2. Використовувати, витрачати щось для яких-небудь потреб: споживати електроенергію, рослини споживають воду.

СПОЖИВНИЙ - СПОЖИВЧИЙ - СПОЖИВАЦЬКИЙ

Споживний. Який стосується споживання, придатний для нього; їстівний: споживні властивості, споживні гриби, споживний фонд.

Споживчий. Який служить для задоволення потреб споживання: споживчі товари, споживча кооперація, споживче товариство.

Споживацький. Властивий тому, хто прагне тільки до задоволення власних потреб: споживацькі настрої, споживацькі інтереси, споживацьке ставлення, споживацька психологія.

СПОЛОВИНИ - З ПОЛОВИНИ

Споловини, присл. На половинних засадах, навпіл з кимось. Другого ж року стали в людей споловини орати (Ганна Барвінок); Землю вона одразу оддала споловини (Панас Мирний).

З половини, ім. з прийм. З половини двадцятих по шістдесяті роки був у нас золотий вік панського панування (Панас Мирний); Непокоїть мене тільки ось що: я можу бути вільний тільки з половини моя до кінця червня ст. ст. (М.Коцюбинський).

СПОЛУЧЕННЯ - СПОЛУКА

Сполучення. 1. Дія за знач, сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися: сполучення кольорів.

2. Зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів: сухопутне сполучення, тролейбусне сполучення, повітряне сполучення, ходи сполучення.

У словосп. фразеологічне сполучення (стійке поєднання слів). У скл. сл.: словосполучення.

Сполука. Переважно речовина, в якій атоми з’єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв’язку: органічні сполуки, хімічна сполука.

СПОЛУЧНІСТЬ. В українській мові, як і в інших мовах, одні й ті самі слова можуть утворювати притаманні мові словосполучення, а можуть являти собою сполучення слів сумнівні й безперечно неприйнятні. Це пов’язано з тим, що багато слів і значень слів обмежені в своїх зв’язках семантичними відношеннями самої мовної системи, тобто властивими даній мові законами зв’язку лексичних значень, які можуть виявлятися тільки разом з чітко визначеним колом понять та їх словесних позначень. З цього погляду невдалими є: а) словосполучення, утворені без належної уваги до значень їх складових частин (поєднуються слова з несумісними, кардинально протилежними або тавтологічними значеннями): беззвучний регіт, винятково здивувати, відбулася новина, відбулася угода, відбуваються помилки, жестикулювати мімікою, висока кількість, здійснення змісту, відбувся процес, відбулася несподіванка, дати велику оцінку, у лавах мистецтв, наполеглива перешкода, непоправно чудовий, зустрітися лицем до лиця, опинитися під хмелем, отримати насолоду, охопила думка, переробка справи, погано пахло тютюном, попит занепав, поставити опір, робити рішення, пройшла розмова, розбивати точку зору, спрожогу не второпав, тим більше зменшуватися, трапилась невдача, утворювати враження, відчути почуття, складні ускладнення, схвалити ухвалу, громадське суспільство, до бісового дідька, дуже жахливо, дуже прекрасно, дуже чудове видовище, запаси природних ресурсів, надзвичайно чудовий, обставини змін; б) не вживані або рідко вживані словосполучення (переважно створені за іншомовними моделями): взагалі кажучи, виграти змагання, стало жахливо, завдати втіху, задавати (задати) запитання, здавати (здати) іспит, зійти на думку, іноземні слова, круглий рік, крутиться голова, надавати уваги, наносити (нанести) удар, не показує й виду, ні в якому випадку, приймати (прийняти) до уваги, приймати міри, приймати участь.

...СПОРИДІЇ. Кінцева складова частина в назвах паразитичних безхребетних тварин класу споровиків: гемоспоридії.

СПОРІДНЕНИЙ - ПОРІДНЕНИЙ

Споріднений. Пов’язаний спільністю походження; схожий з кимсь, чимсь за якимись ознаками тощо: споріднені захворювання, споріднені підприємства.

Поріднений. Який став рідним комусь або зблизився, здружився з ким-небудь: поріднені діти, поріднені міста.

СПОРОЖНИТИ - СПОРОЖНІТИ

Спорожнити, -ожню, -ожниш, перех. Робити щось порожнім: спорожнити діжку, спорожнити торбу.

Спорожніти, неперех. Стати порожнім: спорожніла скриня, спорожніла кімната, спорожніла вулиця.

СПОРТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову спортивний; пишеться разом: спортінвентар, спорттовари.

СПОРУДЖЕННЯ - СПОРУДА

Спорудження, р. мн. -ень. 1. Будування чогось: спорудження греблі, спорудження житлових будинків, спорудження метрополітену, спорудження пам’ятника, спорудження траулера.