10.1. Соціально-економічне значення житлового господарства
Житлове
господарство[42]
(ЖГ) – одна з головних підгалузей міського
господарства, що має особливе соціальне
значення. Це простежується у функціональному
призначенні, а саме у створенні сприятливих
умов для життя населення. Таким чином
від стану та ефективності діяльності
ЖГ значною мірою залежить реалізація
одного з важливих елементів відносин
у суспільстві – турботи про нормальні
умови проживання громадян. Це є об’єктивною
необхідністю для будь-якої
суспільно-економічної формації, якщо
вона зацікавлена у своєму стабільному
розвитку.
Житлове господарство[42] – це багатогалузеве господарство, яке охоплює найважливіші сторони життя сучасного міста, налічує декілька тисяч підприємств і організацій, де експлуатується майже 25% основних фондів держави, зайнято до 5% працездатного населення країни, які щороку надають мешканцям міст і сіл більше 40 видів послуг, що в грошовому виразі складає суму понад 6 млрд. грн.
Виконання завдань, пов’язаних з функціональним призначенням галузі, здійснюється житлово-експлуатаційними організаціями (ЖЕО) з залученням на договірних засадах інших підприємств, насамперед комунального господарства, які виконують роботи і надають послуги, потреба в яких виникає у процесі експлуатації та обслуговування житлового фонду.
Житловий фонд – сукупність усіх житлових помешкань незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціалізовані будинки, квартири, службові житлові помешкання, інші житлові помешкання в інших будівлях, придатні для проживання.
Наявність нормальних житлових умов завжди була першочерговою потребою людини. Житло забезпечує охорону людей від зовнішніх несприятливих атмосферних умов; сприяє вирішенню демографічного питання, зміцненню здоров’я, підвищенню рівня освіти населення, дає можливість користуватися комунальними послугами і сучасними побутовими приладами та обладнанням, що полегшують домашню працю і т. ін. Наявність житлових умов, що відповідають сучасним вимогам, забезпечуючи виконання вищеназваних соціальних функцій, створює засади для розвитку виробничих сил суспільства, зокрема сприяє:
закріпленню кадрів на конкретному підприємстві (в регіоні) або їх залученню на підприємство (в регіон);
підвищенню кваліфікаційного рівня працівників, що, в свою чергу, підвищує конкурентну спроможність продукції і, як наслідок, забезпечує підвищення доходів та рівня зайнятості населення;
зростанню продуктивності праці;
відтворенню робочої сили і т. ін.
Як бачимо, особливий соціальний статус, який має житло в житті суспільства, а відповідно і діяльність житлово-експлуатаційних організацій тісно, пов’язані з економічними чинниками, котрі, в свою чергу, впливають на розвиток продуктивних сил країни ( зростання суспільної продуктивності праці; збільшення обсягів випущеної продукції та наданих послуг; зниження рівня безробіття і стабілізація економіки в цілому ).
З вище сказаного, можна зробити такі висновки, що особлива роль житлового господарства в цілому, і ЖЕО, зокрема, у соціально-економічному житті держави насамперед обумовлена :
значенням житла у житті людини для забезпечення її першочергових потреб;
впливом, житлових умов на рівень суспільної продуктивності праці та інші економічні показники;
значною питомою вагою, яку має вартість житлового фонду в загальній вартості усіх основних фондів народного господарства і гострою необхідністю їх безумовного збереження з урахуванням наявності житлової проблеми;
значним обсягом витрат, які суспільство змушене нести у зв’язку з експлуатацією житлового фонду;
важливістю забезпечення нормальних умов проживання для досягнення соціальної стабільності в суспільстві;
необхідністю зниження навантаження на бюджети всіх рівнів в умовах економічної кризи.
Таким чином, житлове господарство[42] – особливо важлива частина соціальної інфраструктури міст, саме того комплексу галузей сфери обслуговування, який повинен забезпечувати соціально-побутові потреби населення. Від досягнень у житловому господарстві значною мірою залежить рівень життя населення.