Сандалії, сандалі - сандалети

Сандалії, -ій, сандалі, -аль, мн. 1. Взуття давніх греків і римлян.

2. Легкі літні шкіряні туфлі без каблуків, що застібаються ремінцем.

Сандалети, -ет, мн. Рід сандалій – легкі літні туфлі.

сантали див. сандал.

САНТИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "сота частина"; пишеться разом: сантиграм, сантиметр.

САНУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. 1. У медицині – здійснювати санацію – запобіжні лікувальні заходи для оздоровлення порожнини рота.

2. В економіці – здійснювати систему заходів для запобігання банкрутства або для підвищення конкурентоспроможності виробництва: сапувати вугільну промисловість.

Пох.: санований, санування.

САПРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "гнилий"; пишеться разом: сапрогенний, сапропеліт.

САПРОПЕЛІТ - САПРОПЕЛЬ

Сапропеліт, -у. Викопне вугілля, що утворилося внаслідок ущільнення сапропелю.

Сапропель, -ю, ор. -ем. Мулисті відклади перегнилих залишків нижчих організмів на дні водойми.

САРАЙ - ХЛІВ

Сарай, -ю, ор. -єм. Господарське приміщення для зберігання різного майна.

Хлів, -а. Будівля для свійської худоби та птиці.

сарделька див. сосиска.

САФЛОР - САФРОЛ

Сафлор, -у. Південна трав’яниста рослина родини складноцвітих, з насіння якої одержують олію, а із суцвіть – фарбу; фарба із суцвіть цієї рослини.

Сафрол, -у. Жовтувата рідина, що використовується в парфюмерії.

САШЕ, невідм., с. Надушена подушечка, яку кладуть між білизною для надання їй приємного запаху; сумочка для зберігання хусточок, гребінців тощо.

свідоцтво – свідчення див. посвідчення.

СВАРИТИ - ЛАЯТИ

Сварити, -рю, -риш. Різкими (іноді й образливими) словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; призводити до загострення взаємин між кимось; спричиняти, викликати сварку. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мартович); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Ю.Яновський); Сварити їх поміж собою Косинському ще не було на руку в такий вирішальний час (І.Ле).

Пох.: сваритися, -рюся, -ришся. Вступати в сварку з кимось; висловлювати своє невдоволення (іноді й образливо); робити погрозливий жест чим-небудь. З Масею Петрусь тричі на день сваривсь, та тричі на день і миривсь (А.Кримський); Василь зненавидів науку. – Я тебе в свинарі запру! – сварилася мати (Панас Мирний); Уговорювала [мати] її, а далі і сварилась на неї (Г.Квітка-Основ’яненко); Стадницький люто свариться на нього арапником (М.Стельмах); сварка, сварливий.

Лаяти, -лаю, лаєш. Різкими, грубими, часто непристойними або образливими словами висловлювати осуд, докори; обзивати кого-небудь. – І чого ви їх [дітей] так лаєте? Це ж гріх, Василино (М.Стельмах); Дочок своїх вона лаяла мужичками (Панас Мирний); Кузьма вирішив на перший раз не лаяти хлопця, а тільки побалакати з ним (П.Панч). Пох.: лаятися, лаюся, лаєшся. Виражати своє незадоволення грубими, часто непристойними або образливими словами; дорікати одне одному. Лайка та сварка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Тут велися бесіди, тихі та мирні, без сварок та лайок, бо на колодках не годилося сваритись, ні лаятись, за що сюди й любив виходити Симон (А.Дімаров); лайка, лайливий.

СВІЙСЬКИЙ. Який живе при людях; не дикий, приручений (про тварин, птахів): свійська коза, свійський індик.

СВІТАННЯ - СВІТАНОК

Світання, р. мн. -ань. 1. Дія – настання світанку. За хвилину почалось

світання (О.Досвітній); У сутінках блідого вересневого світання все виразніше окреслювались контури будівель (О.Гончар).