Система контролю за рівнем засвоєння змісту освіти у процесі навчання

Важливим складником навчально-виховного процесу є контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів чи студентів.

Компоненти і функції контролю. Контроль склада­ється з таких компонентів:

— перевірка, яка спрямована на виявлення рівня знань, умінь та навичок;

— оцінювання, що полягає у вимірюванні рівня знань, умінь і навичок;

— облік, що передбачає фіксацію результатів у вигля­ді оцінок у журналі.

До найголовніших функцій контролю належать:

— освітня (навчальна). Перевірка є корисною для всього учнівського класу чи студентської групи. Слухаю­чи відповідь товариша, учні, студенти звіряють із нею свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє по­глибленню і систематизації їх знань;

— діагностична. У процесі контролю виявляють успі­хи та недоліки в знаннях, уміннях та навичках учнів (сту­дентів), встановлюють причини і шляхи їх усунення, ви­значають заходи, спрямовані на поліпшення успішності;

— стимулююча. Схвалення успіхів сприяє розвитку в молодої людини мотивів до навчання;

— оцінювальна. Об'єктивна оцінка знань, умінь і на­вичок сприяє кращому навчанню;

— розвивальна. У процесі перевірки розвивається ло­гічне мислення учнів, студентів, зокрема вміння аналізу­вати і синтезувати, порівнювати й узагальнювати, абстра­гуватися і конкретизувати, класифікувати та системати­зувати, а також мовлення, пам'ять, уява, увага;

— управлінська. На основі контролю визначають стан ус­пішності, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її.

— виховна. Полягає в очікуванні перевірки, спонукає учня, студента регулярно готуватися до занять.

Компоненти, функції контролю реалізуються завдяки використанню різноманітних його видів.

Види контролю. За місцем у навчальному процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний (тематич­ний), підсумковий контроль.

Попередній контроль. Здійснюють його переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку року, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів (студентів) з предмета, щоб намітити ор­ганізацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

Поточний контроль. Використовують його у повсяк­денній навчальній роботі. Він полягає в систематичному спостереженні педагога за діяльністю учнів (студентів) на навчальних заняттях.

Періодичний (тематичний) контроль. Він перед­бачає виявлення й оцінку знань та умінь учнів (студентів), засвоєних за кілька попередніх занять, з метою визначен-

ня, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання вимогам програми.

Тематична перевірка знань здійснюється на семінар­ських, практичних і лабораторних заняттях, колоквіумах та консультаціях. Основне завдання тематичної перевір­ки полягає у створенні передумов для сприйняття і осми­слення теми в цілому, в усіх її взаємозв'язках, мобілізу-ванні їх на поглиблене вивчення певних розділів навча­льної дисципліни.

Підсумковий контроль. Має на меті перевірку рівня засвоєння знань і вмінь учнів (студентів) за триваліший період навчання — семестр, рік, на час завершення курсу навчання. Він спрямований на виявлення системи і струк­тури знань учнів (студентів). Основні форми підсумкового контролю — заліки та іспити.

Заліки, як правило, проводять без білетів і оцінок у формі бесіди педагога з учнями (студентами). Під час за­ліку викладач констатує факт виконання чи невиконання учнями необхідних робіт. Якщо учень (студент) якісно і систематично працював протягом семестру, викладач мо­же поставити йому залік автоматично.

Іспити здебільшого складають за білетами, зміст яких відомий учням (студентам). Досвідчені викладачі нерід­ко проводять іспити за білетами у формі вільної бесіди. При цьому запитання білета є стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. У деяких вузах практикують іспити без білетів, з «відкритим підручни­ком», який розрахований насамперед на перевірку вміння швидко знайти необхідну інформацію, користуватися до­датковою літературою, довідниками, навчальними посіб­никами тощо. Практичний іспит найчастіше зводиться до виготовлення студентами натуральних об'єктів, їх схем, макетів тощо. У театральних вузах іспитом може бути підготовлена заздалегідь вистава, що подається на суд ви­кладачів і громадськості. Іспит-автомат часто практику­ється щодо студентів-відмінників, які серйозно і система­тично працюють протягом року.

Іспити складають відповідно до розкладу. Передбача­ється час на самостійну підготовку і на консультації. Роз­клад випускних іспитів визначає Міністерство освіти і на­уки України. Випускні іспити в загальноосвітньому за­кладі приймає атестаційна комісія.

У вищих навчальних закладах підсумковим контролем знань і умінь студентів є їх державна атестація, її здійснює державна екзаменаційна (кваліфікаційна) комісія після за­вершення навчання на певному освітньому (кваліфікацій-

ному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики.