- •Тема 10. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу. 112
- •Тема 11. Управління місцевими фінансами в україні 130
- •Тема 12. Світовий досвід організації місцевих фінансів 146
- •Тема 1. Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів.
- •1.1. Поняття регіональних фінансів, склад і джерела формування. Функції регіональних фінансів.
- •1.1. Поняття регіональних фінансів, склад і джерела формування. Функції регіональних фінансів.
- •1.3 Склад місцевих фінансів України й особливості їхнього функціонування..
- •Тема 2. Фінансова політика органів місцевого самоврядування.
- •2.1. Державна регіональна політика та її роль в забезпеченні фінансової стабільності регіонів.
- •2.2. Фінансова незалежність місцевого самоврядування.
- •2.3. Зміст і значення фінансової політики органів місцевого самоврядування.
- •2.4. Бюджетна політика на місцевому рівні.
- •Тема 3. Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади.
- •3.1. Економічна сутність місцевих бюджетів. Їх функції.
- •3.3. Види та структура місцевих бюджетів.
- •3.4. Програмно-цільовий метод планування бюджету.
- •3.1. Економічна сутність місцевих бюджетів. Їх функції.
- •Особливості місцевих бюджетів:
- •3.2. Роль місцевих бюджетів в бюджетній системі України.
- •3.3. Види та структура місцевих бюджетів.
- •При розподілі доходів між ланками і видами бюджетів повинні дотримуватися такі вимоги:
- •3.4. Програмно-цільовий метод планування бюджету
- •Тема 4. Формування дохідної бази місцевих бюджетів
- •4.1. Тенденції формування та склад дохідної бази.
- •4.2 Характеристика доходів місцевого бюджету відповідно до чинного порядку розрахунку дотацій вирівнювання
- •4.3. Характеристика місцевих податків і зборів як джерела дохідної бази місцевих бюджетів.
- •4.4. Основні напрямки зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів.
- •Тема 5. Система видатків місцевих бюджетів.
- •5.1 Сутність та основи формування видатків місцевих бюджетів.
- •5.2. Характеристика видатків місцевих бюджетів в залежності від рівня бюджетної системи.
- •5.3. Планування окремих видатків місцевих бюджетів.
- •5.4. Основи кошторисного фінансування.
- •Тема 6. Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання.
- •6.1. Зміст міжбюджетних відносин та особливості їх організації
- •6.2. Фінансове вирівнювання.
- •6.3. Бюджетне регулювання, його цілі та методи.
- •6.4 Бюджетні трансферти та їх види.
- •6.5 Удосконалення міжбюджетних відносин.
- •Тема 7. Бюджетний процес на місцевому рівні
- •7.1. Зміст і стадії бюджетного процесу на місцевому рівні
- •Складання проекту місцевого бюджету[68];
- •Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет[68];
- •7.2. Складання проекту місцевого бюджету[68].
- •7.3. Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет[68]
- •7.4. Виконання місцевого бюджету[68].
- •7.5. Підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету[68] і прийняття рішення щодо нього.
- •Тема 8. Організація фінансової діяльності підприємств місцевого господарства.
- •8.1. Поняття про комунальну власність та об'єкти права комунальної власності.
- •8.2. Види комунальних підприємств
- •8.3. Фінансові ресурси комунальних підприємств та їх види
- •8.4. Особливості фінансової діяльності підприємств комунальної власності
- •Тема 9. Фінанси підприємств комунального господарства.
- •9.1. Сутність та склад комунального господарства.
- •9.2. Особливості організації фінансів комунального господарства.
- •9.3. Специфіка фінансової діяльності підприємств комунального обслуговування
- •9.4. Тарифна політика підприємств комунального господарства: її сутність та фактори, що її визначають.
- •9.5 Роль органів місцевого самоврядування в формуванні тарифної політики підприємств житлово-комунального господарства .
- •9.6. Характеристика стану комунального сектору Донецької області.
- •Тема 10. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу.
- •10.1. Соціально-економічне значення житлового господарства.
- •10.2. Організація обслуговування житлового фонду.
- •10.5. Основні напрямки реформування житлового господарства.
- •10.1. Соціально-економічне значення житлового господарства
- •10.2. Організація обслуговування житлового фонду
- •10.3. Джерела доході та фінансових надходжень житлово-експлуатаційних організацій
- •10.4. Особливості фінансування витрат житлово-експлуатаційних організацій
- •10.5. Основні напрямки реформування житлового господарства
- •1. Формування нормативно-правової бази функціонування житлово-комунального господарства:
- •2. Забезпечення фінансової стабілізації галузі:
- •3. Інституційні перетворення в галузі:
- •Відповідно до зазначених цілей в Указі сформульовано основні напрями здійснення реформ:
- •Принципи державної політики реформування житлово-комунального господарства:
- •Механізм реалізації реформи житлово-комунального господарства зокрема передбачає:
- •Напрями виконання програми Фінансове забезпечення:
- •Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004— 2010 рр. Дасть можливість:
- •Тема 11. Управління місцевими фінансами в україні
- •11.1. Сутність місцевого самоврядування та його роль в управлінні місцевими фінансами.
- •11.2. Управління місцевими фінансами.
- •11.3. Основні завдання та функції місцевих органів фінансового управління.
- •11.4. Суб'єкти управління коштами місцевих бюджетів. Їх повноваження.
- •11.5. Фінансовий контроль на місцевому рівні
- •Тема 12. Світовий досвід організації місцевих фінансів
- •Бюджетна класифікація [11]
- •12.1. Зміст і значення Європейської хартії місцевого самоврядування
- •12.2. Бюджетний федералізм.
- •12.3. Доходи та видатки локальних урядів.
- •12 .4. Місцеве оподаткування в зарубіжних країнах.
- •12.5. Фінансове вирівнювання за кордоном
- •12.6. Зарубіжний досвід створення місцевих позабюджетних фондів
10.4. Особливості фінансування витрат житлово-експлуатаційних організацій
На собівартість послуг (експлуатаційні витрати) ЖЕО відносяться витрати, пов’язані з експлуатацією і утриманням житлового фонду та прибудинкової території. При цьому витрати на капітальний ремонт невиробничих основних фондів, - це насамперед житловий фонд, що знаходиться на балансі ЖЕО, до експлуатаційних витрат не відносяться. Ці роботи фінансуються з місцевого бюджету, а не за рахунок доходів ЖЕО.
Планування витрат проводиться за статтями калькуляції згідно з “Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства” затвердженими наказом Держбуду України від 06.03.2002р. № 47 або по елементах витрат.
Приблизна структура витрат ЖЕО в розрізі елементів, наведена в табл.10.1.
Як бачимо з цієї таблиці, найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати та витрати на оплату праці. Це зв’язано з тим, що постійно зростають ціни на енергоносії та будматеріали, а підвищення цін завдяки інфляційним процесам призвело до поступового зростання тарифних ставок та посадових окладів працівників галузі. Втім треба відмітити, що до недавнього часу в галузі відчувалась нестача деяких категорій працівників (особливо робітників поточного ремонту, двірників, прибиральниць). Це було пов’язано з відносно низьким рівнем оплати праці та її непривабливістю. Останнім часом рівень забезпеченості кадрами покращав. Так станом за листопад 2001 р. середня заробітна плата одного працюючого в житловому господарстві дорівнювала 252.3 грн. (для порівняння у комунальному господарстві - 197 грн., будівництві - 188 грн., в цілому по Україні – 335.8 грн.). Все це ускладнює закріплення висококваліфікованих кадрів та забезпечення якісного рівня послуг та робіт.
Таблиця 10.1
Структура собівартості послуг (робіт) у житловому господарстві України .
Найменування елементів собівартості |
Питома вага, % |
Витрати - всього |
100 |
в тому числі: Матеріальні витрати |
41 |
з них: - паливо та електроенергія |
15 |
- санітарна очистка |
8 |
- експлуатація ліфтів |
7 |
- поточний ремонт |
11 |
Амортизація |
3 |
Витрати на оплату праці |
29 |
Відрахування на соціальні заходи та інші витрати |
27 |
Планування матеріальних витрат здійснюється на основі визначення та затвердження у встановленому порядку норм витрат кожного виду матеріальних ресурсів, вартості одиниці обсягу робіт (матеріалів) та їх кількості в натуральному обчисленні.
наприклад:
- (вартість 1 кВт/год електроенергії) х (кількість ліфтів) х (норматив споживання електроенергії одним ліфтом);
- (вартість вивезення 1 м3 сміття) х (кількість мешканців) х (норма накопичення сміття на 1 мешканця);
- (вартість 1 м3 піску) х (норма витрат піску на 1 м2 площі) х (площа, що прибирається) і т. ін.
До складу матеріальних витрат у житловому господарстві входять витрати на: придбання піску та інших матеріалів для посипання території в зимовий період; плата за воду, що використовується для поливу зелених насаджень; придбання палива для власних котелень; оплата електроенергії, що витрачається на освітлення місць загального користування і забезпечення роботи інженерного обладнання будівель та господарські потреби і т. ін.
До складу витрат на санітарну очистку відносять витрати на: прибирання, вивезення та знешкодження сміття і очищення не каналізаційних люків, на дератизацію та дезинфекцію і т. ін.
Витрати на експлуатацію ліфтів включають оплату послуг по забезпеченню експлуатації та технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також витрати на проведення разових ремонтів, що не входять до регламентних робіт.
Витрати на поточний ремонт житлового фонду та основних виробничих фондів визначаються на підставі нормативів витрат або запланованих обсягів робіт та їх кошторисів. До цих витрат входять: витрати на матеріали, енергію, оплату праці з нарахуваннями робітників зайнятих поточним ремонтом, транспортні витрати, загально-виробничі витрати ремонтних підрозділів. У випадках, коли роботи з поточного ремонту виконують сторонні організації, в собівартість включається повна їх вартість відповідно до умов укладених договорів і цін на ремонтні роботи.
Чисельність працівників визначається на основі обсягів робіт та нормативів чисельності (норм обслуговування) - для працівників з погодинною оплатою праці відповідно до “Норм обслуговування й нормативів чисельності робочих і виробничого персоналу для технічної експлуатації і поточного ремонту житлового фонду” .
Як приклад у табл. 10.2 наведено нормативи обслуговування на одного слюсаря-електрика.
Таблиця 10.2
Норми обслуговування для слюсаря-електрика за рік
Обладнання, що обслуговується
|
Одиниця виміру |
Норма |
Захована електропроводка |
1 квартира |
1200 |
Відкрита електропроводка |
1 квартира |
700 |
Силові електроустановки (електродвигуни) |
од. |
40 |
таким чином, якщо ЖЕО здійснює обслуговування, наприклад, 2400 квартир із захованою електропроводкою, то нормативна чисельність слюсарів-електриків дорівнюватиме 2 штатним одиницям (2400 : 1200). За аналогічною методологією розраховується чисельність інших категорій робітників.
Слід мати на увазі, що при обчисленні чисельності двірників необхідно передбачати їх підміну в дні відпустки та святкові і вихідні дні. Коефіцієнт підміни Кпід може бути обчислений як відношення днів підміни до кількості робочих днів у періоді:
Чз = Чосн. + Чпід;
Ч под =Чз х Кпід;
Кпід=(Тсв+Твих+Твід)/Ткал;
де Чз - загальна чисельність двірників, чол.;
Чосн - чисельність основних двірників, чол.;
Чпід - чисельність підмінних двірників, чол.;
Тсв,Твих,Твід - кількість святкових, вихідних днів і днів відпустки;
Ткал - кількість днів у розрахунковому періоді.
Чисельність працівників, що знаходяться на відрядній формі оплати праці, визначається з урахуванням обсягів робіт у нормо-годинах та норм часу, або обсягів робіт у натуральному обчисленні та норм виробітку. У обох випадках крім вищезгаданих чинників необхідно враховувати рівень виконання норм.
Чисельність спеціалістів, керівників та службовців встановлюється відповідно до типових штатних розписів, і нормативів чисельності. Так, наприклад, норматив майстрів планового поточного ремонту становить 1 майстер на 25 робітників.
Штатні розписи - це документ, що встановлює для даної організації структуру адміністративно-управлінського апарату, штати і посадові оклади по кожній посаді.
Чисельність і розмір посадових окладів пов’язані у штатних розписах з обсягом робіт, які виконуються ЖЕО. Залежно від цих обсягів ЖЕО відноситься до тієї чи іншої групи по оплаті праці і таким чином має свій штатний розпис.
Планування витрат на оплату праці базується на таких даних:
- чисельність працівників, які знаходяться на погодинній формі оплати праці;
- чисельність службовців, яким встановлені посадові оклади;
- розмір відповідних тарифних ставок та посадових окладів;
- розцінки та обсяги робіт працівників, які знаходяться на відрядній формі оплати праці;
- нормативні акти, які регламентують розмір додаткової заробітної плати, всіляких доплат, надбавок, мінімальний розмір оплати праці і т. ін.
Планування витрат на соціальні заходи регламентується діючим законодавством і включає в себе витрати на соцстрахування, відрахування у пенсійний фонд і фонд зайнятості.
Незначна питома вага амортизації в такій фондоємкій галузі, якою є житлове господарство, пов’язана з тим, що до собівартості відносять амортизацію нараховану тільки на виробничі основні фонди (обладнання майстерень, транспортні засоби служби механізації, будівлі виробничого характеру і т. ін.). На житловий фонд, на який припадає левова частка основних фондів, що знаходяться на балансі ЖЕО, амортизація нараховується виключно з метою визначення зносу і на собівартість не відноситься.
“Інші витрати” включають в себе витрати, що не знайшли відображення у попередніх елементах (техінвентаризація, рацпропозиції, відрахування у дорожній фонд і т. ін.).
окрім визначення витрат за елементами в ЖЕО практикують їх облік за калькуляційними статтями, що враховують напрямки витрачання коштів. У зв’язку із змінами у вимогах до організації бухгалтерського обліку в ЖЕО має місце розподіл витрат на прямі, загальновиробничі та загальногосподарські. У житловому господарстві до них відносять такі витрати:
прямі витрати: виплати на оплату праці обслуговуючого та виробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; витрати на технічне обслуговування ліфтів і ОДС; витрати на електроенергію для освітлення місць загального користування, для забезпечення роботи інженерного обладнання і господарські цілі; витрати на санітарну очистку, включаючи послуги сторонніх організацій; витрати на матеріали для поточного ремонту; витрати для придбання інвентарю та спецодягу; витрати на придбання сміттєзбірників та ін.
загальновиробничі витрати – витрати на оплату праці загальновиробничого персоналу (ЖЕД, АДС, СМ, ОДС); відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів, опалення виробничих приміщень, витрати на культурно-масову роботу і т. ін.)
адміністративні (загальногосподарські) витрати: витрати на оплату управлінського персоналу ВЖРЕП, витрати на канцелярські, поштово-телеграфні й телефонні витрати; витрати на утримання приміщень; оплата послуг банків та ін.