Засуджувати - осуджувати

Засуджувати, -ую, -уєш, засудити, -уджу, -удиш. 1. Визнаючи когось винним, установлювати йому міру покарання. Що ж це буде? Та ні оборонця з його боку, ні свідків. Засудять (А.Тесленко); [Фіона:] Чоловіка мого тепер судитимуть скоро, нехай його хоч і засудять, мені байдужісенько (М.Кропивницький).

2. Те саме, що осуджувати 1. І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (М.Рильський); Улас присів до столу не роздягаючись і в душі засуджував Дороша за те, що дав згоду на таку пусту розвагу (Григорій Тютюнник); Усі, звичайно, засуджували її легковажність (С.Журахович).

3. Прирікати кого-небудь на щось тяжке, неминуче. Ніколи не забуду, як просто і щиро засудила ти мене на нелюдську муку (Леся Українка).

Осуджувати, осудити. 1. Виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чого-небудь; висловлювати невдоволення чиїмись діями, вчинками. Що було старий у господарстві попорядкує, що там намислить чи зробить, – мати удові похваляться, – удова все осудить (Марко Вовчок); Молодий хлопець мовчить засоромлений. [Елеазар:] Ти сам себе мовчанням осудив (Леся Українка).

2. Поширювати погані думки про когось; неславити. Думала, як би розпитати батюшку про Соломію, з чого почати, щоб і довідатись про Соломію, і не осудить молодої дівчини (І.Нечуй-Левицький);– Вірно, донечко, не суди, бо й тебе осудять (М.Стельмах).

3. зрідка. Те саме, що засуджувати 1. Щоб царству цілому за його не терпіть Біди од праведного неба, Його вам осудити треба І смерть страшну йому зробить (Є.Гребінка).

затверджувати див. утверджувати.

Зате - за те

Зате, спол. Вживається для протиставлення речень або членів речення; проте, однак, рідше тому. Латин од няньки наживався, Зате ж за няньку і вступався (І.Котляревський); Погода тут гарна, дні теплі, зате по ночах буває вітер (М.Коцюбинський).

За те, займ. із прийм. Вибачайте мені за те, що я вам пишу тепер коротенько (Т.Шевченко); [Мавка:] А я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю (Леся Українка); Коли я стояв за те, щоб далі іти, то хіба через те, що люблю степ (В.Винниченко); За те ми й цінуємо один одного, що про одну і ту ж річ мислимо неоднаково (В.Земляк).

ЗАТИМ - ЗА ТИМ

Затим, присл. розм. Потім, після того (цього); тому; для того; у складі складеного сполучника. Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збиратися. Треба йому затим ще до Тихона зайти (А.Головко); Та то я, дівчата, затим туди біжу, бо тут з гори, так легше (Г.Квітка-Основ’яненко); [Конон:] Правда, що я тобі похвалявся, але ж не затим, щоб ти перехвалювався (М.Кропивницький).

За тим, займ. із прийм. За тим роздумом і застала Антона Герасимовича несподівана відвідувачка (О.Гончар); І вслід за тим під дужими вітрами Дуби хитнулися і пущі загули (М. Нагнибіда).

ЗАТИСКАЧ - ЗАТИСКУВАЧ

Затискач, -а, ор. -ем, спец. Пристрій для затискування чогось: затискач вольтметра, затискач електродів, затискач різців, пневматичний затискач, пружинний затискач.

Затискувач, -а, ор. -ем. Особа, що затискує, обмежує кого-небудь у чомусь: затискувач критики.

затір див. затор.

ЗАТОН - ЗАТОКА - ЗАВОДЬ

Затон, -у. Затоплена водою частина річки, озера, що глибоко вдається в сушу; місце стоянки й ремонту річкових суден.

Затока. Частина океану, моря, озера, річки, що вдається в сушу: Перська затока.

Заводь, -і, ор. -ддю. Невелика затока, невеликий затон; переносно – спокійне, затишне місце чи середовище з відсталим і закостенілим буттям: тиха, поросла очеретом заводь. На бистрині нелегко плавать, Бо хвиля зносить, хвиля рве. Хто нидіє, а не живе, Нехай шукає тиху заводь! (Д.Павличко).

ЗАТОР - ЗАТІР

Затор, -у. Скупчення людей, транспорту тощо, що перешкоджає руху.

Затір, затору. Суміш, яка використовується при виготовленні горілки, пива тощо.

затрати див. витрати.

ЗАХІД¹, заходу. 1. Одна з чотирьох сторін світу, протилежна сходу; напрям, протилежний східному; місцевість, частина країни, материка, розташована в цьому напрямі. Вітре тихий від заходу! Вволи волю мого серця (П. Куліш); З заходу легіт повіяв пестливий (М.Зеров); Стіна підіймалася чорно навпроти ще світлого заходу і здавалася зараз набагато вищою, аніж була насправді (А.Дімаров).

2. (з великої літери). Західна Європа; країни Західної Європи й Америки. Встають, хвилюються народи, Але назустріч їм в ночах Кривава тінь хреста й меча Повзе од Заходу до Сходу (В.Сосюра); Запалюючи в повному вагоні Цигарку, певності й спокою знак, Чи думав я, що зливою агоній Йде з Заходу ватага розбишак? (М.Рильський).

3. захід, заходу. Спуск небесного тіла (переважно сонця). Після заходу сонця раптом похолоднішало (З.Тулуб); Прозорі хмари червоніли ще задовго до барвистого осіннього заходу сонця (О.Ільченко).

ЗАХІД², заходу. 1. Заходження. Пройшли ще декілька гін. На останньому заході перед обідом Марко тпрукнув на воли (Григорій Тютюнник); Бомбардувальники зробили захід, і на станцію з завиванням посипались бомби (Ф.Малицький); [Семен:] Приходь же, Іване, на сватання! Та збігай за одним заходом і за музиками (М.Кропивницький).

2. переважно мн. заходи, заходів. Сукупність дій або засобів для досягнення, здійснення чогось: уживати (ужити) заходів ("уживати міри або мір" – неприйнятне). Марта використовувала цей ранок на хатні заходи щодо чистоти та ладу свого помешкання й одежі (В.Підмогильний).

ЗАХІДНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову західний; пишеться разом: західноєвропейський, Західноафриканський валютний союз.

ЗАХОПЛЮЮЧЕ - ЗАХОПЛЮЮЧИ

Захоплююче, присл. (як?). Оповідала Леся захоплююче (М.Олійник); Це було так захоплююче [ковзатися], що ми замість школи ходили на ковзанку три дні підряд (Л.Смілянський); Як він радів тому! Дитинно, захоплююче (з газети).

Захоплюючи, дієприсл. (що роблячи ?). Мов широка вода, пливе вона [пісня], захоплюючи все до свого виру (Ю.Яновський).

зачин див. почин.

ЗАЧИНАТИ - ЗАЧИНЯТИ

Зачинати, зачати, зачну, зачнеш. Розпочинати щось, становити початок чому-небудь тощо: зачинати (зачати) гукати, зачинати (зачати) твір.

Зачиняти, зачинити, зачиню, зачиниш. Прихиляти щось, припиняючи вхід, доступ у приміщення чи вихід назовні; поміщати кудись, не випускаючи, тощо: зачиняти (зачинити) двері, зачиняти (зачинити) ворота, зачинити у в’язницю.

зашкодити див. нашкодити.

ЗАЩЕПНУТИ - ЗАЩИПНУТИ

Защепнути, -ну, -неш. Узяти щось на гачок, защіпку: защепнути вікно, защепнути валізу. Пох.: защепнений, защепнутий.

Защипнути. Затиснути щось, захоплюючи щипцями. Пох. защипнутий.

ЗБАГАТИТИ - ЗБАГАТІТИ

Збагатити, -ачу, -атиш, перех. Зробити когось, щось багатим, збільшуючи прибутки, майно тощо; зробити змістовнішим, досконалішим; збільшити вміст корисних речовин у руді, вугіллі, ґрунті тощо. Бажаю Вам якнайскоріше одужати та збагатити нашу не дуже-то родючу ниву своїми коштовними творами (Панас Мирний).

Збагатіти, -ію, -ієш, неперех. Стати багатим. З того часу цареве царство побільшало і збагатіло (О.Стороженко); З того часу зміцніла й збагатіла Січ (З.Тулуб).

ЗБАГНЕНИЙ - ЗБАГНЕННИЙ

Збагнений, дієприкм. Якого зрозуміли, збагнули. Вона зрозуміла, що ці кілька останніх хвилин сталася якась найважливіша, ще, може, навіть самим інженером не збагнена, але вирішальна подія (В.Собко).

Збагненний, прикм. Який можна зрозуміти, збагнути, осягти. Вираз обличчя Ведерникова був лютий, озлоблений, і весь він перебував у якомусь не збагненному для сторонньої людини стані (О.Лупій).

збиральний див. складальний.

ЗБИТКОВИЙ - ЗБИТОЧНИЙ, ЗБИТОШНИЙ

Збитковий. Який завдає матеріальних втрат; невигідний: збиткове господарство, збиткове виробництво, збиткове підприємство, збиткове видання.

Збиточний, збитошний, розм. Здатний на вчинки, які завдають комусь шкоди; пустотливий, який виражає лукавство. Попід парканом з-за хрещатих листочків уже голубів ніжний цвіт барвінку, сміявся, як збиточне дитя з-за маминого подола (Р.Іваничук); Мов птичка з гнізда, в цю мить збиточна ідея вривається в його розум (О.Кундзіч); В нього збитошне, веснянкувате лице (П.Козланюк).

ЗБІДНИТИ - ЗБІДНІТИ

Збіднити, -ню, -ниш, перех. Зробити когось, щось бідним, позбавити якихось рис, особливостей, зробити менш виразним тощо. З болем я думаю про те, як ми збіднили свої фільми, коли почали уникати в кіно напливу роздумів і спогадів (О.Довженко).

Збідніти, неперех. Стати бідним, біднішим. – Немає у мене нічого, збіднів я зовсім, розорився (М.Чабанівський).

ЗБІЖЖЯ. 1. Рослини та зерно хлібних злаків. Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувалось в той час, дрімали серед тихої ночі (М.Коцюбинський); Вродило того літа добре. Збіжжя звезли на тік (А.М’ястківський). Треба їй було раз збіжжя молоти. Мачуха злагодила збіжжя та й виправила пасербицю на ніч у млин (Н.Кобринська).

2. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки. Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (М.Кропивницький); Ось рушає з двору віз; сусід везе збіжжя переселенців до залізниці (В.Потапенко); Чимало й збіжжя продавалось на базарі в ту суботу. Стояли вулиці возів – із сіном, з прядивом, з вівсом, із хмелем. І лантухи з борошном, і мішки з крупами, і камені жовтого цукру, і дупляники меду, і всього було багато (О.Ільченко).

ЗБІЛЬШУВАНИЙ - ЗБІЛЬШУВАЛЬНИЙ

Збільшуваний. Дієприкм. від збільшувати – якого збільшували, збільшують; також у значенні прикметника: збільшуваний обсяг виробництва, збільшувана доза ліків.

Збільшувальний, прикм. Який збільшує: збільшувальне скло, збільшувальний суфікс.

ЗБІРКА - ЗБІРНИК - ЗІБРАННЯ

Збірка. Однотомне (рідше кількатомне) видання художніх творів одного автора та фольклорних записів: збірка лірики, збірка дум, збірка нарисів.

Збірник, -а. Посібник з математики, фізики, мови тощо; видання, в яке входять різні документальні матеріали, твори різних авторів: збірник задач, збірник диктантів, філологічний

збірник, збірник наказів і розпоряджень, збірник документів.

Зібрання, р. мн. -ань. 1. Переважно багатотомне видання, сукупність творів якогось автора; сукупність однорідних предметів: Повне зібрання творів Тараса Шевченка, зібрання лексики.