Забезпечення - забезпеченість

Забезпечення. 1. Задоволення когось, чогось у якихось потребах, створення надійних умов для здійснення чого-небудь; гарантування чогось: забезпечення промисловості енергоносіями, забезпечення міцного миру.

2. Матеріальні засоби до існування: матеріальне забезпечення, пенсійне забезпечення, соціальне забезпечення.

Забезпеченість, -пості, ор. -ністю. Ступінь забезпечення кимсь, чимсь: забезпеченість шкіл підручниками, матеріальна забезпеченість, забезпеченість господарств добривами.

ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ, -ую, -уєш, -ують, ЗАБЕЗПЕЧИТИ. 1. (кого, що чим). Задовольняти чиїсь потреби в чому-небудь. Забезпечувати сина всім потрібним (А. Головко); Година – дбать про шлях освіти, Люд забезпечити добром (П.Грабовський).

2. (кому що). Створювати надійні умови для здійснення чогось, гарантувати кому-небудь щось. Тільки сміливий, неймовірно сміливий удар може забезпечити успіх його атакуючим бійцям (О. Гончар).

Забобони - пересуди -марновірство

Забобони, -ів, мн., рідше одн. забобон, -у. 1. Віра в існування надприродних сил, у долю, віщування, прикмети тощо. Щира мусульманка, яка знала страх Божий, вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла вибачить чоловікові гяурських примхів, вважала його мало не зрадником (М.Коцюбинський); Трошки вірить серце в забобони Логікам усім наперекір. – І не треба, може, заборони... Віриш – трошки? На здоров я, вір! (М.Рильський); Олекса не вільний від забобону про загробне життя (Ірина Вільде).

2. Помилкові погляди на щось, які стали для когось звичними. Як кожен шляхтич, Бжеський був насичений кастовими забобонами (З.Тулуб); На іподромі завжди панував забобон щодо кінських мастей: коней чорних, вороних, гнідих сюди не допускано (П.Загребельний).

Пересуди, -ів, мн., рідше одн. пересуд, -у. Те саме, що забобони 2: расові пересуди. Оригінальність потрібна тоді, коли вона дійсно потрібна, тобто коли вона, скажемо, розбиває людські пересуди, сприяє поступові людської думки і людської праці... (М.Рильський). Марновірство. Віра в забобони. [Альбіна:] Се – лихо, Мартіне, палюча, люта рана в мене в серці, те марновірство. Але що ж я вдію? (Леся Українка).

ЗАБОЛОЧЕННЯ - ЗАБОЛОЧЕНІСТЬ

Заболочення. Перетворення в болото; забруднення болотом: заболочення ґрунтів, заболочення лук, заболочення пасовищ.

Заболоченість, -ності, ор. -ністю. Ступінь заболочення: велика заболоченість берегів.

ЗАБОРОНЕНИЙ - ЗАБОРОННИЙ

Заборонений. Дієприкм. від заборонити: заборонена література.

Заборонний. Який стосується заборони, забороняє: заборонний дорожній знак.

ЗАВАЖАТИ, ЗАВАДИТИ - ПЕРЕШКОДЖАТИ, ПЕРЕШКОДИТИ, -джу, -диш. Дієслова недоконаного виду заважати і перешкоджати в значенні "бути на перешкоді комусь, чомусь, ставати на заваді в чомусь" уживаються паралельно. Але дієслово доконаного виду перешкодити в цьому значенні вживається частіше, ніж завадити. Сьогодні, коли ніщо не перешкодить, почну писати (М.Коцюбинський);– Я думала ви спите, боялась вам перешкодити (Леся Українка); Данило поспішав, бо могла вдарити відлига і перешкодити походові (Д.Хижняк).

ЗАВАЛ - ЗАВАЛЬ

Завал, -у. 1. Дія за знач, завалити. – Тут недавно стався завал. Бачиш – земля свіжа (Ю. Мокріє в).

2. Нагромадження, велика купа чого-небудь обваленого або зваленого; скупчення чогось, що зібралося за певний час; штучно створена перешкода тощо: кам’яні завали, крижані завали, розбирати завали, запобігати завалам. Величезні берези й осики лежали, мов зрубані сокирою, одна на одній, доводилося обходити завали (Л.Первомайський); На вулицях робилися завали, барикади (О.Іваненко);

– Не до вас мені зараз, з планом завал (О.Гончар).

Заваль, -і, ор. -ллю. Велика кількість чогось зваленого, накиданого; товар, який залежався непроданий (переважно недоброякісний). Вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (М.Коцюбинський); [Кирпа] Наша [крамниця] супроти його, як хлів проти горниць.. Завалі та гнилі тепер вже не продаси, годі (М.Кропивницький).

ЗАВДАВАТИ - ЗАДАВАТИ

Завдавати, -даю, -даєш. Переважно чинити комусь щось неприємне; викликати, спричиняти щось неприємне; сполучається, як правило, з іменниками негативного плану: болю, втрат (втрати), жалю, клопоту, мороки, мук (муки), неприємності, нудьги, поразки, прикрості, скорботи, смутку, страху, суму, туги, турботи, удару, шкоди; зі словами позитивного плану – зрідка: завдавати втіхи.

Задавати. Основне значення – пропонувати, давати щось для виконання, вирішення або відповіді; робити, влаштовувати щось і т. ін. Вж. зі сл.: гарту, жару, завдання, задачу, перцю, прочухана, тон, урок, хропака, чосу.

ЗАВДАННЯ - ЗАДАЧА

Завдання, р. мн. -ань. Наперед визначений, запланований обсяг робіт, якесь доручення; те, що хочуть здійснити тощо: бойове завдання, домашнє завдання, за завданням редакції.

Задача, -і, ор. -ею. Питання (переважно математичного характеру), яке розв’язується шляхом обчислень за визначеною умовою: математична задача, фізична задача, логічна задача.