- •І спілкуванні
- •Особистості
- •Становлення психології як науки
- •Етапи історичного розвитку психології.
- •Психіка і мозок
- •1.2. Основні напрями, структура і методи психології
- •Основні напрями психології
- •Методи психології
- •Запитання. Завдання
- •1.3. Методологічні аспекти психології
- •Системність у дослідженні людської психіки
- •Теорія і експеримент у психологічній практиці
- •Закони психології
- •Психологічна структура діяльності
- •Освоєння діяльності
- •Основні види діяльності
- •Література
- •2.2. Спілкування
- •Сутність спілкування
- •74 Особистість у діяльності і спілкуванні
- •76 Особистість у діяльності і спілкуванні
- •Спілкування як мiжособистісна взаємодія
- •Спілкування як міжособистісне розуміння
- •Література
- •2.3. Психологія особистості
- •Індивід, особистість, індивідуальність
- •Спрямованість особистості
- •Самосвідомість і я-концепція особистості
- •Класифікація груп
- •У вітчизняній психології цей термін Має ДеЩо інших
- •Міжособистісні стосунки в групах (колективах)
- •Методи вивчення міжособистісних стосунків
- •Лідерство в групах(колективах)
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •3.2. Раціональні форми освоєння дійсності
- •Мислення
- •1. За формою відображення дійсності мислення поділяють на наочно-дійове, наочно-образне й абстрактне, які є послідовними ступенями розвитку мислення людини в філогенезі й онтогенезі.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Функції емоцій і почуттів у житті людини
- •Теорії емоцій
- •Фізіологічні основи емоцій
- •Основні емоційні стани
- •Запитання. Завдання
- •4.2. Воля
- •Структура вольової дії
- •Вольові якості особистості
- •Запитання. Завдання
- •Сутність темпераменту
- •Історія розвитку вчення про темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності і темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності
- •Темперамент і стиль діяльності
- •5.2. Характер
- •Сутність і суспільна зумовленість характеру
- •Структура характеру
- •Типологія характерів
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •5.3. Здібності
- •Знання, навички і вміння як основа для розвитку здібностей
- •Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання
- •Види і структура здібностей
- •Задатки і здібності
- •Обдарованість і талант
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Основи педагогіки
- •Предмет, основні категорії, функції і завдання педагогіки
- •1. Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів.
- •Становлення і розвиток педагогіки
- •Галузі і міжпредметні зв'язки педагогіки
- •Логіка і методи педагогічних досліджень
- •Роль виховання у формуванні особистості. Вирішальну роль у формуванні особистості відіграє процес виховання, що виконує такі функції:
- •Шляхи формування творчої особистості
- •Література
- •1.3. Цілісний педагогічний процес
- •Сутність і структура педагогічного процесу
- •Закономірності і принципи педагогічного процесу
- •Технологія педагогічного процесу
- •Принципи побудови системи освіти в Україні
- •Характеристика основних типів закладів освіти
- •Управління освітою
- •Зв'язок дидактики з іншими науками
- •Актуальні проблеми дидактики на сучасному етапі
- •Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •Система контролю за рівнем засвоєння змісту освіти у процесі навчання
- •Вимоги до контролю за рівнем засвоєння змісту освіти.
- •2.3. Процес навчання
- •Сутність і структура процесу навчання
- •Закономірності і принципи навчання
- •Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Особливості основних груп методів навчання
- •1. Словесні методи навчання об'єднують пояснення, розповідь, інструктаж, лекцію, бесіду, роботу з підручником.
- •2. Наочні методи навчання охоплюють ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.
- •3. Практичні методи навчання охоплюють вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, дослідні роботи.
- •Форми організації навчання
- •Засоби навчання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •2.5. Технології навчання у сучасній школі
- •Нові технології навчання
- •Технологія групової навчальної діяльності школярів.
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Специфіка, рушійні сили і етапи процесу виховання
- •Результати процесу виховання
- •Основні закономірності виховання
- •Основні принципи виховання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Мета і завдання національного виховання
- •Розумове виховання
- •Моральне виховання
- •Умови ефективності морального виховання. Ефективність морального виховання молоді визначають такі чинники:
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Правове виховання
- •Антинаркогенне виховання
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Економічне виховання
- •Естетичне виховання
- •Сучасна зарубіжна педагогіка про мету виховання
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •3.4. Методи і форми виховання
- •Методи виховання
- •Форми організації виховного процесу
- •Запитання. Завдання
- •Література
- •Сім'я — основний осередок виховання дітей і молоді
- •Виховна роль дитячих і юнацьких організацій
- •Виховання дітей і молоді в позашкільних установах
- •Роль церкви у вихованні підростаючого покоління
- •Школа як провідна ланка в системі виховання
- •Запитання. Завдання
Основні види діяльності
Свідома активність людини формується і виявляється в діяльності, яка відбувається в певній системі відносин з іншими людьми. Результати діяльності впливають на світ, що оточує людину, долі інших людей. Діяльність формує особистість людини, яка виражається знову ж таки в діяльності. Життя людини — це постійна зміна різних видів її діяльності. З усієї їх різноманітності три види мають найбільший вплив на розвиток особистості. Це гра, навчання і праця. Генетично змінюючи одна одну, вони співіснують протягом усього життя людини.
Гра. Вона є найпростішим видом діяльності. У грі розпочинається формування людини як особистості, суб'єкта діяльності. Це форма прояву активності дитини. Метою гри є сам процес, а не практичні результати. У психічному розвитку дитини вона є засобом, що дає змогу в доступній формі оволодіти способами діяльності дорослих. Заміщуючи реаль-
ні об'єкти певними символами, предметами, дитина імітує діяльність, щоб урешті-решт самій стати її суб'єктом.
У перших іграх помітною є керівна роль дорослого. Він розкриває функціональну роль іграшки. Наслідуючи дії дорослого, дитина починає гратися самостійно. Згодом ініціатива гри переходить до дитини.
З розвитком дитини змінюються також її ігри. Протягом перших двох років життя вона опановує рухи і дії з предметами, що її оточують, — так виникають функціональні ігри. У них дитина відкриває нові, незнайомі їй властивості предметів і способи дій із ними. Важливе значення при цьому має оволодіння мовою.
Складнішими є конструктивні ігри, в яких дитина починає осмислювати значення предметів та їх зв'язки. Функціональні та конструктивні ігри належать до розряду маніпулятивних.
На третьому-четвертому році життя з'являються сюжетно-рольові ігри, за допомогою яких дитина включається в колективні стосунки. У цих іграх, виконуючи певну роль, вона привчається діяти за правилами, що розвиває дисциплінованість, витримку, наполегливість тощо. У грі розвиваються і її психічні властивості. Підбираючи ігри, можна цілеспрямовано впливати на розвиток різних психічних якостей — уваги, сприймання, пам'яті, волі та ін. Сюжетно-рольові ігри полегшують перехід до нового типу ігор — ігор за правилами, де поведінку регламентують уже абстрактні вимоги.
На п'ятому-шостому році, перед вступом дитини до школи, особливо важливими є дидактичні ігри, за допомогою яких дорослі поступово залучають дітей до процесу навчання.
Навчання. Це активний процес спрямування діяльності й поведінки дитини на опанування нею суспільно-історичного досвіду людства. Його виділення в самостійний вид діяльності відбулося внаслідок ускладнення людської праці, застосування засобів виробництва, що постійно вдосконалювалися, для використання яких було потрібно багато знань, навичок і вмінь. Навчання є підготовкою до трудової діяльності і водночас — провідним видом діяльності школярів, студентів, аспірантів.
Навчання не є простим передаванням знань від учителя до учня. Це процес активного оволодіння знаннями, навичками і вміннями під керівництвом наставника. Навчання повинно мати розвиваючий характер. Повідомляючи учням знання, вчитель має навчати їх спостерігати,
порівнювати, аналізувати, виражати свої думки за допомогою мови. Так учні навчаються самостійно мислити і здобувати нові знання.
Життєвий досвід свідчить, що, переходячи від навчання до практичної діяльності, і в науці, і на виробництві людина утримується на рівні вимог часу, якщо вона постійно працює над собою, тобто весь час навчається самотужки.
Праця. Це вид діяльності, метою якого є створення суспільне корисного продукту. При цьому не суттєво, чи потрібний людині вироблений нею продукт. Важливо, щоб він був потрібний суспільству. Це означає, що цілі діяльності людини визначають не особисті, а суспільні потреби. Отже, трудова діяльність за своєю природою є суспільною: її формують і спрямовують потреби суспільства.
Будь-яка діяльність є суспільною і за своїм характером. Завдяки поділу праці жодна людина не виробляє всього того, що їй потрібно, майже ніколи не бере участі у виробництві продуктів від початку до кінця. Тому потреби людини задовольняються не її власною працею, а працею всього суспільства. Характер їх задоволення визначає система виробничих відносин, що панують у суспільстві.
Отже, виникнення і розвиток різних видів діяльності у людини є складним і тривалим процесом. Перехід від одного виду основної діяльності до іншого зумовлений зміною суспільного становища людини.
Запитання. Завдання
1. У чому принципова відмінність діяльності людини від складних форм поведінки тварин?
2. Дайте характеристику взаємозв'язків між основними компонентами діяльності.
3. Як співвідносяться зовнішні (предметні) й внутрішні (розумові) дії в процесі їх становлення?
4. Здійсніть графічне зображення процесу засвоєння навички.
5. Яку роль відіграє свідомість при формуванні навичок і вмінь?
6. Чи існує взаємодія вмінь?
7. Чим відрізняється вміння від навички?
8. Встановіть риси схожості і відмінності, які існують у грі дітей і діяльності дорослих.
9. Відома давня легенда про майстрів, які зносили каміння на місце майбутнього будівництва. Коли одного з них запитали, що він робить, той сказав: «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це запитання відповів: «Я стараюся заробити собі на хліб». Третій відповів: «Я
будую дім, де житимуть люди... Поясніть причину відмінностей у відповідях майстрів. Чим зумовлене це явище?
10. Підберіть із переліку ознаки, властиві кожному з трьох по-нять — «діяльність», «дія», «рух»: пізнавальний, теоретичний, перцептив-ний, імпульсивний, практичний, трудовий, розумовий, навчальний, предметний, природжений, вольовий, ігровий, цілеспрямований, громадський, реальний, внутрішній.