2. Те саме, що викуп.

ВИЛУДЖЕНИЙ - ВИЛУЖЕНИЙ

Вилуджений. Дієприкм. від вилудити – вкрити полудою: добре вилуджений мідний посуд.

Вилужений. Дієприкм. від вилужити – добути за допомогою певних розчинів, піддати дії лугу: вилужений цукор з буряків, вилужений кварц із залізних кварцитів.

ВИМИКАТИ - ВИКЛЮЧАТИ

Вимикати, вимкнути. Припиняти дію чого-небудь, перериваючи зв’язок із загальною системою: вимикати, вимкнути струм, вимикати телефон, вимкнути мотор, вимкнути опалення, вимкнути воду.

Виключати, виключити. В цьому значенні вживається зрідка – тільки стосовно машин: виключити мотор, виключити верстат.

ВИМИКАЧ - ВМИКАЧ

Вимикач, -а, ор. -ем. Пристрій для вмикання і вимикання електричних кіл.

Вмикач, -а. Те саме, що вимикач, але переважно в технічних пристроях.

ВИМІСИТИ - ВИМІШАТИ

Вимісити, -ішу, -ісиш. Док. до місити: вимісити тісто, вимісити глину. Пох. вимішений.

Вимішати. Док. до мішати: вимішати кашу. Пох. вимішаний.

Пор. місити.

ВИМОВА - АКЦЕНТ

Вимова. Спосіб вимовляння слів, звуків; особливості звукової системи якоїсь мови, діалекту: дитяча вимова, полтавська м’яка вимова, французька вимова, уповільнена вимова, чіткість вимови.

Акцент, -у. 1. Своєрідний характер вимови: грузинський акцент, французький акцент.

2. Наголос у слові; ритмічний наголос.

3. перен. Особлива увага до чогось, підкреслення чогось. Є прицільна доброта, Доброта з акцентом... Він за неї виверта Гонорар з процентом (С.Воскрекасенко).

вимовляти див. висловлювати.

ВИМУШЕНИЙ - ЗМУШЕНИЙ - ПРИМУШЕНИЙ

Вимушений. 1. Дієприкм. від вимусити; змушений: вимушений був піти на заробітки; війська вимушені зайняти оборону.

2. прикм. Який здійснюється чи здійснений проти бажання, потреби, під тиском обставин: вимушена зупинка, вимушене неробство, вимушене сидіння. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом (Г.Епік).

3. прикм. Здійснюваний через силу; роблений, нещирий: вимушений спокій, вимушений усміх, вимушена увага, вимушені рухи.

Змушений. Дієприкм. від змусити; який мусить, повинен через певні обставини, причини робити щось: змушені були відступити, змушені зупинитись, змушені працювати. Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (М.Коцюбинський).

Примушений. Дієприкм. від примусити – присилувати робити саме так; змушений: примушений був піти з роботи, примушений відмовитись від прогулянки. Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності (Леся Українка).

ВИНАГОРОДА. Плата за працю, нагорода за якісь послуги; те, що дається або робиться замість чого-небудь втраченого, заподіяного тощо. Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов’язались до ранішньої роботи (І.Франко); Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара – дрова пиляли та рубали. Винагорода – по півфунта мила (Ю.Збанацький); – Панство нас підтримало і внесло.. послам вимогу домагатися справедливої винагороди всім, хто постраждав у поході (З.Тулуб).

ВИНАХІДЛИВИЙ - ВИНАХІДНИЦЬКИЙ

Винахідливий. Здатний вигадати щось, знайти вихід із скрутного становища; здатний винаходити: винахідливий воїн, винахідливий студент, винахідливий інженер.

Винахідницький. Який стосується винахідника та його діяльності: винахідницький талант, винахідницька ідея, винахідницька пропозиція, винахідницькі зусилля.

ВИНЯТКОВИЙ - ВИКЛЮЧНИЙ

Винятковий. Який становить виняток із загальних правил; особливий, надзвичайний. Вж. зі сл.: випадок, закон, організатор, результат, розум, талант, урожай, успіх, вага, вимогливість, винахідливість, вправність, гідність, гостинність, дипломатичність, зустріч, людина, можливість, оперативність, особистість, особливість, пам’ять, причина, роль, сила, ситуація, скупість, слабість, стійкість, точність, увага, чесність, значення, явище, здібності, обставини, права, умови. Пох.: винятковість, винятково (дуже, надзвичайно, особливо, не так, як усі: винятково важкі умови, винятково важливий задум).

Виключний. Який поширюється тільки на когось, щось; єдиний. Вж. зі сл.: власність, місце, право, становище, обставини. Пох.: виключність, виключно (лише, тільки): Старшини даром пробують добути з нього те, що він виключно для себе ховає (Б.Лепкий).

ВИНЯТОК, -тку. Відхилення від звичайного, загального правила. Те, що було винятком для Гордого, мусить стати законом для всіх (М.Руденко) (неправильно Ці два випадки були виключенням). У словосп.: без винятку – не виключаючи нікого, нічого. – Всіх треба повипускати без винятку (З.Тулуб) (неправильно без виключення); за винятком – крім когось, чогось. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (М.Трублаїні) (неправильно за виключенням). Пох.: винятковий, винятковість, винятково (неправильно виключна роль, виключення з правил, виключно посушливе літо).

ВИПИТИ, -п’ю, -п’єш. 1. (що). Якусь рідину без залишку, повністю. – Через п’ятнадцять хвилин я чекаю вас на західній веранді. Там ми вип’ємо вечірнє кофе (Ю.Смолич); Опівночі до царського двору зайшов собі велетень – голова поверх хат!.. Нахилився і все молоко з колодязя випив (казка).