- •І спілкуванні
- •Особистості
- •Становлення психології як науки
- •Етапи історичного розвитку психології.
- •Психіка і мозок
- •1.2. Основні напрями, структура і методи психології
- •Основні напрями психології
- •Методи психології
- •Запитання. Завдання
- •1.3. Методологічні аспекти психології
- •Системність у дослідженні людської психіки
- •Теорія і експеримент у психологічній практиці
- •Закони психології
- •Психологічна структура діяльності
- •Освоєння діяльності
- •Основні види діяльності
- •Література
- •2.2. Спілкування
- •Сутність спілкування
- •74 Особистість у діяльності і спілкуванні
- •76 Особистість у діяльності і спілкуванні
- •Спілкування як мiжособистісна взаємодія
- •Спілкування як міжособистісне розуміння
- •Література
- •2.3. Психологія особистості
- •Індивід, особистість, індивідуальність
- •Спрямованість особистості
- •Самосвідомість і я-концепція особистості
- •Класифікація груп
- •У вітчизняній психології цей термін Має ДеЩо інших
- •Міжособистісні стосунки в групах (колективах)
- •Методи вивчення міжособистісних стосунків
- •Лідерство в групах(колективах)
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •3.2. Раціональні форми освоєння дійсності
- •Мислення
- •1. За формою відображення дійсності мислення поділяють на наочно-дійове, наочно-образне й абстрактне, які є послідовними ступенями розвитку мислення людини в філогенезі й онтогенезі.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Функції емоцій і почуттів у житті людини
- •Теорії емоцій
- •Фізіологічні основи емоцій
- •Основні емоційні стани
- •Запитання. Завдання
- •4.2. Воля
- •Структура вольової дії
- •Вольові якості особистості
- •Запитання. Завдання
- •Сутність темпераменту
- •Історія розвитку вчення про темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності і темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності
- •Темперамент і стиль діяльності
- •5.2. Характер
- •Сутність і суспільна зумовленість характеру
- •Структура характеру
- •Типологія характерів
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •5.3. Здібності
- •Знання, навички і вміння як основа для розвитку здібностей
- •Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання
- •Види і структура здібностей
- •Задатки і здібності
- •Обдарованість і талант
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Основи педагогіки
- •Предмет, основні категорії, функції і завдання педагогіки
- •1. Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів.
- •Становлення і розвиток педагогіки
- •Галузі і міжпредметні зв'язки педагогіки
- •Логіка і методи педагогічних досліджень
- •Роль виховання у формуванні особистості. Вирішальну роль у формуванні особистості відіграє процес виховання, що виконує такі функції:
- •Шляхи формування творчої особистості
- •Література
- •1.3. Цілісний педагогічний процес
- •Сутність і структура педагогічного процесу
- •Закономірності і принципи педагогічного процесу
- •Технологія педагогічного процесу
- •Принципи побудови системи освіти в Україні
- •Характеристика основних типів закладів освіти
- •Управління освітою
- •Зв'язок дидактики з іншими науками
- •Актуальні проблеми дидактики на сучасному етапі
- •Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •Система контролю за рівнем засвоєння змісту освіти у процесі навчання
- •Вимоги до контролю за рівнем засвоєння змісту освіти.
- •2.3. Процес навчання
- •Сутність і структура процесу навчання
- •Закономірності і принципи навчання
- •Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Особливості основних груп методів навчання
- •1. Словесні методи навчання об'єднують пояснення, розповідь, інструктаж, лекцію, бесіду, роботу з підручником.
- •2. Наочні методи навчання охоплюють ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.
- •3. Практичні методи навчання охоплюють вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, дослідні роботи.
- •Форми організації навчання
- •Засоби навчання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •2.5. Технології навчання у сучасній школі
- •Нові технології навчання
- •Технологія групової навчальної діяльності школярів.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Специфіка, рушійні сили і етапи процесу виховання
- •Результати процесу виховання
- •Основні закономірності виховання
- •Основні принципи виховання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Мета і завдання національного виховання
- •Розумове виховання
- •Моральне виховання
- •Умови ефективності морального виховання. Ефективність морального виховання молоді визначають такі чинники:
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Правове виховання
- •Антинаркогенне виховання
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Економічне виховання
- •Естетичне виховання
- •Сучасна зарубіжна педагогіка про мету виховання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •3.4. Методи і форми виховання
- •Методи виховання
- •Форми організації виховного процесу
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Сім'я — основний осередок виховання дітей і молоді
- •Виховна роль дитячих і юнацьких організацій
- •Виховання дітей і молоді в позашкільних установах
- •Роль церкви у вихованні підростаючого покоління
- •Школа як провідна ланка в системі виховання
- •Запитання. Завдання
Спрямованість особистості
Діяльність людини завжди зумовлена не одним, а декількома мотивами. Вони можуть бути усвідомлюваними і неусвідомлюваними, відігравати домінуючу і побічну роль.
Система домінуючих мотивів поведінки і діяльності визначає спрямованість особистості. Провідні мотиви підпорядковують собі всі інші, тому мотиваційна сфера особи-
стості має ієрархічну структуру. Але на поведінку людини впливають і спонукання, що мало усвідомлюються.
Види спрямованості. Залежно від того, які мотиви в діяльності та поведінці відіграють домінуючу роль, розрізняють такі види спрямованості:
— особистісна спрямованість. Характеризується переважанням у особистості мотивів, спрямованих на забезпечення особистого благополуччя. Наприклад, успішно закінчити вуз, щоб зробити хорошу кар'єру;
— колективістська спрямованість. Зумовлена переважанням мотивів, спрямованих на забезпечення успіху в спільній роботі. Наприклад, намагання здобути командну перемогу у змаганнях;
— ділова спрямованість. Відображає переважання мотивів, які породжені діяльністю і зорієнтовані на неї: інтерес до праці, бажання оволодіти конкретним видом діяльності тощо.
Спрямованість здебільшого визначається усвідомленими мотивами поведінки — цілями, інтересами, ідеалами та переконаннями. Якщо усвідомлюється не тільки мета, а й можливість її досягнення, то йдеться про перспективу особистості. Наприклад, юнак мріє здобути професію інженера. Ретельно підготувавшись до вступу у вуз, він на першому вступному іспиті отримує високу оцінку. Згодом переконується в обґрунтованості своїх надій і усвідомлює своє навчання у вузі не тільки як мету, а і як реальну перспективу.
Неусвідомлювані мотиви. До них належать різноманітні спонукання, у яких не усвідомлюється причина вибору дії і вчинків. При цьому людина не може пояснити чому вона себе повела так, а не інакше. До неусвідом-люваних мотивів належать потяг і установка.
Потяг — неусвідомлюване, нецілеспрямоване спонукання, що виражається в чуттєвому переживанні потреби і не викликає активних дій.
Він є первинним емоційним проявом потреби людини в чомусь. Це спонукання, яке не опосередковане свідомим цілеутворенням. Воно ще не має конкретного предметного вираження. Наприклад, людина відчуває потяг до роботи. Проте що їй хочеться робити, вона спочатку не усвідомлює.
Установка — неусвідрмлювана готовність особистості до діяльності, за допомогою якої може бути задоволена потреба.
Установки бувають позитивні й негативні. Наприклад, людині її знайомі розповіли про лікаря — хорошого фа-
хівця, який поставив на ноги багатьох хворих. У неї з'являється позитивна установка «цей лікар є хорошим фахівцем» ще до зустрічі з ним. Якщо ж когось на ринку декілька раз обрахували, обважили, у нього формується негативна установка — «всі продавці — люди нечесні», хоча насправді це далеко не так.
Усвідомлювані мотиви. Це мотиви, у яких усвідомлюється причина, що є основою вибору дій і вчинків людини. До усвідомлюваних мотивів відносяться інтереси, переконання, прагнення.
Інтерес (лат. interesse — бути всередині) — емоційний вияв пізнавальних потреб людини, що реалізується у спрямованості людини на певні об'єкти, прагненні глибше і повніше їх пізнати.
Інтереси людини не вроджені. Вони виникають і розвиваються протягом її життя. Спонукаючи особистість до діяльності, інтерес активізує її. Коли людина зацікавлена тим, що робить, вона працює енергійно, жваво, творчо, отримуючи задоволення навіть тоді, коли робота складна і вимагає значного напруження. Суб'єктивно інтереси виявляються в позитивному ставленні до об'єкта пізнання. Вони дуже різноманітні. їх класифікують за змістом, метою, широтою і стійкістю.
За змістом інтереси бувають навчальними, громадськими, науковими, читацькими, трудовими та ін. Загалом видів інтересів існує стільки, скільки є видів людської діяльності.
За метою інтереси поділяють на безпосередні та опосередковані. Безпосереднім є інтерес до змісту певної діяльності і процесу її виконання. Він зумовлений емоційною привабливістю об'єктів. Опосередкований інтерес виникає до результату діяльності, хоча сам процес не завжди цікавить суб'єкта.
За широтою розрізняють інтереси широкі й вузькі. Широкі інтереси виявляються в декількох галузях діяльності, а вузькі сконцентровано в одній. Широта і вузькість інтересів пов'язані з їх глибиною і поверховістю. Чим ширші інтереси особистості, тим вони поверховіші. Вузькість інтересів пов'язана з їх глибиною. Важливою рисою особистості є наявність у неї кількох глибоких інтересів.
За стійкістю розрізняють стійкі та нестійкі інтереси. Стійкий інтерес характеризується тривалістю збереження інтенсивної зосередженості на об'єкті чи галузі діяльності. Останнім часом психологи вважають, що стійкий та інтенсивний інтерес до певної галузі діяльності є діагностичним показником можливих здібностей. Нестійкий інтерес виявляється у короткочасній зосередженості на об'єкті.
Важливим аспектом світогляду, що містить не тільки систему поглядів людини на світ, а й характеризує духовне обличчя і визначає її загальну спрямованість, є переконання.
Переконання — система мотивів, що спонукають особистість діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.
Ними є знання, в істинності й важливості яких людина впевнена і якими вона керується у своїх діях і вчинках, їх сила і твердість залежать не тільки від логічної обґрунтованості, а й від їх життєвої важливості. Перетворення знань на переконання є складним і тривалим процесом.
Важливу роль у життєдіяльності особистості відіграють і прагнення.
Прагнення — усвідомлений мотив, у якому виявлена потреба, що може бути задоволена за допомогою вольових зусиль.
Прагнення можуть мати різну психологічну форму. Одним із конкретних їх виявів є мрія — створений фантазією образ бажаного майбутнього, що спонукає людину не лише уявляти те, що потрібно зробити, а й підтримує і посилює її енергію. До прагнень відносять і npucmpac-mi — мотиви, в яких виражаються потреби, що мають нездоланну силу і відтісняють у діяльності людини все, що не пов'язано зі значущим об'єктом. Прагненнями є також ідеали як потреба наслідувати приклад, прийнятий особистістю за зразок поведінки. Залежно від віку особистості за ідеал може правити конкретна людина чи узагальнений образ.
Мрії, пристрасті та ідеали за своїм змістом бувають високими та низькими і відіграють різну роль у діяльності людини та житті суспільства.