2. Розм. Вказує на якийсь факт, уточнює щось. Не в добрий час промовив неборак, Бо вийшло онде як: Добрались Свині, все порозкидали (л.Глібов).

Он де, част. з присл. – Іще б! Дурні земські гроші куди дівати? – он де наші мости та гаті розлазяться (Панас Мирний); – Наріканням та молитвами нічого не вдієш, пане воєводо! Хапайся за шаблю та обороняйся! Он де наша сила! (І.Нечуй-Левицький).

ОПАЛЮВАЛЬНИЙ - ОПАЛЮВАНИЙ

Опалювальний. Який стосується опалювання приміщення, призначений для опалювання: опалювальний сезон, опалювальний прилад.

Опалюваний. Дієприкм. від опалювати: опалюване газом приміщення.

ОПАЛЮВАТИ, -юю, -юєш. Обігрівати приміщення печами або іншими пристроями. В інших значеннях опалювати вживається паралельно з обпалювати.

ОПИНАТИСЯ - ОПИНЯТИСЯ

Опинатися. Чинити опір, протидіяти комусь, чомусь; опиратися. Одарка пішла до пекарні і покликала Василину. Василина не хотіла йти й опиналась (І.Нечуй-Левицький); Він загрожував, норовився, опинався, але з ним коротко й переконливо поговорив дід Яруга (О.Кундзич).

Опинятися, опинитися, опинюся, опинишся. Раптово, несподівано потрапляти куди-небудь, випадково з’являтися десь, виявлятися в якомусь становищі тощо. Ми заїздили туди [в гроти].. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М.Коцюбинський); – Не тямлю собі і не знаю, як я опинивсь у холодній, у нашій-таки волості (Г.Квітка-Основ’яненко); – Ось побачите, незабаром полетить Каргат звідси шкереберть, а ми з вами ні в сих, ні в тих опинимось (Ю.Шовкопляс).

опиратися див. обпиратися.

оплата див. виплата.

ОПОВІДАННЯ - РОЗПОВІДЬ, ОПОВІДЬ. Збігаються у значенні "словесне повідомлення про когось, щось", але оповідання також "невеликий за обсягом прозовий художній твір": збірка оповідань.

ОПОЗИЦІЯ - АПОЗИЦІЯ

Опозиція, -ї, ор. -єю. Протидія, опір комусь, чомусь; протиставлення своїх поглядів, дій, своєї політики іншим поглядам, діям, політиці тощо.

Апозиція. 1. лінгв. Прикладка.

2. Ріст тканин організму або клітинної оболонки, зумовлений відкладанням шарів на раніше утворену поверхню.

ОПОЛОНКА - ОПОЛОНИК

Ополонка. Отвір, прорубаний або який утворився в кризі замерзлої водойми. Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Григорій Тютюнник); Вода в Бузі холодна-холодна. То правда, що ти навіть взимку мився в Бузі, мав там свою ополонку? (В.Земляк); Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О.Ільченко).

Ополоник¹, -а. Велика ложка, якою насипають або розмішують рідку страву; черпак. Видно між ложками ополоник (М.Номис).

Ополоник², -а, діал. Пуголовок. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників – чортова тись (Словник Б.Грінченка); Радіючи, [Осел] хвостом вертить, Як у болоті ополоник (Л.Глібов).

Опортуністичний - опортуністський

Опортуністичний. 1. Який стосується опортунізму, пройнятий опортунізмом: опортуністична теорія, опортуністична течія, опортуністична програма.

2. Який складається з опортуністів: опортуністичне крило парламенту.

Опортуністський. Який стосується опортуністів: опортуністська група.

опрацювання див. оброблення.

опритомніти див. непритомніти.

оранжерея див. теплиця.

оратор див. промовець.

ОРГ...¹ Перша частина складних слів, що відповідає слову органічний; пишеться разом: оргскло.

ОРГ...² Перша частина складних слів, що відповідає слову організаційний; пишеться разом: оргбюро.

ОРДЕН¹, -а. Почесна відзнака, нагорода: бойовий орден, орден Ярослава Мудрого.

ОРДЕН², -у. 1. Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з певним статутом: єзуїтський орден.

2. Таємне товариство, об’єднання: масонський орден.

ОРДЕР¹, -а. Письмове розпорядження на одержання або видачу, здійснення чогось: ордер на квартиру, ордер на арешт, касовий ордер.

ОРДЕР², -а. Вид архітектурної композиції, що сформувався в Стародавній Греції: дорійський ордер, корінфський ордер.

ординарний див. одинарний.

оркан див. аркан.

ОРНІТО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "птах"; пишеться разом: орнітофауна.

ОРОКИ - ОРОЧІ - ОРОЧОНИ

Ороки, -ів, мн. (одн. орок, -а). Невелика народність, що живе на Сахаліні.

орочі, -ів, мн. (одн. ороч, -а). Народність, що живе на півдні Хабаровського краю.

Орочони, -ів, мн. (одн. орочон, -а). Самоназва групи південних евенків, що живуть у Забайкаллі, а також назва евенків Китаю.

ОРТО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "прямий", "правильний"; пишеться разом: ортоатом, ортоефір.

ОРХЕСТРА. Майданчик для хору в Стародавній Греції.

ОСАВУЛ - ОСАВУЛА

Осавул, -а. 1. Виборна службова особа в Україні в XVII–XVIII ст.

2. Офіцерський чин у козачих військах Росії.

Осавула, -и, ч. Прикажчик у панському маєтку.

ОСАД - ОСАД - ОСАДА

Осад, -у. Дрібні частки твердих речовин, що осідають у якомусь середовищі, осадок; осадові гірські породи, а також переносно: осаду чаї, залишився неприємний осад від розмови.

Осад, -у. 1. Те саме, що осада 2. Ми з хлопчиком вселилися у пансіоні, у великому домі у два осади (Марко Вовчок).

2. Садиба, двір.

Осада, заст. 1. Поселення. Осадчі., закладали нові осади (І.Нечуй-Левицький).

2. Поверх, ярус. Пісню чути було і в домі єпископа Мелхиседека, на нижній осаді., мурованого двоповерхового будинку (О.Ільченко).

ОСВІДЧУВАТИСЯ, -уюся, -уєшся, освідчитися. Переважно зізнаватися в коханні; просити у жінки згоди стати дружиною. Чого той Шагай, властиво, хоче? Прецінь бачить, що вона йому прихильна, що вона його любить? І чому не освідчується? Чому чекає? (Б.Лепкий); Якби ти, Маргарито, знала, скільки безсонних ночей, лежачи на печі, біля віконця, з якого віяло холодом, я мріяв освідчитися тобі в коханні! (В. Дрозд).

освітлювати див. висвітлювати.

освічений див. грамотний.

освоювати див. засвоювати.

ОСЕЛЯ, -і, ор. -лею. 1. Житловий будинок разом з господарськими будівлями; житло. На вигоні понад балкою., росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О.Стороженко); Свіжий, холодний вітер обвіяв його, коли він вийшов з оселі (Г.Хоткевич).

2. Приміщення для проживання людей; житло.

ОСКАРЖУВАТИ, -ую, -уєш, ОСКАРЖИТИ. Офіційно подавати заяву у вищу інстанцію, протестуючи проти якогось рішення, чиїх-небудь дій тощо: оскаржувати вирок, оскаржувати своє звільнення з роботи.

ославлювати див. уславлювати.

ОСНАЩЕННЯ - ОСНАЩЕНІСТЬ

Оснащення. 1. Постачання необхідних технічних засобів: оснащення підприємств високопродуктивним устаткуванням.

2. Сукупність усіх необхідних технічних засобів підприємства, галузі народного господарства тощо: технічне оснащення, оснащення металургійного заводу.

Оснащеність, -ності, ор. -ністю. Ступінь оснащення: висока технічна оснащеність промисловості, темпи оснащеності виробництва.

ОСНОВАНИЙ - ЗАСНОВАНИЙ

Оснований (на чому), дієприкм. Який грунтується на чомусь, в основі якого лежить те, про що йдеться: оснований на праці, оснований на успіхах, оснований на гнобленні.

Заснований. Крім іншого, вживається у значенні "який кладе початок існуванню чогось, створює, організовує щось; створений, розпочатий". Одразу було знать, що ця колегія була заснована для дітей панських та магнатських (І.Нечуй-Левицький); В половині XVI в. заснована Січ (Леся Українка).

основний див. головний.

ОСОБА - ОСОБИСТІСТЬ - ОСОБИНА, ОСОБЕНЬ

Особа, р. мн. осіб. Окрема людина, індивід; людська індивідуальність, особистість; граматична категорія дієслів: особа невіддільна від суспільства, службова особа, гармонійний розвиток особи.

Особистість, -тості, ор. -тістю. Окрема людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки тощо; індивідуальність. З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна назвати лише того, хто віддав належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П.Загребельний); – Я обстоюю те, щоб кожна людина мала найповнішу змогу розвинути свою особистість, свої здібності (Є.Гуцало).

Особина, рідше особень, -оня, ор. -онем. Окремий живий організм: поодинокі особини тюленя, сукупність особин одного виду, більш, як п’ятсот особин зубра.