Становлення психології як науки

На всіх етапах історії суспільні потреби людей визна­чали пріоритетні напрями розвитку науки. Тривалий час на першому місці була механіка, потім її замінила біоло­гія, далі кібернетика, соціологія. На зламі XX—XXI ст. значну зацікавленість викликає психологія, її досягнен­ня нині потрібні педагогам і лікарям, юристам і політи­кам, інженерам і військовим, менеджерам і спортсменам.

Предмет психології. Слово «психологія» вперше заявило про себе наприкінці XVI ст. у працях відомого магдебурзького професора філософії Р. Гокленіуса і його учня О. Гасмана. Воно виникло шляхом поєднання двох грецьких слів: psyche (душа) і logos (слово, вчення). Поняття «психіка» позначало психічні явища в житті людей і тварин. Однак у той час поняття «психологія» не набуло визнання. Воно поширилося в науці лише у XVIII ст. після виходу книг німецького філософа Хрістіана Вольфа (1679—1754) «Емпірична психологія» (1732) і «Раціональна психологія» (1740).

Коло психічних явищ, які почала вивчати психологія, охоплювало найрізноманітніші вияви психіки. До нього ввійшли відчуття (світла, кольору, тепла, запаху, смаку, зву­ку та ін.), що відображали властивості подразників, які діяли на органи чуття. Предметом дослідження стало і сприйман­ня цілісних об'єктів у всій сукупності їх властивостей. Не меншу цікавість викликали й образи предметів, що діяли на органи чуття, запам'ятовувалися, зберігалися і відтворювали­ся в разі потреби за допомогою пам'яті, створюючи особис­тий досвід людини. І досі залишається без відповідей багато питань, що стосуються закономірностей мислення, за допомо­гою якого людина виявляє загальні, суттєві ознаки предметів і явищ, планує діяльність і поведінку. Мислення стимулює уяву, що пов'язана з людською творчістю. Відчуття, сприй­мання, пам'ять, мислення, уява — психічні процеси. До психі­чних явищ відносяться переживання ставлень людини до навколишнього середовища та інших індивідів, які назива­ють емоціями й почуттями, а також здатність людини регу­лювати свою поведінку, дії і вчинки, долати різні перешкоди на шляху до мети — воля. У своїй практичній діяльності та відносинах із навколишнім середовищем виявляються пси­хічні стани (спокій, схвильованість, зацікавленість та ін.) і психічні властивості (наполегливість, рішучість і т. ін.). Спе­цифіка психічних процесів, станів і властивостей залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини — темпераменту, характеру, здібностей тощо. Усю сукупність психічних явищ у розмаїтті їх проявів, взаємозв'язків і дина­міці нерідко називають психічним життям людини.

Будь-яка наука не обмежується лише збиранням і опи­суванням фактів, а переходить до їх пояснення шляхом виявлення законів, яким вони підпорядковані. Тому ра­зом із психологічними фактами психологія вивчає і психо­логічні закономірності та психологічні закони. Психологі­чні закони не можна повністю розкрити без розуміння ме­ханізмів психічної діяльності.

Психіка властива і тваринам. Ось чому психологія — це наука про психіку людини і тварини.

Психологія (гр. psyche — душа і logos — слово, вчення) — наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.

За допомогою спеціальних методів вона виявляє особ­ливості та закономірності розвитку психіки, функціонування її механізмів, її завданнями є розкриття закономір­ностей і законів виникнення, розвитку і перебігу психіч­ної діяльності людини, становлення її психічних власти­востей. Психологія з'ясовує життєве значення психіки і сприяє підвищенню психологічної культури індивідів та суспільства. Здобуті нею знання спрямовуються на підви­щення якості життя, рівня навчальної та професійної під­готовки, поліпшення психічного здоров'я людей та гармо­нізацію їх взаємовідносин.