- •І спілкуванні
- •Особистості
- •Становлення психології як науки
- •Етапи історичного розвитку психології.
- •Психіка і мозок
- •1.2. Основні напрями, структура і методи психології
- •Основні напрями психології
- •Методи психології
- •Запитання. Завдання
- •1.3. Методологічні аспекти психології
- •Системність у дослідженні людської психіки
- •Теорія і експеримент у психологічній практиці
- •Закони психології
- •Психологічна структура діяльності
- •Освоєння діяльності
- •Основні види діяльності
- •Література
- •2.2. Спілкування
- •Сутність спілкування
- •74 Особистість у діяльності і спілкуванні
- •76 Особистість у діяльності і спілкуванні
- •Спілкування як мiжособистісна взаємодія
- •Спілкування як міжособистісне розуміння
- •Література
- •2.3. Психологія особистості
- •Індивід, особистість, індивідуальність
- •Спрямованість особистості
- •Самосвідомість і я-концепція особистості
- •Класифікація груп
- •У вітчизняній психології цей термін Має ДеЩо інших
- •Міжособистісні стосунки в групах (колективах)
- •Методи вивчення міжособистісних стосунків
- •Лідерство в групах(колективах)
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •3.2. Раціональні форми освоєння дійсності
- •Мислення
- •1. За формою відображення дійсності мислення поділяють на наочно-дійове, наочно-образне й абстрактне, які є послідовними ступенями розвитку мислення людини в філогенезі й онтогенезі.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Функції емоцій і почуттів у житті людини
- •Теорії емоцій
- •Фізіологічні основи емоцій
- •Основні емоційні стани
- •Запитання. Завдання
- •4.2. Воля
- •Структура вольової дії
- •Вольові якості особистості
- •Запитання. Завдання
- •Сутність темпераменту
- •Історія розвитку вчення про темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності і темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності
- •Темперамент і стиль діяльності
- •5.2. Характер
- •Сутність і суспільна зумовленість характеру
- •Структура характеру
- •Типологія характерів
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •5.3. Здібності
- •Знання, навички і вміння як основа для розвитку здібностей
- •Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання
- •Види і структура здібностей
- •Задатки і здібності
- •Обдарованість і талант
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Основи педагогіки
- •Предмет, основні категорії, функції і завдання педагогіки
- •1. Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів.
- •Становлення і розвиток педагогіки
- •Галузі і міжпредметні зв'язки педагогіки
- •Логіка і методи педагогічних досліджень
- •Роль виховання у формуванні особистості. Вирішальну роль у формуванні особистості відіграє процес виховання, що виконує такі функції:
- •Шляхи формування творчої особистості
- •Література
- •1.3. Цілісний педагогічний процес
- •Сутність і структура педагогічного процесу
- •Закономірності і принципи педагогічного процесу
- •Технологія педагогічного процесу
- •Принципи побудови системи освіти в Україні
- •Характеристика основних типів закладів освіти
- •Управління освітою
- •Зв'язок дидактики з іншими науками
- •Актуальні проблеми дидактики на сучасному етапі
- •Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •Система контролю за рівнем засвоєння змісту освіти у процесі навчання
- •Вимоги до контролю за рівнем засвоєння змісту освіти.
- •2.3. Процес навчання
- •Сутність і структура процесу навчання
- •Закономірності і принципи навчання
- •Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Особливості основних груп методів навчання
- •1. Словесні методи навчання об'єднують пояснення, розповідь, інструктаж, лекцію, бесіду, роботу з підручником.
- •2. Наочні методи навчання охоплюють ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.
- •3. Практичні методи навчання охоплюють вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, дослідні роботи.
- •Форми організації навчання
- •Засоби навчання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •2.5. Технології навчання у сучасній школі
- •Нові технології навчання
- •Технологія групової навчальної діяльності школярів.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Специфіка, рушійні сили і етапи процесу виховання
- •Результати процесу виховання
- •Основні закономірності виховання
- •Основні принципи виховання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Мета і завдання національного виховання
- •Розумове виховання
- •Моральне виховання
- •Умови ефективності морального виховання. Ефективність морального виховання молоді визначають такі чинники:
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Правове виховання
- •Антинаркогенне виховання
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Економічне виховання
- •Естетичне виховання
- •Сучасна зарубіжна педагогіка про мету виховання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •3.4. Методи і форми виховання
- •Методи виховання
- •Форми організації виховного процесу
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Сім'я — основний осередок виховання дітей і молоді
- •Виховна роль дитячих і юнацьких організацій
- •Виховання дітей і молоді в позашкільних установах
- •Роль церкви у вихованні підростаючого покоління
- •Школа як провідна ланка в системі виховання
- •Запитання. Завдання
Психологічна структура діяльності
Аналіз психологічної структури діяльності найчастіше здійснюють, послуговуючись мотиваційним і операційним підходами, їх основи закладено в працях Л. Ви-готського, С. Рубінштейна, О. Леонтьєва та ін.
Мотиваційний підхід до аналізу діяльності. Передбачає виділення таких складових діяльності, як потреба, мета і мотив.
Першопричиною діяльності є потреба — неусвідом-люваний стан організму, який ще не має конкретного предметного вираження. Вона виникає як своєрідний сигнал про те, що для нормальної життєдіяльності чогось не вистачає. При цьому людина переживає певний дискомфорт. Усвідомлення цього стану зумовлює виникнення мети.
Мета (ціль) — ідеальний образ об'єкта, який у свідомості задовольняє потребу, що виникла. Тобто мета є тим,
чого в певний момент немає, що буде досягнуто в майбутньому за допомогою певної дії. Вона може бути близькою або далекою. Далека мета завжди конкретизується близькими цілями.
Іноді потреба відразу спонукає людину до діяльності, тобто породжує мотив — те, що спонукає до діяльності й надає їй специфічних рис у виборі засобів і способів досягнення мети. Мотивами можуть бути потреби, інтереси, емоції, переконання та ідеали. Найчастіше роль мотиву відіграє активний аспект мети. Різноманітність діяльності породжує різноманітність мотивів. Як і мета, вони бувають близькими і далекими, особистими і суспільними. Залежно від наявних мотивів люди по-різному ставляться до діяльності.
Для одержання кінцевого об'єкта, який реально може задовольнити наявну потребу, необхідні також предмет і засоби діяльності.
Предмет діяльності — об'єкт або сукупність об'єктів, перетворюючи які, можна досягти поставленої мети. Якщо метою діяльності було приготування якоїсь страви, то предметом діяльності є продукти, з яких її готують.
Засоби діяльності є інструментальним аспектом активності. До них відносять необхідні для діяльності знаряддя, а також відповідні знання, навички і вміння.
Операційний підхід до аналізу діяльності. За такого підходу діяльність аналізують із точки зору її моторних компонентів. Мета, на досягнення якої спрямовується діяльність, як правило, є віддаленою. Тому досягнення її передбачає послідовне виконання людиною часткових завдань, які постають перед нею під час руху до цієї мети. Наприклад, випускник школи поставив собі за мету оволодіти професією інженера-конструктора. Для цього йому потрібно спочатку успішно закінчити навчання в школі, скласти вступні іспити у вуз та семестрові екзамени, зробити і захистити дипломний проект.
Будь-який відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної мети і підпорядкований загальному мотиву діяльності, називають дією. Дія є моторною функцією живого організму. Усяка конкретна діяльність є сукупністю дій. Кожна дія складається із системи рухів, тобто операцій, підпорядкованих завданню, що виконується в конкретних умовах. Серед великої кількості людських дій (трудових, комунікативних та ін.) найпоширенішими є предметні дії, що спрямовані на зміну стану чи властивостей предмета, їх аналіз
показує, що, попри зовнішню різноманітність, усі вони, як правило, складаються з трьох простих елементів - «взяти», «перемістити» і «відпустити», — поєднаних з допоміжними рухами корпуса тіла, ніг і голови. У різних видах рухів ці елементи розрізняються особливістю поєднання, траєкторією, силою, швидкістю, амплітудою і тим, якими частинами тіла їх виконують.
Разом із предметними в діяльності людини беруть участь рухи, що забезпечують переміщення, комунікацію, зберігають положення тіла. Виконання рухів безперервно контролюється і коригується шляхом зіставлення його виконання з кінцевою метою дії. Однак як саме це відбувається, поки що не з'ясовано, хоча відомо, що певну роль відіграє сенсорний контроль. Про це свідчать досліди з призматичними окулярами Меньє, що повертають відображені об'єкти на 180 градусів. Вони допомогли встановити, що система рухів, із яких складається дія, регулюється її метою. Отже, створена в мозку модель майбутнього результату керує дією і коригує її. Такий висновок підтверджують результати досліджень вітчизняних фізіологів П. Анохіна, Миколи Бернштейна (1896—1966) та ін.
Створення ідеальної моделі майбутнього результату можливе на тій підставі, що об'єкти мають істотні властивості, які однаково виявляються в різних умовах, їх наявність дає змогу передбачити розвиток подій у майбутньому. Тоді внутрішня ідеальна діяльність ніби випереджує зовнішню предметну. Предметні дії над об'єктами замінюються психічними операціями над істотними властивостями об'єктів.
Процес переходу від зовнішньої (реальної) дії до внутрішньої (ідеальної) є інтеріоризацією. Детально його вивчали Ж. Піаже, Л. Виготський та ін.
Інтеріоризація надає психіці людини змогу оперувати образами предметів, яких «немає в полі зору». Відірвавшись від матеріального носія, індивід за допомогою образу може вільно переміщуватися в просторі й часі, оперувати образами минулого чи створювати образи майбутнього. Важливу роль при цьому відіграє слово, що містить у собі значення речей, їх істотні властивості і способи оперування ними. Отже, в діяльності тісно поєднані її зовнішній (фізичний) і внутрішній (психічний) аспекти. За аналогією до інтеріоризації перехід внутрішніх психічних актів у зовнішній план, в конкретну предметну діяльність називається екстеріоризацією.