Виховання дітей і молоді в позашкільних установах

Позашкільна виховна робота є невід'ємним компонен­том і важливим засобом системи національного вихо­вання школярів.

Позашкільні навчально-виховні заклади дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття

знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потре­би особистості у творчій самореалізації та організації змі­стовного дозвілля.

Система позашкільних установ України охоплює 1521 по­зашкільний заклад, з яких 821 — Палаци (Будинки) дитячої творчості; 276 — центри (станції) юних техніків; 176 — центри (станції) юних натуралістів; 87 — центри (станції) юних туристів. Решта — це дитячі флотилії, стадіони, клуби юних льотчиків, десантників, клуби фізичної підготовки, ди­тячі парки, театри, школи естетичного виховання тощо.

Палаци дитячої творчості організовують естетичне ви­ховання школярів шляхом залучення їх до мистецьких гуртків (дитячих оркестрів, хорів, ансамблів пісні і танцю, гуртків образотворчого мистецтва, драматичних тощо).

Станція юних техніків є позашкільним закладом, у якому діти навчаються технічної творчості. При станціях працюють радіотехнічні, авіамодельні, гуртки фотолюби­телів, телемеханіків та ін.

Станції юних натуралістів покликані виховувати у школярів любов й інтерес до природи, тварин, сільського господарства. При цих станціях працюють гуртки юних рослинників, тваринників, садоводів тощо.

Станції юних туристів організовують подорожі дітей за межі території постійного проживання. Відпочинок у цих подорожах поєднується із загартуванням організму, вивченням рідного краю тощо.

Дитячі театри здійснюють виховання дітей засобами театрального мистецтва.

В Україні діє три державних позашкільних заклади — Еколого-натуралістичний центр, Центр науково-технічної творчості, Центр туризму і краєзнавства. Як науково-методична установа функціонує Національний центр есте­тичного виховання.

У закладах позашкільної освіти відкрито 6968 твор­чих об'єднань, їх класифікують за такими рівнями:

— початковий — творчі об'єднання, спрямовані на за­гальний розвиток, що сприяють виявленню творчих здіб­ностей дітей, розвитку їх інтересу до творчої діяльності;

— основний — творчі об'єднання, які розвивають стій­кі інтереси дітей та учнівської молоді, дають їм додаткову освіту, задовольняють потреби у професійній орієнтації;

— вищий — творчі об'єднання за інтересами для об­дарованих дітей і юнацтва.

Позашкільною освітою та вихованням в Україні охо­плено 12 560 62 дітей та учнів. З ними працює 35 232 педагогічних працівники.

За участю виховних позашкільних закладів щорічно проводяться всеукраїнські конкурси «Наукова зміна», «Таланти твої, Україно», виставки, олімпіади, конкурси тощо.

Роль церкви у вихованні підростаючого покоління

Важливим аспектом сучасного суспільного життя є повернення до основ релігійного світогляду та традицій. Ця потреба зумовлена такими чинниками:

— досвід тисячоліть переконливо доводить, що релігія виявилася неперевершеною і незмінною основою життє­діяльності більшості людей;

— у релігії особистість знаходить найбільш універса­льну систему захисту від негативних явищ суспільного та особистого життя;

— релігія вимагає від віруючих постійної відповідаль­ності за свою поведінку;

— релігія на основі свободи вибору дарує особистості істинну свободу.

Згідно зі ст. Зо Конституції України церква і релі­гійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви, що означає світський характер дер­жави, а також світське навчання і виховання в усіх ти­пах закладів освіти.

У декларації Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопа­да 1981 р. сказано, що релігійне виховання дітей здійсню­ють батьки в межах родини відповідно до своїх релігійних переконань. Релігійні організації можуть вести навчання з питань релігії в місцях, пристосованих для цього.

Закон України «Про свободу совісті та релігійні орга­нізації» (ст. 6) передбачає, що «релігійні організації ма­ють право... створювати для релігійної освіти дітей і до­рослих навчальні заклади і групи, використовуючи для цього приміщення, що їм належать...».

Церква є педагогічною установою — колективною ін­станцією, метою якої є виховання, удосконалення людсь­кого життя. На думку російського релігійного філософа Семена Франка (1877—1950), церква повинна відстоюва­ти гідність людини, робити все, що допомагає людині ста­ти людянішою, знову і знову нагадувати суспільству, що без Бога найвищий смисл людського існування ніколи не може бути відкритий.

Церква (релігійна община) опікується кожною люди­ною від народження до самої смерті. Вона використовує кожну нагоду, писав М. Стельмахович, щоб нагадати бать­кам про їхній святий виховний обов'язок, а дітям — про необхідність достойної поведінки.

У релігії є чого повчитися, що перейняти педагогам. Так, у християнстві це:

— постать Спасителя — ідеал безсмертної, мужньої, вольової, морально стійкої особистості. Він любить народ, і народ любить його. Він приймає смерть в ім'я життя людей, в ім'я їх спасіння. Ідеал Боголюдини пережив ві­ки й тисячоліття;

— програма морального самоочищення, самовдоскона­лення людини, «наука життя», яка протягом століть фор­мувала і продовжує формувати істинну людяність, високу духовність, чистоту потаємних почуттів, роздумів і справ;

— професійно-педагогічна майстерність релігійних ді­ячів, їх уміння щоразу знаходити шляхи до людської ду­ші, переконувати, ненав'язливе та делікатно «лікувати» духовність;

— релігійна культура як глибоке розуміння і знання людини, повага до неї, бажання допомогти не лише сло­вом, а й конкретною справою.

До засобів впливу релігії належать обстановка в цер­кві, богослужіння і обряди, причастя, сповідь, проповідь, відпущення гріхів, благословення, заповіді. Застосовують­ся і засоби покарання: позбавлення благословення, споку­тування гріхів, прокляття, піддання анафемі.

Методиками релігійного самовпливу і самовиховання є молитва, дотримання посту, покаяння, обітниця. Важливе значення має загальна організація релігійної діяльності: обов'язкові регулярні відвідування церкви, щоденні мо­литви, суворе дотримання постів, церковні свята. Вихов­ний вплив мають релігійна музика, живопис, архітектура.

Потенційні виховні можливості церкви та її реальний виховний вплив потребують їх врахування і тісних взає­мозв'язків цього суспільного інституту з іншими вихов­ними інституціями.