Вінець - вінця - вінце

Вінець, -нця. 1. Коштовний головний убір, прикраса із золота, корона, зрідка – вінок, а також переносно. В митрополита дрижали руки, коли підняв він золотий вінець, щоб покласти на голову Ярославові (П.Загребельний); Над запеченим згустком хмари гаснув золотий вінець проміння (М.Стельмах); Віри святе джерело, благості вічний вінець (М.Зеров).

2. Горизонтальний ряд колод, цегли, в будівлі, споруді, цямрин у зрубі колодязя тощо.

Вінця, -нець, мн. Верхні краї посуду, а також переносно. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (І.Нечуй-Левицький); Я поклав мою сигару на вінця попільнички (Ю.Смолич); Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (М.Коцюбинський).

Вінце, -я. 1. Те саме, що вінець 2. На скільки вінець Максим поставив хату? (Словник Б.Грінченка).

2. Те саме, що вінця. В опущеній руці повисла коновка, й з неї цівочкою текла через вінце вода (І.Чендей); Горе давно вже переливалося через її вінце (О.Довженко).

Віра - вірування - вира

Віра¹, ім. Упевненість у здійсненні чогось; довіра; визнання існування Бога, чогось надприродного. Огидне безволля взяло молоду жінку, втрачала певність, віру в свої сили, здібності (К.Гордієнко); Сам префект колегії, старий чернець, приїздив в палац, щоб наглядати за вченням молодого княжати, і сам виясняв Єремії початки православної віри (І.Нечуй-Левицький).

Віра², виг. Команда при вантажних роботах, що означає "підіймай!", "вгору!". – Віра! – подає кранівникам знак бригадир (з газети).

Вірування, р. мн. -ань. Релігійні уявлення когось, віросповідання: народні вірування, язичницькі вірування.

Вира, ім. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини.

ВІРНИЙ. 1. Який заслуговує довіри, відданий: вірний друг, вірний побратим, вірна дружина, вірна кохана, вірне серце, вірний заповітам, вірна служба, вірна смерть (неминуча). З такою вірною, розсудливою дружиною було немов безпечніше (М.Коцюбинський); Сава щасливо заплющив очі. І задрімав біля нього, чутливо здригаючись уві сні, вірний пес (О.Бедзик).

2. у знач. ім. Віруючий. Повні краси були ці хори вірних і священиків на переміну, що тяглися так довго і монотонно (М.Грушевський).

3. розм. Правильний, певний. Ти далеченько стаєш од правдивої, вірної думки (М.Зеров); – Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді поставимо вірний діагноз (О.Іваненко).

ВІРНО, присл. 1. Щиро, віддано. – Дівчино! чи любиш ти мене вірно ? Чи щиро? (Марко Вовчок); Ой чи забув ти тую дівчину, Що тебе вірно кохала? (Леся Українка); [Один козак (до Томила):] Ти не мислив зла Україні, ти вірно служив (І.Нечуй-Левицький).

2. розм. Правильно. – До чого ж чоловік вірно говорить! (М.Стельмах); Хлопці подякували і почвалали в тому напрямку, куди показав пліттю козак. Спочатку йшли вірно, по стоптаній у снігу стежині, але потім Марко щось наплутав (Григорій Тютюнник).

віруючи див. вірячи.

ВІРШОВАНИЙ - ВІРШОВИЙ

Віршований. Дієприкм. від віршувати; у знач, прикм. – написаний віршем: віршований діалог, віршований переклад, віршований роман, віршований твір, віршована казка, віршована п’єса, віршована мова.

Віршовий. Який стосується вірша: віршовий розмір, віршова структура, віршова форма. У значенні "написаний, створений віршами" вживається рідше: віршовий твір.

ВІРЯЧИ - ВІРУЮЧИ

Вірячи. Дієприсл. від вірити – бути впевненим, переконаним у чомусь, приймати щось за правду; також віруючи. Коли він підняв голову, не вірячи власним очам, з здивованням скрикнув: – ..Ви що тут робите? (М.Коцюбинський); Левко взяв праворуч па лід і, дивуючись і сам собі не вірячи, погнав коней до панського двору (М.Стельмах).

Віруючи. Дієприсл. від вірувати – бути релігійним, вірити в Бога, рідше – бути впевненим, переконаним у чомусь. В вандрівці жизні я блудив багато, блудив, бо правди і добра шукав, в добро і правду віруючи свято (І.Франко).

ВІТАМІННИЙ, ВІТАМІНОВИЙ - ВІТАМІНОЗНИЙ - ВІТАМІНІЗОВАНИЙ

Вітамінний, вітаміновий. Який має в собі вітаміни; який виробляє вітаміни: вітамінна продукція, вітамінна лабораторія.

Вітамінозний. Багатий на вітаміни: вітамінозні овочі, вітамінозні продукти.

Вітамінізований. Насичений вітамінами: вітамінізований мед, вітамінізоване борошно, вітамінізований крем.

ВІТАТИ - ВИТАТИ

Вітати. 1. Звертатися з привітом, поздоровляти тощо. Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М.Коцюбинський); Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (М.Трублаїні).