5. Облікова політика щодо управлінського обліку

Політика управлінського обліку — це політика щодо отримання внутрішньої інформації для оперативного, поточного та стратегічного управління підприємством, установою, організацією.

Політика управлінського обліку може розглядатись і в дуже широ­кому плані. Так, Войнаренко М.П. із співавторами виділяють насту­пні її моделі:

• соціологічну — спрямовану насамперед на вирішення соціаль­них проблем;

• економічну — спрямовану насамперед на вирішення економіч­них проблем;

• біховеристичну — розглядається як напрацювання способів впливу на бухгалтера і через нього на інших осіб, зайнятих в управ­лінні підприємством.

Така класифікація облікової політики може бути доповнена еколо­гічною моделлю, що спрямована насамперед на вирішення екологіч­них проблем.

Всі перелічені вище моделі облікової політики ґрунтуються на стратегічних планах підприємства, і, безумовно, впливають на полі­тику бухгалтерського обліку. При цьому найбільший вплив має еко­номічна політика. Однак, на нашу думку, включення в політику бух­119их.119ного119у обліку соціальної та біховеристичної моделей є недоці­льним, тому що ці питання не є питаннями бухгалтерського обліку, а є політикою підприємства щодо персоналу, одним з методів управ­ління ним.

Згідно зі 119их. 5 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінан­сову звітність в Україні» підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій.

Система управлінського обліку включає насамперед облік витрат і результатів та аналіз за центрами відповідальності й, на цій основі, прийняття управлінських рішень. Для співставлення фактичних ви­трат і результатів з поставленою метою, облікова політика щодо управлінського обліку має включати такі питання як кошториси, фо­рми і строки подання звітності, відповідальних за складання та по­дання звітності, користувачі внутрішньої звітності.

6. Політика щодо організації бухгалтерського обліку

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємств самостійно обирає форми його організації:

• введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

• користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

• ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких підлягає оприлюдненню (АТ, фінансові

установи тощо).

Організація бухгалтерського обліку включає також такі питання як:

• форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них із додержанням єдиних засад, встановлених Законом, та з урахуванням

особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних;

• розробку системи і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, включаючи форми самостійно створених підприємством облікових документів, необхідних для накопичення та обробки управлінської інформації;

• визначення права працівників на підписання бухгалтерських документів;

правила документообігу і технологію обробки облікової інформації;

• виділення на окремий баланс філій, представництв, відділень та

інших відокремлених підрозділів, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Одним з важливих моментів організації бухгалтерського обліку є визначення системи рахунків, задіяних у обліку. Так, Планом рахун­ків бухгалтерського обліку передбачена система рахунків для обліку господарських операцій, яка може деталізуватись, залежно від потреб отримання інформації.

Необхідність такої деталізації викликається потребами отримання інформації для складання фінансової, статистичної та адміністратив­ної звітності, звітності для управління, податкових розрахунків.

Найбільш повну інформацію для складання фінансової звітності можна отримати лише із застосуванням 8-го класу рахунків. Застосу­вання цього класу рахунків в значній мірі полегшує також складання податкових розрахунків та статистичної звітності.

Виходячи з концепції управлінського обліку — обліку за центрами відповідальності, необхідно деталізувати рахунок виробни­цтва та рахунки доходів. Додаткова система рахунків і регістрів ана­121их.121ного обліку дає змогу отримувати необхідну інформацію для управління на внутрішньому і зовнішньому рівнях.

Отримання інформації для складання податкової звітності та роз­рахунків з бюджетом і фондами, вимагає деталізації рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами», рахунків розрахунків із фондами.

Важливе визначення системи рахунків по розрахунках з дебітора­ми і кредиторами для отримання інформації для податкової звітності. Наприклад, проводка Д-т 361—К-т 701 може означати виникнення валових доходів за виключенням непрямих податків і зборів, а прово­дка Д-т 301—К-т 361 не відображає виникнення валового доходу. Водночас, проводка Д-т 311—К-т 681 означає виникнення валового доходу, а проводка Д-т 681—К-т 701 ні.

Є можливість отримання більшої частини інформації для податко­121их. розрахунків виключно з даних бухгалтерського обліку, за винят­ком господарських операцій з основними фондами, що пов’язане з рі­зними підходами до їх оцінки та при нарахуванні амортизації.

В обліковій політиці підприємства бажано також вказати, на якому рахунку і субрахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з іншими дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальника­ми та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 68 «Розрахунки за іншими операція­ми», тощо) здійснюються розрахунки за ті чи інші цінності з тими чи іншими постачальниками, покупцями, іншими дебіторами та кредиторами.

Визначення системи цих рахунків дає змогу однаково відображати подібні операції, в тому числі при зміні керівництва чи відповідаль­них виконавців за відображення конкретних господарських операцій. Крім того, належний детальний облік розрахунків сприяє точному ві­дображенню стану підприємства у звітності, у тому числі взаємовід­носин з державою та фондами за податками і зборами, зменшенню , витрат на ведення податкового обліку.

Виходячи з викладеного, в політиці повинен бути оговорений ста­тус кожного рахунку. Тут же, або у додатку до наказу про облікову політику бажано навести алгоритми проводок по відображенню опе­рації, пов’язаних з виникненням валових доходів і валових витрат, а також операції, що не ведуть до їх виникнення, які будуть обов’язковими для відображення у обліку.