Антинаркогенне виховання

Великий російський письменник і педагог Лев Толстой (1828—1910) писав, що важко собі уявити, яка щаслива зміна відбулась би в житті, якби люди перестали одурма­нювати і отруювати себе горілкою. Людство недарма вва­жає залежність від куріння, алкоголю і наркотиків найне-

безпечнішими хворобами, тому що навіть найпомірковані-ше вживання цих речовин повільно руйнує особистість: підривається її фізичне і моральне здоров'я, паралізується воля, вичерпуються інтелектуальні сили — людина дегра­дує. Небезпека такої залежності вимагає організації ефек­тивної антинаркогенної виховної роботи з учнівською і студентською молоддю.

Антинаркогенне виховання — виховна діяльність, спрямована на формування у молоді несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків).

Профілактику наркогенної залежності, боротьбу з поши­ренням наркогенних захворювань слід проводити системно і послідовно, рівноцінно зважаючи на подолання як соціаль­них, так і психолого-педагогічних передумов їх поширення.

Завдання і зміст антинаркогенного виховання. Най­перше завдання антинаркогенної виховної роботи в шко­лі — озброїти учнів знаннями про згубні наслідки вжи­вання тютюну, алкоголю, наркотиків, виробити в дітей психологічні бар'єри, які б утримували їх від уживання цих речовин, прищепити непримиренність до їх вживан­ня однолітками, своєчасно виявляти учнів, які вживають ці речовини, проводити з ними індивідуальну профілак­тичну роботу.

Одним із головних аспектів змісту антинаркогенної виховної роботи в школі має бути роз'яснення учням не­сумісності куріння, вживання алкоголю і наркотиків з принципами загальнолюдської моралі, з усім укладом су­спільного життя. Молода людина повинна усвідомити, що під впливом цих речовин втрачаються високі духовні якості, людина деградує, позбавляючись своєї сутності.

Школярі мають знати, що моральна деградація молодої людини під впливом наркогенних речовин призводить до правопорушень. Саме в стані алкогольного чи наркотично­го сп'яніння неповнолітні скоюють більшість злочинів. То­му учнівську молодь треба знайомити з чинними правови­ми нормами щодо боротьби з пияцтвом та наркоманією. Вони повинні знати, що вчинення правопорушення чи зло­чину в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння пе­редбачає підвищення відповідальності, бо суд при цьому враховує не тільки характер і ступінь суспільної небезпеч­ності злочину, а й бере до уваги риси особистості злочинця. Адже зловживання наркогенними речовинами свідчить про аморальність особи, про те, що вона не заслуговує на поблажливість. Потрібно також знайомити молодь із зако-

нодавчими актами, які визначають адміністративні, кримі­нальні й медичні заходи впливу на дорослих осіб, що зло­вживають алкоголем чи наркотиками.

Антинаркогенна виховна робота передбачає й показ згубної дії наркотиків на здоров'я людини, особливо на молодий організм. Адже тютюн, алкоголь і наркотики за своїм хімічним складом є сильними отрутами, виснажу­ють організм, порушують його захисну функцію.

У бесідах про шкідливість наркогенних речовин необхідно розкривати і їх негативний вплив на сім'ю, оскільки вони позбавляють любов вибірковості. Вжи­вання цих речовин робить людину грубою, цинічною, і ці якості передаються дітям. У таких сім'ях зникають спільність інтересів, взаємна повага, що часто спричиняє їх розпад. Крім того, пияцтво чи наркоманія негативно впливають на достаток сім'ї, породжують матеріальні нестатки. Особливо небезпечним є вплив наркотиків на репродуктивну функцію (вони згубно діють на статеві клітини, які потім передають патологічну генетичну ін­формацію майбутньому плоду).

У процесі антинаркогенної виховної роботи слід та­кож наголошувати на шкідливості наркотиків для трудо­вої діяльності людини, зокрема продуктивності праці, тру­дових відносин. Молода людина повинна усвідомити, що сучасне виробництво потребує вміння приймати важливі рішення, чіткості й уважності. Продукція, яку випуска­ють заводи, нерідко складається із сотень деталей, і недба­ле виготовлення будь-якої з них робить непридатним весь виріб. Особливо дається взнаки такий недолік на по­токових і автоматизованих лініях, коли від працездатнос­ті однієї особи залежать продуктивність і кінцевий ре­зультат праці десятків і сотень інших людей.

При здійсненні антинаркогенного виховання важливо враховувати мотиви, які спонукають неповнолітніх вжи­вати наркогенні речовини. До таких мотивів належать:

1. Задоволення цікавості. До вживання наркотиків можуть призвести експериментування, бажання пережи­ти нові відчуття, все перевірити на власному досвіді.

2. Мотив подолання заборони, бажання відчути приєм­не почуття небезпеки.

3. Прагнення бути прийнятим групою. Вживання на­ркотиків може стати символом певної групи, способом проведення вільного часу і, відповідно, умовою перебуван­ня в групі, а «досягнення» в наркотизації — критерієм оцінювання з боку групи.

4. Орієнтування на авторитет. Бажання стати подіб­ним до людини, яка е для неповнолітнього авторитетом, може бути засобом, за допомогою якого він прагне подо­лати невпевненість у собі.

5. Бажання продемонструвати свою незалежність. На­ркотики можуть стати вираженням протесту проти дій батьків, учителів.

6. Прагнення отримати насолоду, досягнути повного розслаблення, спокою або активізуватися, позбутися емо­ційних бар'єрів, тобто змінити свій психічний стан.

7. Бажання позбутися болісних переживань. Для неповно­літніх наркотики можуть бути засобом психічного захисту.

Особливої уваги вимагає антинаркогенне виховання студентської молоді, адже понад 70 % юнаків та дівчат звикають до епізодичного вживання алкоголю ще під час навчання в загальноосвітній школі. У 90-х роках XX ст. у свідомості молоді звичною стала психологічна установка на обов'язкове вживання алкоголю в різних життєвих ситуаціях. Це призвело до інтенсифікації вжи­вання алкоголю загалом. Особливе занепокоєння викликає алкоголізація дівчат. До факторів, що спричиняють вживан­ня алкоголю, належать і умови проживання в гуртожитку, наявність власних грошей (стипендія), а також відсутність батьківського контролю та ін. Не меншою проблемою є па­ління студентів та вживання ними наркотичних речовин.

В антинаркогенній виховній роботі з молоддю важли­ву роль може відіграти релігія. Віра в Бога сприяє форму­ванню стійкої світоглядної позиції особистості, вибору правильних життєвих орієнтирів, дає силу протистояти негативному впливу середовища.

Умови ефективності антинаркогенного виховання. Досвід антинаркогенної виховної роботи у багатьох за­кладах освіти переконує в тому, що її результативність значною мірою залежить від урахування таких вимог:

— кращих результатів досягають тоді, коли виховна робота в цьому напрямі розпочинається якомога раніше (у дошкільному чи молодшому шкільному віці);

— антинаркогенне виховання слід спрямовувати на усвідомлення учнями недопустимості вживання нарко-генних речовин;

— антинаркогенна виховна робота має формувати такі моральні риси особистості, які протидіють вживанню нар-когенних речовин (гідність, честь, відповідальність та ін.);

— бесіди на антинаркогенну тематику доцільно про­водити в невеликих групах, в атмосфері довіри;

— зміст антинаркогенної виховної роботи передбачає розкриття негативного впливу цих речовин на всі складо­ві людського організму, зокрема дитячого, і на всі види діяльності особистості;

— антинаркогенна виховна робота виключає вживання на-ркогенних речовин педагогами, вихователями, наставниками.

Антинаркогенне виховання здійснюють передусім під час вивчення різноманітних предметів, позакласної та по-зааудиторної роботи. Воно є одним із напрямів форму­вання всебічно розвиненої особистості.