2. Та, яка утримує або годує і доглядає когось.

голанка – голендерка див. голландка.

ГОЛІВКА - ГОЛОВКА

Голівка. Зменш.-пестл. від голова.

Головка. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід деяких рослин (капусти, маку, цибулі, часнику); заокруглене потовщення болта, стержня, цвяха тощо.

ГОЛІЧЕРЕВА - ДОЛІЧЕРЕВА

Голічерева, присл. розм. Догори животом; горілиць. – Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію [плавати] (Панас Мирний).

Долічерева, присл. розм. Униз животом; ниць. Турган і в сні, як і наяву, був неспокійний, неврівноважений, крутився весь час, ось щойно долічерева лежав, а через хвилину вже боком припадав до подушки (Ю.Збанацький).

Голландія див. Нідерланди.

ГОЛЛАНДКА - ГОЛАНКА - ГОЛЕНДЕРКА

Голландка. Жінка, що належить до голландської нації.

Голанка. 1. Курка голландської породи.

2. Грубка (звичайно кахляна).

3. Матроська верхня сорочка. Голендерка. Корова голландської

породи.

ГОЛО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "весь", "повний"; пишеться разом: голометаболія, голотурія.

ГОЛОВ... Перша частина складних слів, що відповідає слову головний; пишеться разом: головлікар, головкінопрокат.

ГОЛОВАНЬ - ГОЛОВЕНЬ

Головань, -ня. 1. розм. Людина або тварина з дуже великою головою, а також переносно. В камеру заглянув одноокий головань, поморщив носа (Ю.Збанацький).

2. Те саме, що головень.

Головень, -вня. Прісноводна риба родини коропових з товстою головою й широким лобом. Колись так ловили.. Лящ – по пуду! Короп – по пуду! ..Головні – по пуду!(Остап Вишня).

головка див. голівка.

ГОЛОВНИЙ - ОСНОВНИЙ

Головний. 1. Прикм. від голова: головний біль, головний мозок, головний убір.

2. Найголовніший, найсуттєвіший. Вж. зі сл.: зміст, метод, мотив, наголос, напрям, підсумок, показник, представник, приз, пункт, район, удар, крок, ідея, мета, надія, перешкода, порода, причина, проблема, риса, роль, тема, тенденція, турбота, умова, джерело, завдання, питання, сили.

3. Який рухається попереду когось, чогось; передній. Вж. зі сл.: вагон, дозор, загін, танк, автомашина.

4. Який перебуває в центрі чогось. Вж. зі сл.: вхід, корпус [університету], під’їзд, шлях, вулиця, дорога, пристань.

5. Який очолює що-небудь, старший над кимсь тощо. Вж. зі сл.: агроном, актор, економіст, інженер, лікар, отаман, помічник, режисер, штаб, квартира, підприємство, речення, управління.

Основний. Те саме, що головний 2. Вж. зі сл.: елемент, засіб, закон, зміст, капітал, колектив, мотив, наголос, напрям, обов’язок, осередок, показник, район вирощування, рід військ, сорт, тип, тягар, урок, факт, фонд, фундамент, відмінність, група, дисципліна, ділянка, олійна культура, маса, причина, риса, робота, споруда, суперечність, тема, умова, виробництво, завдання, значення, зусилля, знаряддя, питання, види зброї, заходи, сили.

Голосистий - голосний

Голосистий. Який має сильний, дзвінкий голос; дзвінкий, гучний. Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (П.Грабовський); Здавалось, сама земля задзвеніла тим голосистим кукуріканням (Ю.Збанацький); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (С.Добровольський).

Голосний. Який сильно звучить, якого добре чути тощо, а також переносно: голосна розмова, голосне читання, голосні звуки (у лінгвістиці). Серед того шуму подекуди було чути голосну дівочу пісню (І.Нечуй-Левицький); Останніх голосних подій в Одесі не буду Вам описувати, бо, певно, Ви краще знаєте все з закордонних часописів (М.Коцюбинський).

ГОЛУБИТИ, -блю, -биш. Проявляти ніжність, ласку; пестити, а також переносно. І хлопці жвавії танцюють, Дівчат голублять і милують (С.Руданський); Вона забула, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло, і голубила цю мрію, і жила нею (Б.Грінченко).

голубівник див. голубник.

ГОЛУБІТИ - ГОЛУБІШАТИ

Голубіти. Ставати голубим, голубішим; виділятися голубим кольором, виднітися (про щось голубе). На сході ледве помітно починає голубіти небо – вже скоро почнеться світанок (В.Собко); Буйними травневими травами й квітами зеленіла, синіла, червоніла, голубіла земля (О.Соколовський); Ішов Іванко із збанком до лінивої річечки, дивився, як чисто голубіло над Чорним лісом високе небо (А.М’ястківський).

Голубішати. Ставати голубішим.

ГОЛУБНИК - ГОЛУБІВНИК

Голубник, -а. Приміщення для голубів; голуб’ятня. Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко).

Голубівник, -а. Той, хто розводить, тримає голубів; голуб’ятник: завзятий голубівник.

ГОЛЬФ - ГОЛЬФИ

Гольф¹, -у. Спортивна гра.

Гольф², -а. Светр.

Гольфи, -ів, мн. розм. Короткі штани на манжетах, що застібаються під коліном; шкарпетки, панчохи до колін.

ГОМЕО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "подібний", "однаковий", "той самий"; пишеться разом: гомеопатія, гомеополярний, гомеостат.

ГОМО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "рівність", "однорідність", "єдність"; пишеться разом: гомопластика, гомотрансплантація.

...ГОН. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "кут": пентагон, полігон.

ГОНИ - ГІН - ГОН

Гони¹, -ів. Переслідування, цькування звіра під час полювання.

Гони², гонів і гін. 1. Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів.

2. Смуга поля, що обробляється в один захват.

Гін, гону. 1. Дія за значенням гнати, гнатися.

2. Те саме, що гони² 2.

3. Стан і поведінка багатьох тварин у період парування.

Гон, -а. Одиниця виміру плоского кута в метричній системі мір XVIII ст. (1/100 прямого кута).

ГОНИТВА - ПОГОНЯ

Гонитва. 1. Переслідування з метою вполювати, спіймати тощо. Треба мати доброго коня, щоб бачити гонитву за вовком (О.Донченко); Повз будку в шаленій гонитві мчали несамовиті моряки (В.Кучер).

2. (за чим) перен. Посилені прагнення до чогось, переслідування якої-небудь мети. Доброї слави не може не бажати добрий поет. Але то щось зовсім інше, ніж гонитва за популярністю будь-що-будь (М.Рильський).

Погоня. 1. Переслідування втікача. Треба втікать, коли ще й втечемо, то незабаром буде й погоня (О.Стороженко); [Гостомисл:] Швидко За ними рушимо в погоню (І.Франко).

2. Людина або група людей, які переслідують когось. Пустилися козаки щодуху гірською стежкою, а вже погоня за плечима (О.Довженко); Погоня Хмельницького могла настигнути кожної хвилини (П.Панч).

...ГОНІЯ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "походження", "народження": гетерогонія, цитогонія.

ГОНЧАРНИЙ - ГОНЧАРСЬКИЙ

Гончарний. Який стосується гончарства: гончарний круг, гончарний цех, гончарна глина, гончарний промисел, гончарне виробництво, гончарне ремесло, гончарні вироби.

Гончарський. Який стосується гончаря і гончарства; належний гончареві: гончарський круг, гончарський посуд, гончарський цех, гончарська майстерня, гончарська продукція, гончарська спілка, гончарська справа, гончарські вироби, гончарська дочка.

ГОРА, р. мн. гір. Назви, які виступають у ролі граматичної прикладки до слова гора і виражені відмінюваним іменником, звичайно не узгоджуються з цим словом: на горі Арарат. Узгодження буває в назвах ж. р.: на горі Говерлі, з гори Магнітної (форма прикметника).

ГОРДИТИСЯ - ГОРДУВАТИ

Гордитися, -джуся, -дишся. Відчувати перевагу в чомусь над кимсь; пишатися. – Сином край увесь гордиться: Хазяює, як годиться (М.Шпак).

Гордувати, -ую, -уєш. 1. (ким, чим). Бути гордим; вихвалятися, гордитися, звисока ставлячись до інших. І батько і мати гордували своїм сином, хвалили дома, хвалили в людях (Панас Мирний); Ти гордуєш своєю красою.. Пишним станом, густою косою (Я.Щоголів).

2. Зневажливо, звисока ставитися до інших, нехтувати кимсь, чимсь. "Не вмію я говорити з народом! – думав він, ідучи вулицею. – Вони мов бояться мене чи гордують мною – не розбереш" (Б.Грінченко); – Може б, і не напився на вхідчинах, та небіж образився на дядька, що той, мовляв, гордує (Є.Гуцало).

ГОРЕЦЬ, ГОРЯНИН - ГІРНИК

Горець, -рця, ор. -рцем, горянин, -а. Житель гір.

Гірник, -а. Робітник гірничої промисловості, гірничий інженер тощо.

гористий див. гірський.

ГОРІЛИЦЬ - ДОЛІЛИЦЬ

Горілиць, присл. Обличчям догори, вгору; навзнак. Семен лежав горілиць, звертаючись із своїм питанням до неба (М.Коцюбинський); Він розлігся горілиць на колодках, заклав руки за голову і мріє (П.Колесник); Він сів, а далі горілиць ліг на покіс, і перед ним розкрилось безмежжя нічного неба (Є.Гуцало).

Долілиць, присл. Обличчям до землі, вниз; ниць. Пахомій лежав долілиць на помості, зв’язаний ремінною волокою (Р.Іваничук); Василь спав на животі, долілиць, сховавши обличчя в долонях (П.Загребельний).

ГОРЛАСТИЙ - ГОРЛАТИЙ

Горластий, розм. Який має гучний голос; крикливий. По дворах співали горласті півні (І.Цюпа); Горласті перекупки з базарів.. мотали без упину язиками (Ю.Яновський).

Горлатий, розм. 1. Те саме, що горластий. Закричав горлатий півень І прогнав мій страх (Л.Глібов); [Гострохвостий:] Оця горлата баба наробить такого крику, що й Євфросина почує (І.Нечуй-Левицький).