5. Упередження

Упередження так часто зустрічається у соціальному житті, що деякі оцінюють їх як “частину людської натури”. Але ця точка зору ігнорує той факт, що індивіди та суспільства дуже відрізняються за рівнями їх упереджень. Навіть у нацистській Німеччині у 1930-х роках деякі “арійці” допомагали євреям рятуватися втечею від загибелі. Крім того, з історії відомо, що у стародавні віки білі мали позитивний імідж у чорних людей. Ця ситуація різко відрізняється від періоду нової історії.

Упередження - це ірраціональне, негнучке ставлення до цілої категорії людей. Можливі і позитивні упередження, але звичайно упередження являє собою негативні почуття - антипатію, ворожнечу або навіть страх. Головна особливість упередження полягає в тому, що воно базується на узагальненнях, що ігнорують відмінності між індивідами. Тому часто упередження визначається як ставлення огиди та ворожнечі до членів групи, яке ґрунтується тільки на тому, що вони належать до цієї групи і тому мають мати (як припускається) погані якості, які приписуються цій групі.

Упередження - це стан психіки, це почуття, думка або диспозиція. Американський соціолог Герберт Блумер прийшов до висновку, що, як правило, чотири основні почуття характеризують членів домінантної групи:

1. почуття, що вони вищі за членів меншини;

2. почуття, що натура членів меншини є іншою та ворожою;

3. почуття, що члени домінантної групи мають незаперечне право на привілеї, владу та пошану;

4. страх та підозру, що члени меншини складають плани позбавити домінантну групу її здобутків.

Деякі американські соціологи вважають, що за останнє десятиріччя у білих мешканців околиць міст Сполучених Штатів виникла нова форма античорних упереджень. Вона дістала назву символічного расизму (symbolіc rasіsm). Цей расизм не є расизмом Старого Півдня Сполучених Штатів з його доктринами расової зверхності та легально інституйованої сегрегації. Замість цього ця нова форма расизму відрізняється трьома основними елементами.

1. По-перше, багато білих вважають, що чорні стають надто вимогливими, надто активними та надто сердитими, й що вони отримують більше, ніж заслуговують.

2. По-друге, багато білих переконані, що чорні грають не за правилами, які визначаються традиційними американськими цінностями, а саме - наполегливої праці, сподівання на власні сили, індивідуалізму та відстрочення винагородження.

3. По-третє, багато білих оцінюють чорних у зв’язку з існуванням соціального забезпечення чорних, їх злочинності та системи квотування (на роботі). Такі ставлення спонукають білих голосувати проти чорних кандидатів, заперечувати проти програм підвищення зайнятості та підтримки чорних американців та вважати расизм проблемою “когось іншого”.

В принципі, ці білі відкидають расову несправедливість, але вони не знижують опору соціальній політиці, що спрямована на виправлення цієї несправедливості. Коли ці білі відчувають, що їх місцям роботи або проживання загрожує поява чорних, символічний расизм може стати реальним й небезпечним.