2. Вузький практицизм, прагнення мати з усього безпосередню матеріальну вигоду; дріб’язковий практицизм.

УТИЛІТАРНИЙ. Пройнятий дріб’язковим практицизмом; вузькопрактичний: утилітарні погляди, утилітарний підхід до справи, утилітарні знання, утилітарне значення, утилітарне ставлення до життя. Пох. утилітарність.

Утискувати, утискати - втискувати, втискати

Утискувати, -ую, -уєш, утискати. Насильно, несправедливо обмежувати чиїсь права та дії, піддавати утиску.

В усіх інших значеннях утискувати, утискати вживаються паралельно зі втискувати, втискати.

утілювати див. запроваджувати.

утім – у тім див. втім.

УТОПІЗМ, -у. Утопічні погляди, теорії; нездійсненність планів.

УТОПІЯ, -ї, ор. -єю. Учення про соціальну перебудову, про ідеальний суспільний лад, яке не ґрунтується на науковому розумінні об’єктивних закономірностей суспільного розвитку; фантазія, нездійсненна мрія тощо.

утори див. втора.

утретє – у третє див. втретє.

утримувати див. стримувати.

утричі див. втричі.

утроє – у троє див. втроє.

утрьох – у трьох див. втрьох.

УФОЛОГІЯ, -ї, ор. -єю. Галузь знань, яка вивчає нерозпізнані літаючі об’єкти і пов’язані з ними явища.

учвал див. вчвал.

Учень - школяр

Учень, учня, ор. учнем. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто навчається певному фаху, ремеслу: учні старших класів, вчителі та учні, учень морської школи.

2. Послідовник чиїхось поглядів, учення.

Школяр, -а, ор. -ем. 1. Учень загальноосвітньої школи: школярі сходились до школи.

2. перен. розм. Доросла людина, яка поведінкою, вчинками нагадує дитину.

учетверо – у четверо див. вчетверо.

учитель див. педагог.

учотирьох – у чотирьох див. вчотирьох.

ушестеро – у шестеро див. вшестеро.

ушістьох – у шістьох див. вшістьох.

УШКОДЖУВАТИ, -ую, -уєш, УШКОДИТИ, -джу, -диш.

1. Завдавати шкоди; ранити, уражати тощо: ушкоджувати (ушкодити) руку, ушкоджувати (ушкодити) очі.

2. Робити непридатним для користування; псувати, ламати: шкідники ушкоджують рослини. Підкидали [конкуренти] огонь у його магазини, ушкоджували його апарати (І.Франко).

Пох.: ушкоджений, ушкодження, ушкоджуватися.

УШУ, невідм., с. Традиційне китайське військове мистецтво, яке в своїй основі має філософські, етичні та психофізичні аспекти; ушу являє собою набір специфічних фізичних вправ, що включають прийоми бою з різними видами зброї і без неї.

Уява - уявлення

Уява. Здатність уявляти – змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазування. Вж. зі сл.: багата, буйна, дитяча, дитини, збуджена, мимовільна, поетична, творча, художня, убога, хвора, людини, письменника; плід уяви, сила уяви, залишитися в уяві, спливати в уяві. – Стійте, стійте, давні чари, Хай в уяві щастя гає! (Г.Чупринка); З оповідання Марти він змалював у своїй уяві образ лагідної, терпеливої, пасивної дівчини (Б.Лепкий); Ридання струснули її тілом, а в уяві випливло усміхнене Романове лице (Вал. Шевчук).

Уявлення. Знання, розуміння чогось. Вж. зі сл.: викривлене, загальне, наше, неточне, повне, помилкове, правильне, релігійне, слабе, чітке, про мистецтво, про письменника, про розвиток суспільства; давати уявлення, зберігати уявлення, складати уявлення, спростовувати уявлення.

УЯВНИЙ. Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві: уявне задоволення. Імператор Іоанн був задоволений уявним боєм і велів видати всім гребцям і воїнам, які брали в ньому участь, нагороду (С.Скляренко); Говорила [Зоня] до своїх уявних слухачів (Ірина Вільде); Зрештою, між уявним і дійсним завжди існуватиме якась невідповідність (Н. Рибак).

Ф (еф). Як назва літери вживається в с. р.: початкове ф; як назва звука вживається в ч. р.: твердий ф.