституції України 8 грудня 2004р.

Ключові терміни :

Акт проголошення незалежності України – схвалений Верховною Радою України РСР 24 серпня 1991 р. політико-правовий документ, яким було урочисто проголошено незалежність України та створення незалежної держави – Україна.

Велика Хартія вольностей – грамота, підписана 1215 р. англійським королем Іоанном Безземельним.

Декларація про державний суверенітет України – прийнятий Верховною Радою України РСР 16 липня 1990 р. політико правовий акт, яким проголошено « державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ».

Конституційний договір – конституційно-правовий акт, що є угодою між суб’єктами конституційного права про основні засади та функціонування політичної влади в країні.

Конституційний процес – процес розробки проекту, обговорення

Конституція Пилипа Орлика (Бендерська Конституція) – договір « Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького », укладений між гетьманом України Пилипом Орликом та запорізькими козаками 16 квітня 1710 р. на козацькій раді в Бендерах.

Конституція України – Основний Закон України, що закріплює засади організації економічного, соціального, політичного й духовного життя суспільства, визначає організацію і функціонування державної влади та основи взаємовідносин держави і особи.

Магдебурзьке право – за феодалізму право міста на самоврядування на самоврядування.