2. Суспільний вияв уваги до людини: соціальний гуманізм, ідеали гуманізму, відстоювати гуманізм.

Гуманність, -ності, ор. -ністю. Властивість гуманного: гуманність української музики, гуманність письменника, виховання гуманності.

ГУМАННИЙ - ГУМАНІСТИЧНИЙ - ГУМАНІТАРНИЙ

Гуманний. Людяний у своїх діях і ставленні до інших людей. Вж. зі сл.: командир, погляд, діяльність, література, мета, мораль, тенденція, рішення, ставлення, суспільство, дії, люди, принципи, умови.

Гуманістичний. Прикм. від гуманізм і гуманіст. Вж. зі сл.: зміст, пафос, розвиток [людини], діяльність, етика, концепція, культура, місія, сутність, спрямування, ідеали, ідеї, мотиви, норми [моральності], переконання, принципи.

Гуманітарний. 1. Який належить до суспільних наук, що вивчають людину та її культуру. Вж. зі сл.: науковий заклад, факультет, освіта, науки.

2. Пройнятий гуманізмом, піклуванням про добробут народу, повагою до людської гідності; гуманний: гуманітарна справедливість, гуманітарне мистецтво, гуманітарна допомога, гуманітарний вантаж.

гуманність див. гуманізм.

ГУСЕНИЦЯ - ГУСІНЬ

Гусениця, -і, ор. -ею. 1. Личинка метелика; збірн. – зрідка. З гусениці – Метелик став Хороший (Л.Боровиковський); Сойка поїдає в травні хрущів, гусениць, дрібних гризунів (В.Гжицький); Горобці стрибали... ловлячи гусеницю, метеликів (Панас Мирний).

2. Широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка тощо. Скрегочучи гусеницями, назустріч швидко йшли трактори (О.Донченко); Всюди, по всьому плацдарму, сліди від гусениць танків (О.Гончар).

Гусінь, -сені, ор. -сінню. 1. збірн. Гусениці. Хижа гусінь сад об’їла (І.Франко).

2. рідше. Те саме, що гусениця 1. По дорозі довгою гусінню тягся резервний полк (П.Панч); Софія бачить на зеленій траві розтягнуту, мов гусінь, гармонь (А.Шиян).

ГУСТІТИ - ГУСТІШАТИ

Густіти. Ставати густим, густішим. Між гіллястими липами густіє темінь (М.Стельмах).

Густішати. Ставати густішим. Ніч густішала й чорнішала (І.Нечуй-Левицький); Ліс густішав і густішав (О. Гончар).

ГУЩА - ГУЩАВИНА - ГУЩИНА

Гуща, -і, ор. -ею. 1. Густий відстій у рідині: гуща в олії, чорнильна гуща.

2. Те саме, що гущавина 1: гуща чагаря, лісова гуща.

3. Місце найбільшого скупчення чогось, когось: базарна (ярмаркова) гуща, гуща бою, гуща народу, селянська гуща.

Гущавина. 1. Густий ліс, густі зарості: гущавина бору, гущавина очерету, гущавина лісу, лісова гущавина, гущавина джунглів, гущавина парку, гущавина саду. Ми ввійшли в таку гущавину, в якій я ще до сього часу ніколи не бував (А.Чайковський); Чути було тільки тьохкання соловейка в гущавині верболозу (Д. Мордовець).

2. зрідка. Те саме, що гуща 1.

Гущина. Те саме, що гущавина 1: гущина заростей, гущина лісу, гущина чагарнику, гущина ялиць, лісова гущина.

Ґ (ґе). Як назва літери вживається в с. р.: початкове г, як назва звука вживається в ч. р.: проривний ґ.

ґава див. ворона.

ҐЛЕЙ - ГЛЕЙ

Ґлей, ґлею, ор. ґлеєм. Загуслий сік, що виступає на стовбурах вишень, черешень, слив тощо. Повітря темніло набряклим вишневим ґлеєм (М.Стельмах).

Глей, глею. Пластична, переважно гончарна глина сизого, червоного та інших кольорів; мул. Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить. Поки не зліпить гнізда (М.Зеров).

ҐНІТ - ГНІТ

Ґніт, ґнота. Стрічка або шнур, що використовується для горіння в гасових лампах, свічках тощо. Тихо потріскує ґніт у лампі (В.Кучер); Свічка нагоріла; велика жужелиця на ґноті задержувала світ (Панас Мирний); Лежать при гарматах горами ядра, стоїть в бочках порох, наготовлено в надійному місці сухі ґноти (Н.Рибак).

Гніт. 1. р. -у. Гноблення, пригнічення. Народ століття зносив гніт, Терпів ярмо й сваволю (О.Олесь); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П.Грабовський); Вперше в житті наліг йому на душу тяжкий гніт розпачливої безвиході (С.Голованівський).

2. р. -а. Важкий предмет, що його кладуть на що-небудь для постійного тиснення. Часом він [Єгипет] ворушивсь, наче лев у кайдани закутий, Глухо покрикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам’яної (Леся Українка).

ҐРАТИ, ґрат, мн. Переплетення переважно металевих прутів, штаб, що використовується для загорожі. Стогнуть брати наші в тюрмах проклятих, Ґрати залізні рвучи (О.Олесь); Ми бачили світ неначе із-за ґрат – Впадає в око грубе, пересічне (М.Руденко).

ҐУЛЯ - ҐУЛЯ

Ґуля, -і, ор. -ею. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару тощо. їй здавалось, що вона або наб’є собі ґулю на голові, або завалить стелю в старенькій хаті (М.Коцюбинський); Лице услалося синіми плямами, на лобі в кулак завбільшки вигнало гниючу ґулю (Панас Мирний); – Годі сидіти в плавнях та рибу ловити! – лементував козак з ґулею на лобі (М.Лазорський).

Гуля, -і, розм. Голуб. А гуля біленька, Дитина маленька (пісня); Ой люлі, люлі, Прилетіли гулі (пісня).

Д (де). Як назва літери вживається в с. р.: мале д; як назва звука вживається в ч. р.: кінцевий д, приголосний д.

ДАВНИНА - ДАВНІСТЬ

Давнина. Давноминулі часи: глибока давнина, глуха давнина, давня давнина, сива давнина, пам’ятки давнини, свідок давнини, від давнини, прийти з давнини, звичаї давнини, згадати давнину.

Давність, -ності, ор. -ністю. 1. Велика часова віддаленість виникнення, здійснення чогось: вікова давність, двадцятирічна давність, тисячорічна давність, давність української культури.

2. Довгочасне існування: за давністю років, пожовтів від давності.

3. зрідка. Те саме, що давнина: глибока давність, у сиву давність.

ДАГЕРОТИПІЯ - ДАГЕРОТИП

Дагеротипія, -ї, ор. -єю. Старий спосіб фотографування на металевій пластинці.

Дагеротип. 1. р. -у. Те саме, що дагеротипія.

2. р. -а. Знімок, зроблений дагеротипією.

ДАЙНА - ДОЙНА

Дайна. Назва видів литовських пісень.

Дойна. Молдовська й румунська народна пісня з вільною елегійною мелодією. Вечори слухали голосіння сиріт та дойни наречених, яким судилося посивіти без пари (А.М’ястківський).

ДАКТИЛО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "палець"; пишеться разом: дактилограма, дактилоскопія.

ДАЛЕБІ, ест. сл. розм. Правду кажучи, справді. – Гей, давай, давай, батьку, переміни, Бо, далебі, загинем (пісня); – Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою (І.Котляревський).

ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ - ДАЛЕКОЗОРИЙ

Далекоглядний. Здатний передбачати події, наслідки чогось; передбачливий. Мачехін ще раз переконався, наскільки далекоглядна була його поведінка, коли наполягав на прилюдній аудієнції у короля (Н.Рибак); [Мацько:] Завжди треба бути далекоглядним, Маріє Гаврилівно, може, колись він стане і моїм родичем (В.Собко). Пох. далекоглядність.

Далекозорий. Який добре бачить на великій відстані; який має ваду зору, що перешкоджає чітко бачити на близькій відстані. її далекозорі очі сягнули через пшеничний квадрат, на протилежному боці якого в’язала Настя (І.Рябокляч); Він був далекозорий і близько себе бачив кепсько (І.Ле). Пох. далекозорість.

ДАЛІ - ДАЛЬШЕ, ДАЛЬШ

Далі, присл. 1. Вищ. ст. від далеко. А ще далі на захід вставали гори (О. Гончар).

2. Після цього (того), потім; крім того. З овечок перше вовну драли, А далі м’яса забажали (Л.Глібов); Сиділи мовчки. Далі один шапку під голови, за ним другі. Поснули... (С.Васильченко).

3. Продовжуючи розпочате; більше, довше. Говоріть – говоріть ще далі! (Марко Вовчок); [Деві:] Ну, далі, дядьку! Що ж ти не говориш? (Леся Українка); Так далі тривати не може (О.Довженко).

Дальше, дальш. 1. (тільки дальше,). Те саме, що далі 1. Вона дальше кінця свого носа не бачила (Панас Мирний); Дядько пішов кроків на два дальше (Григорій Тютюнник).

2. зрідка. Те саме, що далі 2, 3. [Циган:] Що дальш буде? Розказуй дальше (Т.Шевченко); "Добре наше діло, побачимо, що дальш буде"(Г.Квітка-Основ’яненко); Від поконвіку нас повчали І нині раду подають, Щоб люди злодіїв прощали, – Хай ближніх дальш собі цькують (П.Грабовський).

датувати див. дотувати.

ДВАДЦЯТЕРО, -тьох, числ. збірн. – Теперечки з унуками і правнуками душ їх з двадцятеро буде (О.Стороженко). Пор. двоє.

ДВИГУН - МОТОР

Обидва слова мають однакове значення – "силова установка, яка перетворює будь-який вид енергії в механічну роботу". Паралельно вж. зі сл.: автомобільний, бензиновий, дизельний, електричний, потужний, реактивний, роторний, танковий тощо. Проте у використанні їх намітилася певна тенденція до розрізнення.

Двигун, -а. Уживається переважно зі сл.: вітряний, вічний, двотактний, чотиритактний, двоциліндровий, чотирициліндровий, карбюраторний, колекторний, пусковий, судновий, тепловий, тяговий, внутрішнього згоряння (переносно – двигун прогресу).

Мотор, -а. Переважно вживається для позначення двигунів у транспортних засобах: підвісний мотор, автомобільний мотор; часто в сполученнях з дієсловами та віддієслівними іменниками: гуркіт мотора, заглух мотор, заглушити мотор, працює мотор, дає перебої мотор, шумить мотор, прогріти мотор, полагодити мотор. У скл. сл.: дизель-мотор, мотор-редуктор.