Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Для самостійної роботи - частина 1.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
15.11.2019
Размер:
7.32 Mб
Скачать
    1. Навчальна література

П.П. Овчинников, Ф.П. Яремчук, В.М. Михайленко.

ВИЩА МАТЕМАТИКА: Підручник. У 2 ч. Ч.1: Лінійна і векторна алгебра. Аналітична геометрія. Вступ до математичного аналізу. Диференціальне і інтегральне числення /П.П. Овчинников, Ф.П. Яремчук, В.М. Михайленко; За заг. ред. П.П.Овчинникова; Пер. з рос. П.М. Юрченка. – 2 вид., стереотип. – К.: Техніка, 2000.-592 с.;

Розглянуто основні розділи вищої математики. Узагальнено досвід застосування дидактичних методів і прийомів з метою активізації розумової діяльності студентів під час вивчення курсу математики.

Виклад теорії супроводжується прикладами розв’язання задач. З метою закріплення навчального матеріалу пропонуються завдання для самостійної роботи. Особливість підручника – в узагальненому підході до формулювання і доведення основних методів аналітичної геометрії, лінійної алгебри і математичного аналізу. Для студентів технічних вузів.

Соколенко О.І.

ВИЩА МАТЕМАТИКА: Підручник.– К.: «Академія», 2003.–432 с (Альма-матер)

Підручник відповідає програмам з вищої математики для сту-дентів нематематичних спеціальностей вищих навчальних закладів. У ньому розглянуто елементи аналітичної геометрії та математичного аналізу, а також теорії ймовірностей і математичної статистики. Біль-шість тверджень подано з доведенням. А приклади і вправи, маючи певною мірою ілюстративний характер, передусім потребують пошу-кового, творчого підходу.

Л.І. Дюженкова, О.Ю. Дюженкова, Г.О. Михалін.

ВИЩА МАТЕМАТИКА. Приклади і задачі. Посібник для студентів нематематичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Техніка, 2000.-592 с.

Посібник охоплює всі основні розділи курсу вищої математики: елементи математичного аналізу, вищої алгебри, аналітичної геомет-рії, теорії ймовірностей і математичної статистики.

Кожен параграф містить стисло викладений теоретичний матері-ал, проілюстрований багатьма прикладами, рисунками, зразками роз-в’язування типових вправ. Обов’язковий елемент – задачі для самос-тійного розв’язування, серед яких є вправи для перевірки теоретично-го матеріалу.

ВИЩА МАТЕМАТИКА: Зб. задач: у 2 ч. Ч.1: Лінійна і векторна алгебра. Аналітична геометрія. Вступ до математичного аналізу. Диференціальне і інтегральне числення. Навч. Посібник для студентів ВТНЗ /Х.І.Гаврильченко, С.П. Полушкин, П.С.Кропив’янський та ін.; За заг. ред. П.П.Овчинникова.– К.: Техніка, 2003.-279 с.; іл.

Вміщено задачі і вправи з вищої математики для самостійної роботи студентів, наведено приклади розв’язання типових задач, а до решти дано відповіді.

Г.И. Запорожец.

РУКОВОДСТВО К РЕШЕНИЮ ЗАДАЧ ПО МАТЕМАТИЧЕСКОМУ АНАЛИЗУ. – М.: ВШ, 1996. – 460 с.

Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів і особливо для тих, хто самостійно вивчає математичний аналіз і бажає отримати необхідні навички в розв’язанні задач.

Зміст відповідає програмі з математичного аналізу для машино-будівельних, енергетичних, будівельних, технологічних, механічних, спеціальностей.

В.Е. Шнейдер, А.И. Слуцкий, А.С. Шумов.

КРАТКИЙ КУРС ВЫСШЕЙ МАТЕМАТИКИ. Учеб. пособие для втузов, М., ВШ, 1992, 640 с.

Навчальний посібник призначено для студентів втузів. Він охоплює матеріал, передбачений обов’язковой програмою. Достатня кількість розв’язаних прикладів і задач сприяє кращому засвоєнню теоретичного матеріалу.

И.А.Каплан.

ПРАКТИЧЕСКИЕ ЗАНЯТИЯ ПО ВЫСШЕЙ МАТЕМАТИКЕ. (Аналитическая геометрия на плоскости и в пространстве. Дифференциальное исчисление функций одной и многих переменных). - Харьков, ХГУ, 1990, 576 с.

Навчальний посібник призначено для студентів втузів. Вміщено задачі і вправи з вищої математики для самостійної роботи студентів, наведено приклади розв’язання типових задач, а до решти дано відповіді.

  1. Види організації самостійної роботи

3.1. Види організації самостійної роботи у

процесі проведення очних занять

3.1.1. Лекційні заняття

Студентам заздалегідь (для попереднього ознайомлення з метою полегшення сприйняття та конспектування навчального матеріалу) видаються опорні конспекти лекцій, в яких тезісно в стислому вигляді пропонується лекційний матеріал (наводяться нижче). Студенти в процесі лекцій або в позаурочний час мають можливість доповнювати опорні лекції, а також перевіряти рівень уяснення матеріалу шляхом закриття однієї сторони конспекту.

Сучасна дидактика і особливості соціальної діяльності вимагають урізноманітнення класичної лекції, бо вона спрямована на просте інформування, передавання готових знань шляхом монологічної форми спілкування. Лекції посідають суттєве місце у навчальному процесі на всіх рівнях освіти, хоча їх кількість різко зменшилась у навчальних планах. У зв'язку з цим від педагогів вимагається творче ставлення до них. Лекція, що відповідає сучасним дидактичним і виховним цілям, повинна формувати інтерес і прагнення до уміння, наблизити навчальний процес до умов професійної діяльності, сприяти обмінові знаннями, досвідом і почуттями. З цією метою використовуються певні прийоми і способи активізації лекцій.

Лекція-бесіда - «діалог з аудиторією» - найбільш поширена й проста форма активного залучення студентів до навчального процесу. Вона передбачає безпосередній контакт педагога з аудиторією, що дає змогу зосередити увагу студентів на найважливіших проблемах теми, яка вивчається, визначити зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням рівня підготовленості та освіти аудиторії.

Відомі такі особливі способи структурування, передачі, прийому та переробки інформації викладачами та студентами в їх сумісній діяльності, як проблемний і програмований методи - інформаційна основа навчання.

Проблемне навчання є сукупністю прийомів, які відбивають три види зв'язків: викладач-інформація, студент-інформація та викладач-студент. В залежності від типу відповідності цих трьох різновидів зв'язків, всі методи, проблемного навчання можна поділити на три різнорівневі великі групи.

Першу групу утворюють загальні методи - як способи організації проблемного навчання у цілому. Модифікаціями загальних методів проблемного навчання є:

  • монологічний - викладач повідомляє певну інформацію, студент застосовує її за зразком, при цьому змінюється лише порядок проходження навчальної інформації, вводиться додаткова інформація з метою створення проблемної ситуації;

  • діалоговий - викладач інструктує, ставить проблемно-інформаційні питання, студенти залучаються до вирішення проблемних ситуацій, при цьому інформація подається у вигляді проблемних питань пошук відповідей на які призводить до нових знань або введення інформації у такому порядку, при якому вона не передає, а лише підтверджує висновки студентів;

  • евристичний - викладач використовує пояснювально-спонукальні (спробуйте, поміркуйте, знайдіть та інші) та студенти виконують частково-пошукові дії - переносять зразки дій в нові ситуації, користуючись аналогією, зіставлянням, порівнянням тощо, при цьому в процесі навчання повністю знімаються інформаційні та керуючі, питання, а вводиться система пізнавальних задач та завдань;

  • дослідницький - на відміну від евристичного методу питання викладачем ставляться не до, а після вирішення як засіб самоконтролю, студенту при цьому необхідно використовувати прийоми навчання.

Другу групу методів складають так звані бінарні методи, які розглядаються як способи управління навчально-пізнавальною діяльністю. Різновидами бінарного методу відносно викладання є повідомлюючий, інструктивний, пояснювально-спонукаючий методи викладання, а у відношенні студентів - виконавчий, репродуктивний, практичний, частково або повністю пошуковий метод навчання.

Третю групу утворюють конкретні методи викладання та навчання, які виступають як способи реалізації бінарних прийомів.

Велику увагу на лекціях з вищої математики необхідно звертати на пркладний, професійний аспект навчального матеріалу. Студенти повинні бачити міжпредметні зв’язки та вміти застосовувати отримані знання на практиці.