Критерії виліковності.

Гонорея вважається виліковною в разі ліквідації запального процесу та відсутності гонококів у виділеннях. Хвору не знімають з обліку протягом 3 місяців. У жіночій консультації виконують бактеріоскопічне дослідження за 2—З дні до менструації і на 3—5-й день менструації. Протягом 3 місяців необхідно провести не менше двох комплексних провокацій, поєднуючи біологічні, хімічні та фізіотерапевтичні подразники. Жінку, котра перенесла гонорею, знімають з обліку тільки після триразового негативного результату (протягом З менструальних циклів) на наявність гонококів у виділеннях із сечовипускного каналу та шийки матки.

Критеріями вилікування висхідної гонореї є відсутність болю, нормальний менструальний цикл, відсутність морфологічних змін у ділянці внутрішніх статевих органів.

Профілактика. Боротьбу з венеричними захворюваннями проводять не тільки венерологічні, але й лікувально-профілактичні установи, у тому числі й акушерсько-гінекологічні. В обов'язки лікарів жіночих консультацій входить виявлення хворих на гонорею, повідомлення до венерологічного диспансеру про виявлених хворих для обстеження осіб, котрі є джерелом зараження; лікування хворих на гонорею; повідомлення до пологового будинку про вагітних, які лікувалися з приводу гонореї; одержання з пологового будинку відомостей про перебіг пологів у жінок, котрі перенесли гонорею, і подальше спостереження за їхнім станом здоров'я.

Особиста профілактика гонореї у жінок менш надійна, ніж у чоловіків, що пояснюється особливістю будови жіночих статевих органів.

Кращим профілактичним засобом є застосування презерватива.

Важливе значення у профілактиці гонореї має санітарно-просвітницька робота.

Сифіліс

Сифіліс - інфекційне венеричне захворювання, що передається переважно статевим шляхом. Збудником хвороби є мікроорганізм - бліда трепонема, яка при дослідженні під мікроскопом має вигляд тонесенької блідої хвилястої ниточки, що здатна до поступальних і коливальних рухів. Вона дуже чутлива до різноманітних зовнішніх впливів, швидко гине при висиханні, під впливом різних дезінфекційних речовин, а також спирту. Тому при роботі з хворими на сифіліс негайно протирають руки спиртом, що запобігає від зараження під час випадкового контакту із сифілітичною висипкою, на поверхні якої можуть бути збудники.

Можливі шляхи зараження:

• статевий — основний;

• орально-генітальні, гомосексуальні контакти;

• побутовий — переважно у дітей, при тісному побутовому контакті (спання разом із хворими, користування спільними гігієнічними предметами тощо). Побутовий шлях зараження у дорослих трапляється надзвичайно рідко, наприклад при поцілунках, коли на слизовій оболонці губ рота є сифілітична висипка із вологою поверхнею, де знаходиться багато збудників;

• професійний — під час обстеження хворих на сифіліс, у яких на шкірі чи слизовій оболонці є висипка з вологою поверхнею, при виконанні певних процедур медсестрою, недотриманні правил асептики;

• трансплацентарний (через плаценту) — у випадках, коли вагітна хвора на сифіліс, особливо вторинний. Тоді в дитини розвивається природжений сифіліс;

• трансфузійний (надзвичайно рідко) — внаслідок переливання крові, взятої від хворого на сифіліс.

З часу проникнення збудника в організм і до перших проявів хвороби минає в середньому 3-4 тижні. Це так званий інкубаційній період. Збудник уже потрапив до організму, але у хворого немає жодних скарг і проявів хвороби.

Після закінчення інкубаційного періоду тільки на місці проникнення збудника з'являються перші прояви. Це так званий Твердий шанкер. У самій назві підкреслюється важлива особливість — щільність в основі шанкеру. Величина—від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Шанкер може розміщуватися на шийці матки, на стегнах, у ділянці лобка. Приблизно через тиждень при локалізації шанкеру на статевих органах збільшуються пахвинні лімфатичні вузли (склероаденіт, бубон). Це первинний період сифілісу, який від часу появи шанкеру триває 6-8 тижнів (перші 3-4 тижні первинний серонегативний період, коли реакція Вассермана негативна, і наступні 3-4 тижні, коли реакція Вассермана позитивна).

Діагностика в цьому періоді грунтується на анамнестичних даних (статевий контакт, наявність відповідного інкубаційного періоду, обстеження статевого партнера, виявлення блідої трепонеми на поверхні шанкеру), позитивних серологічних реакціях (Вассермана, РІБТ-реакції, імунофлюоресценції). Без виявлення збудника чи позитивних серологічних реакцій встановлювати діагноз сифілісу не можна.

Через 6-8 тижнів після розвитку твердого шанкеру у хворих може підвищуватися температура тіла, розвиватися нічний головний біль, біль у кістках. Це так званий продромальний період. У цей час збудники інтенсивно розмножуються, попадають у кров (трепонемний сепсис), й у хворих на шкірі та слизових оболонках з'являється розсіяна висипка. Це означає, що сифіліс перейшов у вторинний період. Першою висипкою є розеоли — невеличкі (0,5-1 см) запальні червоні плями на шкірі тулуба, живота, кінцівок, які не спричиняють сверблячки, зникають тимчасово при натискуванні пальцем, не підвищуються над рівнем шкіри, не лущаться. Згодом з'являються вузлики (папули), дуже рідко—гноячки, може випадати волосся. У цей час на шкірі та слизових оболонках жіночих статевих органів можуть з'являтись ерозивні вузлики (папули). Вони негострозапальні, щільні, діаметром від кількох міліметрів до 1 см, з вологою поверхнею, на якій є багато збудників (блідих трепонем), тому вони дуже заразні. Вони теж не спричиняють суб'єктивних відчуттів. У результаті тертя та подразнення ці вузлики збільшуються, ущільнюються й перетворюються у так звані гіпертрофічні папули або широкі кондиломи діаметром 0,5-1 см і більше, щільні, підвищуються над рівнем шкіри, негострозапальні, неболючі при пальпації, поверхня рівна або горбиста, іноді волога. На поверхні широких кондилом є теж дуже багато збудників — вони дуже заразні, їх треба відрізняти від вірусних гострокінцевих кондилом (м'які, на ніжці, поверхня часточкова, як цвітна капуста). У цьому періоді сифілісу діагноз підтверджується виявленням на поверхні ерозивних папул і широких кондилом, блідих трепонем, а також позитивними серологічними реакціями.

Лікування сифілісу проводять препаратами пеніциліну (біцилін, ретарпен, екстенцилін) у шкірно-венерологічних диспансерах, відповідно до інструкцій, затверджених МОЗ України.

Профілактичні заходи: уникнення випадкових дошлюбних і позашлюбних статевих зв'язків. При випадкових статевих зносинах методом профілактики сифілісу є використання презерватива. У разі пошкодження презерватива чи здійснення статевого акту без його використання слід ретельно обмити зовнішні статеві органи теплою водою з милом, а потім після сечовипускання провести в перші дві години обробку статевих органів

0,05 % розчином хлоргексидину біглюконату.

Медичні працівники, зокрема медичні сестри, повинні бути дуже обережними під час роботи з хворими на сифіліс, які трапляються серед пацієнток гінекологічного стаціонару. Перед оглядом таких хворих та виконанням призначених процедур слід обов'язково одягати гумові рукавички, стежити за тим, щоб рукавички не були пошкоджені. У випадку пошкодження рукавички та після закінчення роботи з хворими руки необхідно обробити.