10.5. Основні напрямки реформування житлового господарства

Найсуттєвішими недоліками господарського механізму житлово-комунального господарства, які зумовлюють необхідність проведення докорінних реформ, є:

- сповільнені ринкові перетворення і структурні зрушення у галузі, відсутність конкурентного середовища;

- незадовільний технічний стан основних фондів житлово-комунального господарства, у зв'язку з чим — великі втрати ресурсів у мережах внаслідок незадовільного їх технічного стану;

- неповне відшкодування вартості послуг житлово-комунальних під­приємств установленими тарифами, значна регіональна диференціація тарифів;

- практика дотування збиткових підприємств, яка унеможливлює вихід їх з фінансової кризи, розвиває споживацькі тенденції;

- монопольне становище більшості підприємств, що не створює стимулів до здешевлення собівартості послуг, зменшення витрат енергетичних ресурсів і непродуктивних видатків;

- низька продуктивність праці та велика кількість працюючих у житлово-комунальному господарстві;

- відсутність кваліфікованих менеджерів, здатних ефективно управ­ляти комунальними підприємствами;

-низька якість послуг і зменшення обсягів їх надання, що призво­дить до зменшення доходів житлово-комунальних підприємств;

- заборгованість населення за надані послуги, велика кількість комунальних пільговиків;

- обмеженість фінансових ресурсів об'єктів комунальної власності, хронічна нестача коштів, необхідних не тільки для потреб розвитку підприємств, а й для поточного їх утримання.

Ми вважаємо, що для подолання зазначених недоліків слід провести комплексне реформування сфери житлово-комунального господарства відповідно до таких основних напрямів.

1. Формування нормативно-правової бази функціонування житлово-комунального господарства:

• удосконалення нормативно-правових актів відповідно до ринкових умов;

• стандартизація послуг житлово-комунальних підприємств;

• перегляд нормативної бази, яка регламентує склад витрат підприємств;

• включення до складу тарифів на послуги інвестиційної складової.

2. Забезпечення фінансової стабілізації галузі:

• проведення комплексної державної регуляторної тарифної політики;

• стимулювання скорочення енерговитрат;

• ефективна дотаційна підтримка підприємств;

• перегляд пільг і чітке визначення джерел їх фінансування, перехід до адресних пільг населенню;

— запровадження механізмів перерахунку плати за ненадані або неякісні послуги.

3. Інституційні перетворення в галузі:

• роздержавлення, демонополізація, створення конкурентного середовища в житлово-комунальному господарстві;

• ефективне державне регулювання діяльності природних монополій;

• формування цілісної державної регуляторної політики тарифів у комплексі — на електроенергію, газ, водо-, теплопостачання, водовід-ведення;

• створення товариств власників житла, служб замовника, розвиток договірних відносин у галузі;

• встановлення дієвого контролю за встановленням тарифів та їх прозорістю;

• перехід на енергозберігальні технології, прилади обліку та регулювання споживання води та теплоенергії.

Упродовж останніх років в Україні було прийнято низку нормативно-правових актів і програм, спрямованих на подальший розвиток цієї життєво важливої галузі економіки. Так, 19 жовтня 1999 р. було видано Указ Президента України "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства", в якому цілі реформування галузі були визначені так:

• здешевлення вартості та підвищення якості житлово-комунальних послуг;

• забезпечення прозорості встановлення тарифів на послуги;

• збільшення джерел їх фінансування при забезпеченні гарантій для соціально незахищених верств населення.