Ряботиння - ряботіння

Ряботиння. 1. Плями від віспи або пігментні цяточки на шкірі людини. Вона була русява, круглоголова, на обличчі розсіяно ряботиння (Є.Гуцало); Його червоне обличчя в густому ряботинні не віщувало нічого втішного (С.Голованівський).

2. Плями або цяточки на чомусь; безліч предметів, від яких рябить в очах; брижі на воді. Обличчя [Литки], як розрізаний надвоє найдостигліший кавун з чорним насінням-ряботинням (В.Епік); Повз нього, здавалося, пропливали береги, і від того ряботиння різало в очах (П.Кочура); Кругом весла повільно Ряботиння наростає (М.Шпак).

Ряботіння, розм. Дія і стан за значенням ряботіти – укриватися брижами, виділятися рябизною, рясніти тощо.

РЯД, -у. При слові ряд, яке входить до складу підмета, часто трапляється узгодження за змістом, тобто присудок ставиться у формі множини. Цілий ряд палат, будинків, мов низка білих зубів, виставилися на горі (Панас Мирний). Пор. більшість.

ряска див. ряст.

РЯСНІТИ - РЯСНІШАТИ

Рясніти. Ставати густим, густішим; бути густо покритим чимсь; виділятися своєю ряснотою тощо. Рясніє дощ, і падає лункіше М’яких краплин розмірене биття (М.Бажан); Ягоди рясніють між листом спілі, червоні (С.Васильченко).

Ряснішати. Ставати ряснішим. – Не кожна яблуня з роками ряснішає цвітом (З.Мороз); За вікном пішов дощ. Спершу дрібненький, ледь видний у тумані, та поступово краплі більшали, ряснішали (Є.Гуцало).

РЯСТ - РЯСТКА - РЯСКА

Ряст, -у. Багаторічна трав’яниста лікарська рослина родини макових, що цвіте квіточками, зібраними в китиці.

Рястка. Багаторічна трав’яниста декоративна рослина родини лілійних.

Ряска. Багаторічна трав’яниста дрібна водяна рослина. На них війнуло запахом ряски, тихим шелестом очеретів (Григорій Тютюнник).

рятівний див. рятувальний.

РЯТІВНИК - РЯТУВАЛЬНИК

Рятівник, -а. Той, хто врятував або рятує когось, щось: рятівник людства, сміливий рятівник.

Рятувальник, -а. Той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось: рятувальник на воді, пост рятувальника.

РЯТУВАЛЬНИЙ - РЯТІВНИЙ - РЯТІВНИЧИЙ

Рятувальний. Призначений, створений для рятування когось, чогось: рятувальна служба, рятувальна станція, рятувальна експедиція, рятувальна шлюпка.

Рятівний. 1. Те саме, що рятувальний: рятівний катер, рятівний круг, рятівний пояс.

2. Який дає, приносить порятунок або сприяє порятунку: рятівне укриття, рятівна суперечка.

Рятівничий. Те саме, що рятівний: рятівнича команда, рятівничий берег.

рятувальник див. рятівник.

С (ес). Як назва літери вживається в с. р.: велике с; як назва звука вживається в ч. р.: довгий с.

с... див. з...

САДЖА, -і, ор. -ею. Птах ряду рябкоподібних.

САДЖАЛКА - САДЖАНКА - САЖАЛКА, САЖАВКА

Саджалка. Садильна машина. Пох. саджалковий.

Саджанка. Рослина, яку вирощують садінням (цибулин, розсади тощо). Пох. саджанковий.

Сажалка, сажавка. Викопана водойма, копанка. В сажалках виводилися карасі (В.Земляк).

САДИВНИЙ - САДИЛЬНИЙ

Садивний. Призначений для садіння: садивний матеріал, садивні бульби.

Садильний. Яким користуються для садіння: садильний агрегат, садильна яма.

САДОВИНА. Загальна назва садових плодових дерев та їхніх плодів (груша, яблуня, абрикос тощо); фрукти. Лукаш усе садовину ростив та кохав (Марко Вовчок).

сажалка, сажавка див. саджалка.

САЖЕНЬ, -жня. Давня східнослов’янська одиниця довжини, яка дорівнює трьом аршинам (2,134 м).

САКА - САКИ

Сака, -и, д. і м. -ці (з великої літери). Річка на півдні Молдови.

Саки, Сак, мн. (з великої літери). Місто в Криму.

САЛЬДО - СОЛЬДО

Сальдо, невідм., с. У бухгалтерії – різниця між підсумками за дебетом і кредитом рахунків.

Сольдо, невідм., с. Італійська мідна монета.

САМ, САМИЙ - САМИЙ

Сам, -а, -є, рідше самий, сама, саме (само), займ. означ. Вживається з іменником або особовим займенником, указуючи на особу чи предмет, що є джерелом або об’єктом дії, стану (у значенні "тільки один"), для позначення особи, яка діє без інших, для підкреслення значущості, надзвичайної ваги, величі особи чи предмета, у значенні "тільки", "навіть" тощо. До школи прийшов Павлик сам, не тримався за руку материну (К.Гордієнко); – Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка); Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ перестане (М.Коцюбинський); – Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю (І.Нечуй-Левицький); Що не день – нові Перекликаються з гостями гості. Ну хто усім їм знає імена? Сам Родіон заплутується часом У їхніх назвиськах (М.Рильський).

Самий, сама, саме (само), займ. означ. 1. Вживається після вказівних займенників той, цей, такий тощо для підкреслення тотожності з ким-, чим-небудь, подібності до когось, чогось і т. ін.: та сама хатина, те саме село, такий самий кінь, того самого дня, цей самий шлях.

2. Вживається з іменниками в поєднанні з прийменниками з, від, до, на, край, під, над, при, біля, коло та ін. (на позначення місця) і з, від, до, на, перед, під та ін. (на позначення часу): від самого моря, коло самої хати, з самого ранку, до самого вечора, перед самою війною, під самий Новий рік (частіше в цьому значенні вживається частка аж: просидів аж до вечора, опинився аж біля моря).

3. Вживається для творення найвищого ступеня порівняння прикметників (самий великий, самий кращий), але таке вживання ненормативне. Пор. ступені порівняння.

САМБА - САМБО

Самба. Бразильський швидкий парний танець.

Самбо¹, невідм., с. Вид, система боротьби.

Самбо², невідм., мн. Нащадки від шлюбів індіанців з неграми (в Латинській Америці) або мулатів з нефами (на острові Ямайка).

САМБУК - САМБУКА

Самбук¹, -а. Бузина.

Самбук², -у. Солодка страва: яблучний самбук, апельсиновий самбук.

Самбука. Широка драбина, яку застосовували в давнину при облозі міста.

самий – самий див. сам.

САМОЛЮБСТВО - СЕБЕЛЮБСТВО

Самолюбство. Почуття власної гідності, пов’язане з ревнивим ставленням до думки про себе навколишніх, з усвідомленням важливості свого фаху, роду занять тощо: ображене самолюбство, хворобливе самолюбство, тішити самолюбство. – Самолюбство не дозволить їй визнати поразку, – підкинув учитель фізики (О.Гончар); Вихопилося в нього через верх самолюбство і заступило людей (С.Чорнобривець).

Себелюбство. Турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм. Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник); Василь сказав гірку правду Любчику про шкурництво, про себелюбство (А.Хижняк); – Це було б себелюбством з мого боку, коли б я тепер взяв тебе у похід (А.Кащенко).

САМОСКИД - САМОСКИДКА

Самоскид, -а. Транспортний засіб (автомобіль, баржа, вагон тощо), який механічно скидає вантаж.

Самоскидка. Жниварка, яка самостійно скидає зрізаний хліб.

САМОХІД - САМОХІДКА

Самохід. 1. р. -хода. Машина, транспорт з власною тягою; самохідна гармата.

2. р. -ходу. Автоматичний рух машини чи її частини: ввімкнути верстат на самохід.

Самохідка, розм. Самохідна гармата.

САМОЦВІТ, -у. Кольоровий або безколірний коштовний чи напівкоштовний камінь з яскравим блиском, а також переносно – щось яскраве, самобутнє. [Старий пан:] Великий князь прислав йому за його подвиг дорогий із самоцвітами перстень (С.Васильченко); Іскрилися всіма кольорами веселки коштовні самоцвіти (З.Тулуб).

САН... Перша частина складних слів, що відповідає слову санітарний; пишеться разом: санвузол, санінспекція.

САНГІНА. М’який червоний або червоно-коричневий олівець, який використовують у живопису; малюнок, виконаний таким олівцем.

САНДАЛ - САНТАЛИ

Сандал¹, -у. Рослинний барвник червоного або жовтого кольору, який одержують з бразильського дерева фернамбук.

Сандал², -а. Пристрій для обігрівання житла, що колись був поширений у багатьох країнах Азії.

Сантали, -ів, мн. (одн. сантал, -а). Найчисленніший з народів мунда, який живе в Індії.