Структура вольової дії

Вольова дія є дією усвідомленою, їй властива складна психологічна структура. На відміну від довільної дії вона не має характерної для неї динаміки свідомості, що виявляється у переході від потягу та прагнення до бажання. У простому довільному акті спонукання май­же безпосередньо переходить у дію, спрямовану на до­сягнення мети. Так, поява спраги зразу ж зумовлює рух руки до склянки з водою, яка поруч.

Фази вольової дії. У вольовій дії, пов'язаній з подо­ланням перешкод для досягнення мети, виділяють такі етапи (фази) її розвитку:

— вибір мети;

— прийняття рішення і формування наміру;

— виконання.

Усяка вольова дія передбачає передусім наявність мети, тобто усвідомлення людиною того, чого вона хоче досягти в процесі діяльності. Як правило, перед людиною в будь-який момент виникає кілька цілей, що мають різну привабли­вість. Одні з них менш привабливі, але дуже важливі, ін­ші — привабливіші, але з їх реалізацією можна почекати. Тому індивіду доводиться робити вибір між ними, оцінюва­ти їх бажаність, значущість у момент вибору й на майбутнє та вибирати найважливішу і найпотрібнішу ціль. Вибір прийнятної цілі характеризується яскраво вираженою бо­ротьбою мотивів. Помилково було б розглядати боротьбу мотивів як механічну сутичку спонукань різної сили, що відбувається у свідомості особистості незалежно від неї са­мої і без зв'язку з її практичною діяльністю. Насправді в життєвому конфлікті спонукань бореться сама особистість, яка виходить зі своїх інтересів, світогляду, установок.

Характерною особливістю першої фази є не просто ви­бір мети як бажаної, а й усвідомлення її такою, що може бути досягнута. Шляхи досягнення поставленої мети бу­вають різними: одні довгі, але легші, інші — коротші, але важчі; одні надійні, інші — менш надійні.

У другій фазі відбувається обдумування того, як досяг­ти поставленої мети, якими шляхами йти до неї, наскільки

кожен Із них є доцільним і продуктивним, які засоби раціональніше обрати. Воля тут проявляється у прийнятті рішення, як діяти. Якщо шлях до мети виявляється єдино можливим і доцільним, то прийняття рішення відбуваєть­ся швидко і без труднощів. Однак здебільшого цей процес є дуже складним і болісним, прийняття рішення відбувається у сумнівах і муках. Але й після цього не завжди починаєть­ся виконання намічених дій. Якщо прийняте рішення стосується складної і віддаленої мети, то утворюється на­мір дій. Намір — рішення, що передбачає програму дій, яку людина повинна втілювати протягом тривалого часу.

Прийняття рішення і формування наміру є другою фа­зою вольового акту. Перша і друга фази становлять інте­лектуальний момент вольового акту, який готує третю фа­зу — виконання. Саме тоді прийняті рішення трансфор­муються в дію. При цьому людина долає реальні перешкоди, які заважають на шляху до мети. Це найваж­ливіша фаза вольового акту, без якої він просто не мож­ливий. Отже, породжений потребами людини вольовий акт спрямований на досягнення поставлених цілей і здій­снюється шляхом свідомого регулювання.

Вольове зусилля. Інколи прийняття рішення пов'яза­но з великим емоційним напруженням, яке трактують як вольове зусилля — форму емоційного стресу, що мобілізує внутрішні ресурси організму (пам'ять, мислення, уяву та ін.), створює додаткові мотиви до дії, які відсутні чи не­достатні, і переживається як стан значного напруження.

У фазі виконання за допомогою вольового зусилля вдається гальмувати вплив одних і максимально посилю­вати дію інших мотивів. Воно виявляється в напруженні м'язів, яке може і не усвідомлюватися.