Вояк - воїн - вояка

Вояк, -а. Той, хто воює з ворогом. Від ночі вояки в спілці з огневою сторожею лили воду на сю купу сіна (І.Франко); Прийшов розказ до війта, щоби доставив одного вояка (казка); І замовкли враз розмови, І спустилися чарки, І з палат, схилившись, вийшли Воєводи й вояки (О.Олесь); Богун з Нечаєм були невтомні. Вони з являлися в найнебезпечніших місцях і своїм прикладом підтримували вояків (О.Соколовський).

Воїн, -а. Те саме, що вояк. Дорожній пил, мости камінні Під ноги воїну лягли (Т.Масенко); Найкращі воїни – це вчорашні робітники (О. Гончар); Цю материнську планету ви, Кров’ю і потом напоєну, Дайте любити поетові, Дайте любити воїну! (М.Руденко).

Вояка, -и, ч. розм. 1. Те саме, що вояк. Бравий виявився він вояка (В.Логвиненко); Козак Мамай – мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ (О.Ільченко).

2. Іронічно – поганенький солдат, хлопець, що наслідує воїна; забіяка. – Ех ти, вояко!.. – промовив він. – Запалу й завзяття багато, а сили й розуму мало.. Як же ти воюватимеш? (л.Смілянський).

Впень (упень) - в (у) пень

Впень (упень), присл. Геть усе, геть усі; цілком, зовсім. А козаки вже вихрем летять за своїм улюбленим ватажком, ворогів шаблями упень рубають (А.Кащенко); А люди роблять ніч та й день. А піт все ллється, ллється, А смерть рубає їх упень, А доля з них сміється (Б.Лепкий); Що таке Реньова ? Це здеморалізована упень, розпещена хоробливим вихованням пустотлива пані (М.Вороний).

В (у) пень, їм, з прийм. Чи совою в пень, чи совою в дуба, а все сові буба (приказка); Утулив Бог душу у пень (приказка); Ковадло вузькою частиною вбивали в пень.

ВПЕРЕД (УПЕРЕД), присл. У напрямі руху, перед собою тощо. Вперед, вперед, старі і юні! (В.Сосюра); Луною покотився гук вперед по вулиці (А. Головко).

Впереміж (упереміж), впереміжку (упереміжку) - впереміш (упереміш), вперемішку (уперемішку)

Впереміж (упереміж), впереміжку (упереміжку), присл. Чергуючись одне з одним; навперемінно. Трасу потроху обступили гінкі топольки, висаджені впереміж із кленами, ясенами та шовковицею (В.Логвиненко); На сході розгорявся ранок, рожево-волошкові квіти були розсипані впереміжку з блакитними (П.Кочура).

Впереміш (упереміш), вперемішку (уперемішку), присл. Перемішуючись з чимсь. Йшли холодні дощі впереміш із снігом (І.Волошин); В вікно повіяло ароматом рож вперемішку з гіркими пахощами волоського горіха та бузку (І.Нечуй-Левицький); Взявшись попід руки, вперемішку дівчата й хлопці, рушають вони серединою майдану, мов степом (О.Гончар).

ВПЕРШЕ (УПЕРШЕ) - В (У) ПЕРШЕ

Вперше (уперше), присл. У перший раз. Женя була вперше в місті (С.Васильченко); Вперше в житті Данько заплакав (Ю.Яновський); Остап уперше вирядився з людьми на заробіток (А.Головко); У золотому шумі віт побачив він уперше світ (В.Сосюра).

В (у) перше, числ. з прийм. Він заїхав у перше село.

ВПЛИВАТИ - УПЛИВАТИ

Впливати. 1. Вливатися, втікати кудись (про річку, струмок тощо). З-під коріння липи било джерело погожої води і .. впливало до потока (І.Франко).

2. Діяти певним чином на когось, щось, робити вплив на когось. Отрута почала впливати (З.Тулуб); – Заспокойся, золотко моє, чадацьке повітря так гарно впливає на твій організм (І.Ле); По ній можна було спостерігати, як впливають на аудиторію слова доповідача (О.Донченко).

Упливати. Те саме, що впливати 1. Дзеркало ріки спокійне, закам’яніле, і тільки аж під берегом видко, що вода не стоїть на місці, а неквапом і урочисто упливає вниз (Ю.Смолич); Моя доля враз з Дунаєм В синє море упливає (С.Руданський).

ВПОПЕРЕК (УПОПЕРЕК) - В (У) ПОПЕРЕК

Впоперек (упоперек), присл. По ширині чогось, уширину; переносно – не так, як треба. Величезна яскрава зоря перечеркнула небо впоперек (В.Собко); Поки Корній прокопав перший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Б.Грінченко). [Василь:] Чи ти їм що упоперек сказала? (М.Кропивницький).

В (у) поперек, ім. з прийм. Зразу наче і бадьоро скочив, та тільки що ноги спустив додолу – аж мене в поперек – шпиг! (Панас Мирний); Чомусь був певний, що міна обов’язково вгвинтиться йому в поперек, як свердел. Не в ногу, не в руку, а саме в поперек (О.Гончар).

ВПОРУ (УПОРУ) - В (У) ПОРУ

Впору (упору), прися. Саме тоді, коли треба, вчасно; зрідка – саме такий, як треба. Так і пізня ярина. До п’ятнадцяти стебел може кущ дати, якщо впору сіяно (К.Гордієнко); [Суховій:] А який холодний вітер подихнув, хоч би і кожуха зодягти, саме б упору було (М. Кропивницький); – Ага, думаю, добре, що прийшла саме впору (М.Лазорський).

В (у) пору, ім. з прийм. Його темні в черепаховій оправі окуляри мати незлюбила одразу, забрала, заховала, не дає користуватися навіть в пору найбільшого блиску повітря (О.Гончар); Збили тільки не в пору колотнечу (Леся Українка).

вправа див. управа.

впроваджувати див. запроваджувати.

ВП’ЯТЕРО (УП’ЯТЕРО) - В (У) П’ЯТЕРО

Вп’ятеро (уп’ятеро), присл. У п’ять разів. Не забувай, що ворога вп’ятеро більше (Ю.Яновський).

В (у) п’ятеро, числ з прийм.

ВП’ЯТЬОХ (УП’ЯТЬОХ) - В (У) П’ЯТЬОХ

Вп’ятьох (уп’ятьох), присл. У складі п’яти осіб. Вп’ятьох вони вирушили полуторкою вздовж Дніпра (А. Головко); Вп’ятьох одній корові зривали лободу (А.Малишко).

В (у) п’ятьох, числ. з прийм.

ВРАЖАЮЧЕ - ВРАЖАЮЧИ

Вражаюче, присл. Була вона не така вже вражаюче красива, зовсім ні (В.Собко).

Вражаючи. Дієприсл. від вражати. Все ширше розходились береги, вражаючи майбутніх вчительок своєю суцільною новизною (О.Гончар).

ВРАЖЕННЯ - УРАЖЕННЯ

Враження, р. мн. -ень. 1. Слід у свідомості; вплив; уявлення. Як життя почало ширитись, то з ним і мова людська ширилася, набиралися нові слова задля виразу нових вражень, нових потреб (Панас Мирний); Всі кілька хвилин мовчали під враженням пісні (О.Донченко).

2. Те саме, що ураження.

Ураження. Пошкодження, поранення тощо. Вж. зі сл.: аорти, головного мозку, дихальних шляхів, легень, насіння, нервової системи, нирок, плеври, серцево-судинної системи, серця, сітківки ока, слуху, шкіри, блискавкою, хворобою, променеве, фізичне.

ВРАЗ (УРАЗ), присл. Раптом, відразу, зненацька. Був ранок ясний, – і враз зібрались хмари (В.Самійленко); Коні мчали рівно і швидко. Дорога враз пірнула під різьблене склепіння запорошеного снігом сосняка (З.Тулуб).

2. Разом, спільно з кимсь, чимсь. Яка вина моя і тих, Що враз зі мною йдуть і йшли?(І.Франко); І прикро, як ураз зі мною Стають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєї З порожнім серцем фарисеї (М.Вороний).