10.4. Особливості фінансування витрат житлово-експлуатаційних організацій

На собівартість послуг (експлуатаційні витрати) ЖЕО відносяться витрати, пов’язані з експлуатацією і утриманням житлового фонду та прибудинкової території. При цьому витрати на капітальний ремонт невиробничих основних фондів, - це насамперед житловий фонд, що знаходиться на балансі ЖЕО, до експлуатаційних витрат не відносяться. Ці роботи фінансуються з місцевого бюджету, а не за рахунок доходів ЖЕО.

Планування витрат проводиться за статтями калькуляції згідно з “Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства” затвердженими наказом Держбуду України від 06.03.2002р. № 47 або по елементах витрат.

Приблизна структура витрат ЖЕО в розрізі елементів, наведена в табл.10.1.

Як бачимо з цієї таблиці, найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати та витрати на оплату праці. Це зв’язано з тим, що постійно зростають ціни на енергоносії та будматеріали, а підвищення цін завдяки інфляційним процесам призвело до поступового зростання тарифних ставок та посадових окладів працівників галузі. Втім треба відмітити, що до недавнього часу в галузі відчувалась нестача деяких категорій працівників (особливо робітників поточного ремонту, двірників, прибиральниць). Це було пов’язано з відносно низьким рівнем оплати праці та її непривабливістю. Останнім часом рівень забезпеченості кадрами покращав. Так станом за листопад 2001 р. середня заробітна плата одного працюючого в житловому господарстві дорівнювала 252.3 грн. (для порівняння у комунальному господарстві - 197 грн., будівництві - 188 грн., в цілому по Україні – 335.8 грн.). Все це ускладнює закріплення висококваліфікованих кадрів та забезпечення якісного рівня послуг та робіт.

Таблиця 10.1

Структура собівартості послуг (робіт) у житловому господарстві України .

Найменування елементів собівартості	Питома вага, %
Витрати - всього	100
в тому числі: Матеріальні витрати	41
з них: - паливо та електроенергія	15
- санітарна очистка	8
- експлуатація ліфтів	7
- поточний ремонт	11
Амортизація	3
Витрати на оплату праці	29
Відрахування на соціальні заходи та інші витрати	27

Планування матеріальних витрат здійснюється на основі визначення та затвердження у встановленому порядку норм витрат кожного виду матеріальних ресурсів, вартості одиниці обсягу робіт (матеріалів) та їх кількості в натуральному обчисленні.

наприклад:

- (вартість 1 кВт/год електроенергії) х (кількість ліфтів) х (норматив споживання електроенергії одним ліфтом);

- (вартість вивезення 1 м³ сміття) х (кількість мешканців) х (норма накопичення сміття на 1 мешканця);

- (вартість 1 м³ піску) х (норма витрат піску на 1 м² площі) х (площа, що прибирається) і т. ін.

До складу матеріальних витрат у житловому господарстві входять витрати на: придбання піску та інших матеріалів для посипання території в зимовий період; плата за воду, що використовується для поливу зелених насаджень; придбання палива для власних котелень; оплата електроенергії, що витрачається на освітлення місць загального користування і забезпечення роботи інженерного обладнання будівель та господарські потреби і т. ін.

До складу витрат на санітарну очистку відносять витрати на: прибирання, вивезення та знешкодження сміття і очищення не каналізаційних люків, на дератизацію та дезинфекцію і т. ін.

Витрати на експлуатацію ліфтів включають оплату послуг по забезпеченню експлуатації та технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також витрати на проведення разових ремонтів, що не входять до регламентних робіт.

Витрати на поточний ремонт житлового фонду та основних виробничих фондів визначаються на підставі нормативів витрат або запланованих обсягів робіт та їх кошторисів. До цих витрат входять: витрати на матеріали, енергію, оплату праці з нарахуваннями робітників зайнятих поточним ремонтом, транспортні витрати, загально-виробничі витрати ремонтних підрозділів. У випадках, коли роботи з поточного ремонту виконують сторонні організації, в собівартість включається повна їх вартість відповідно до умов укладених договорів і цін на ремонтні роботи.

Чисельність працівників визначається на основі обсягів робіт та нормативів чисельності (норм обслуговування) - для працівників з погодинною оплатою праці відповідно до “Норм обслуговування й нормативів чисельності робочих і виробничого персоналу для технічної експлуатації і поточного ремонту житлового фонду” .

Як приклад у табл. 10.2 наведено нормативи обслуговування на одного слюсаря-електрика.

Таблиця 10.2

Норми обслуговування для слюсаря-електрика за рік

Обладнання, що обслуговується	Одиниця виміру	Норма
Захована електропроводка	1 квартира	1200
Відкрита електропроводка	1 квартира	700
Силові електроустановки (електродвигуни)	од.	40

таким чином, якщо ЖЕО здійснює обслуговування, наприклад, 2400 квартир із захованою електропроводкою, то нормативна чисельність слюсарів-електриків дорівнюватиме 2 штатним одиницям (2400 : 1200). За аналогічною методологією розраховується чисельність інших категорій робітників.

Слід мати на увазі, що при обчисленні чисельності двірників необхідно передбачати їх підміну в дні відпустки та святкові і вихідні дні. Коефіцієнт підміни К_під може бути обчислений як відношення днів підміни до кількості робочих днів у періоді:

Ч_з = Ч_осн. + Ч_під;

Ч _под =Ч_з х К_під^;

К_під=(Т_св+Т_вих+Т_від)/Т_кал;

де Ч_з - загальна чисельність двірників, чол.;

Ч_осн - чисельність основних двірників, чол.;

Ч_під - чисельність підмінних двірників, чол.;

Т_св,Т_вих,Т_від - кількість святкових, вихідних днів і днів відпустки;

Т_кал - кількість днів у розрахунковому періоді.

Чисельність працівників, що знаходяться на відрядній формі оплати праці, визначається з урахуванням обсягів робіт у нормо-годинах та норм часу, або обсягів робіт у натуральному обчисленні та норм виробітку. У обох випадках крім вищезгаданих чинників необхідно враховувати рівень виконання норм.

Чисельність спеціалістів, керівників та службовців встановлюється відповідно до типових штатних розписів, і нормативів чисельності. Так, наприклад, норматив майстрів планового поточного ремонту становить 1 майстер на 25 робітників.

Штатні розписи - це документ, що встановлює для даної організації структуру адміністративно-управлінського апарату, штати і посадові оклади по кожній посаді.

Чисельність і розмір посадових окладів пов’язані у штатних розписах з обсягом робіт, які виконуються ЖЕО. Залежно від цих обсягів ЖЕО відноситься до тієї чи іншої групи по оплаті праці і таким чином має свій штатний розпис.

Планування витрат на оплату праці базується на таких даних:

- чисельність працівників, які знаходяться на погодинній формі оплати праці;

- чисельність службовців, яким встановлені посадові оклади;

- розмір відповідних тарифних ставок та посадових окладів;

- розцінки та обсяги робіт працівників, які знаходяться на відрядній формі оплати праці;

- нормативні акти, які регламентують розмір додаткової заробітної плати, всіляких доплат, надбавок, мінімальний розмір оплати праці і т. ін.

Планування витрат на соціальні заходи регламентується діючим законодавством і включає в себе витрати на соцстрахування, відрахування у пенсійний фонд і фонд зайнятості.

Незначна питома вага амортизації в такій фондоємкій галузі, якою є житлове господарство, пов’язана з тим, що до собівартості відносять амортизацію нараховану тільки на виробничі основні фонди (обладнання майстерень, транспортні засоби служби механізації, будівлі виробничого характеру і т. ін.). На житловий фонд, на який припадає левова частка основних фондів, що знаходяться на балансі ЖЕО, амортизація нараховується виключно з метою визначення зносу і на собівартість не відноситься.

“Інші витрати” включають в себе витрати, що не знайшли відображення у попередніх елементах (техінвентаризація, рацпропозиції, відрахування у дорожній фонд і т. ін.).

окрім визначення витрат за елементами в ЖЕО практикують їх облік за калькуляційними статтями, що враховують напрямки витрачання коштів. У зв’язку із змінами у вимогах до організації бухгалтерського обліку в ЖЕО має місце розподіл витрат на прямі, загальновиробничі та загальногосподарські. У житловому господарстві до них відносять такі витрати:

• прямі витрати: виплати на оплату праці обслуговуючого та виробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; витрати на технічне обслуговування ліфтів і ОДС; витрати на електроенергію для освітлення місць загального користування, для забезпечення роботи інженерного обладнання і господарські цілі; витрати на санітарну очистку, включаючи послуги сторонніх організацій; витрати на матеріали для поточного ремонту; витрати для придбання інвентарю та спецодягу; витрати на придбання сміттєзбірників та ін.

• загальновиробничі витрати – витрати на оплату праці загальновиробничого персоналу (ЖЕД, АДС, СМ, ОДС); відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів, опалення виробничих приміщень, витрати на культурно-масову роботу і т. ін.)

• адміністративні (загальногосподарські) витрати: витрати на оплату управлінського персоналу ВЖРЕП, витрати на канцелярські, поштово-телеграфні й телефонні витрати; витрати на утримання приміщень; оплата послуг банків та ін.