Зірниця - зоряниця

Зірниця, -і, ор. -ею. 1. Самосвітне небесне тіло; зірка, а також переносно. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (В.Кучер); Вдень мені щебечуть птиці І шумить діброва, А вночі німі зірниці Кличуть на розмову (П.Карманський); В Ганьки очі, як зірниці (С.Воскрекасенко).

2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Коли наблизилась [Ганна] до свого будинку, вечірня зірниця засвітила вікно в її квартирі (Д.Бедзик); Палають в серці відблиски зірниці, – Ранкової й вечірньої зорі (Л.Дмитерко).

3. Короткий світловий спалах без грому вночі або ввечері; спалах без звуку. Іноді спалахує по той бік хмари зірниця, просвічує хмару, що робиться від того зеленою (С.Скляренко); Наближався фронт. Темними ночами уже видно було, як проблискували на заході зірниці (П.Панч).

Зоряниця. І. Ранкова зоря, світанок, а також переносно. Лія спершу уважно слухала його, далі швидко одхилила од його лице, і воно одразу спалахнуло, як досвітня зоряниця (С.Васильченко); Занадто ми в буденнім закопались, Не можем обійтися без дрібниць, Як мало на вершини піднімались, Як мало зустрічали зоряниць! (М.Шеремет); І коли думка-жалібниця Колишні пориви згада, – Юнацьких років зоряниця Встає журливая, бліда (Олена Пчілка).

2. Те саме, що зірниця 1, 3. Вже світало. Зоряниці Гасли білі (П.Воронько); А в криниці тій водиця, Наче вмита зоряниця (А.Малишко); Ніч була гаряча. Грози не було, але далекі зоряниці аж до ранку палахкотіли по всіх кінцях повітового містечка. Чути було короткі постріли (М.Хвильовий).

ЗІСПОДУ, присл. 1. З нижнього боку; знизу. Старшина і писар ворушились у снігу, сопли, кректали, вивертались зісподу то один, то другий (С.Васильченко).

2. У нижній частині чогось; насподі. Череватий човен залатаний зісподу кількома голубими штакетинами (Є. Гуцало).

зіткнення див. сутичка.

З’ЇЖА, розм. 1. їжа. На з’їжу чимало дечого купили (Словник Б.Грінченка); Корисна в городі з’їжа, он які гладкі відтіля вертаються (Панас Мирний).

2. Витрата їжі. – Грошей треба. З їжа велика. Нехай їде заробляти (І.Нечуй-Левицький); [Герасим:] Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться – вже з’їли (І.Карпенко-Карий).

з краю див. скраю.

ЗЛАЗИТИ, злажу, злазиш. Крім значення "спускатися вниз", вживається з протилежним значенням – "вилазити, підніматися на щось". Хтось біг під стіною, злазив на сходи (М.Коцюбинський); Повагом зліз на воза (М.Лазорський).

Зледеніти - обледеніти

Зледеніти. Покритися льодом, перетворитися на лід. Вж. зі сл.: сніг, білизна, дерево, обличчя.

Обледеніти. Покритися льодом, обмерзнути з усіх боків, по всій поверхні. Вж. зі сл.: асфальт, дріт, журавель, камінь, колодязь, літак, дорога, земля, колода, людина, віти.

ЗЛЕТ, -у. На відміну від слова зліт (зльоту), вживаного у багатьох значеннях (зліт літака, зліт творчої активності мас, зліт думки), слово злет уживається переважно в переносному значенні "розвиток чогось по висхідній, рух уперед, поривання" і належить до поетичного стилю мови. Можливо, у нього не буде більше такого злету мрій й повноти щастя (Т.Масенко); У законів є свої прикмети, Як в схід сонця подихи світань, Як в людини боротьба і злети На дорозі світлих сподівань (А.Малишко); Поет поета може дивувати, Захоплювать, якщо там вищий злет. Поет поета – може не приймати, Якщо ж він заздрить – то вже не поет! (Л.Забашта); Але з чим порівняти оту заобрійну далеч, що має в собі таку звабу і викликає такий злет душі! (О.Гончар); Повірите чи ні: я тільки нині знаю Життя щасливу мить, душі високий злет (М.Руденко).

ЗЛИГОДНІ, -ів. Великі життєві труднощі; тяжке життя. Сумною чередою тяглись роки злигоднів і наполегливої праці (О.Довженко); У Долинській сів [брат] не на той поїзд, опинився у Кривому Розі, а вже звідтіля дві доби добирався сюди, перетерпівши всі злигодні заблуканого пасажира (В.Земляк).