2. Зрідка. Те саме, що споруда.

Споруда. Щось збудоване; будівля: споруда з бетону, кам’яна споруда, водозбірна споруда, силосна споруда.

спорядження див. обладнання.

СПОСТЕРЕЖЛИВИЙ - СПОСТЕРЕЖНИЙ - СПОСТЕРЕЖНИЦЬКИЙ

Спостережливий. Здатний все добре помічати; уважний: спостережлива людина, спостережливий птах, спостережливе око.

Спостережний. Який служить для спостереження за кимсь, чимсь: спостережна вежа, спостережний пункт, спостережний метод.

Спостережницький. Який стосується спостережника; який ґрунтується на спостереженні: спостережницький талант, спостережницьке дослідження.

спостерігати див. стежити.

СПОЧАТКУ - З ПОЧАТКУ

Спочатку, присл. Перед чимсь іншим, спершу, раніше; з самого початку, знову. Спочатку все було спокійно (М.Коцюбинський); Думалося спочатку добуватися в Каховку водою (О.Гончар); – Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а потім воду носив (Григорій Тютюнник).

З початку, ім. з прийм. Вже з початку зими дознав Олексій не раз турботи (П.Куліш); Се така робота, що її можна писати і з початку, і з кінця, і з середини (М.Коцюбинський); На превеликий жаль, мало не з початку боїв під Хотином Сагайдачного, що сам водив козаків у бій, було поранено кулею в руку (А.Кащенко); В цю ніч він згадав все до найменших дрібниць, згадав про все з початку свого дитинства.. (О.Олесь).

СПРАВА – ДІЛО. Ці слова здебільшого використовуються паралельно, але діло належить до розмовної лексики, справа – стилістично нейтральне, яке широко вживається в літературі різних жанрів.

СПРОБА - ПРОБА

Спроба. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху: спроба заволодіти плацдармом.

2. Дослід.

3. Те саме, що проба 1.

Проба. 1. Випробування властивостей, якостей чогось і результат такого випробування: робити пробу, брати на пробу.

2. Частина чогось, узята для дослідження: брати пробу, знімати пробу.

3. Кількість благородного металу в сплаві: найвища проба, низька проба, чиста проба.

СПРОСТОВАННЯ - СПРОСТУВАННЯ

Спростовання, р. мн. -ань. Повідомлення, в якому спростовується щось: офіційне спростовання, спростовання на статтю, надрукувати спростовання.

Спростування, р. мн. -ань. 1. Дія за знач, спростувати – довести неправильність, помилковість, хибність чого-небудь: домагатися спростування.

2. Те саме, що спростовання: надіслати спростування до газети.

СПРЯМОВУВАТИ, -ую, -уєш, СПРЯМУВАТИ, -ую, -уєш. Крім свого прямого значення ("скеровувати рух літака, машини тощо"), широко використовується переносно – надавати подібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін.; зосереджувати зусилля, енергію, здібності тощо на чомусь: спрямовувати творчі сили. – А наші кущі – це живі людські душі! Юні ще та не заскорузлі, куди його спрямуєш, так воно й ростиме... (О.Гончар).

СРІБЛЯНИК - СРІБЛЯР

Срібляник, -а, іст. 1. Срібна монета, срібник; срібний карбованець, срібняк.

2. У фольклорі – вживається як постійна прикладка до слова дука. – Отак-то, братці, отак-то, діти.., тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш).

Срібляр, -а. Ювелір, який виготовляє вироби з срібла або сріблить їх.

СТАБІЛІТРОН - СТАБІЛОТРОН

Стабілітрон, -а. Газорозрядний або напівпровідниковий прилад для стабілізації напруги.

Стабілотрон, -а. Стабілізований за частотою надвисокочастотний генератор, який перестроюється механічно.

СТАВИТИСЯ, -влюся, -вишся, ПОСТАВИТИСЯ (до кого-чого). Виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь, мати своє уявлення про когось, щось, оцінювати, виявляти своє почуття щодо когось, чогось, симпатію чи антипатію: ставитися добре, ставитися з розумінням, ставитися з підозрою, ставитися як до друга, ставитися як до ворога, ставитися привітно до всіх, ставитися скептично до слави, ставитися доброзичливо, ставитися поблажливо.

Вживання дієслів відноситися, віднестися в цьому значенні (Як ти до нього відносишся?) для української літературної мови мало властиве.

СТАВЛЕННЯ (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, ставлення до хворих, ставлення до праці.

Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве.

СТАДІЙ, -я, ор. -єм. Старовинна одиниця виміру віддалі, що дорівнює приблизно 180–200 метрів – відстань, яку проходить людина за дві хвилини.