2.3. Iнтеракцiонiстська теорiя.

Інтеракцiонiсти вважають, що `нездужання` це культурно створене значення, що ми приписуємо тим чи iншим умовам. Якщо використати аналогiю, шкiдник сонечко, що їсть капуста, то вигадка людей, бо якщо ми хочемо розводити сонечко, то капуста це просто їжа для сонечка. Як, скажiмо, розведення тутового шовкопряда. Якщо микроби якоїсь хвороби поселяться в тiлi, то ми вважаємо, що це хвороба. Щоб той чи iнший стан чи ситуацiя вважались хворобою - треба щоб члени суспiльства визначили це як хворобу. Це часто предмет для переговорiв, узгодження. Люди часто намагаються перевiряти свої симптоми у спiлкуванняi з iншими, щоб визначити чи вони є хворими чи нi. Дитина питає мати, чи сип це ознака захворювання, а мати вирiшує, чи дитина хвора чи нi. Чи хворий запитує лiкаря - чи в мене хворе горло. Вiн хоче, щоб лiкар порiвняв стан його горла з деяким стандартом. Деякi хвороби визначаються у порiвняннi з стандартом, розподiлом змiнної серед населення. Наприклад, iмпотенцiя.

Деякi захворювання настiльки поширенi, що навiть не вважаються захворюваннями. Серед iспанцiв на пiвденному сходi кашель є звичайним повсякденним явищем, в той час як серед деяких груп грекiв дуже розповсюджена трахома. Бiль у попереку є настiльки поширеною серед американських жiнок нижчого класу, що це не розглядається як хвороба, а як звичайне повсякденне явище, частина повсякденного iснування. Ще один приклад. Грижа серед американцiв пiвденно-європейського походження (грецького чи iталiйського) розповсюджена не бiльше, нiж серед американцiв схiдно-європейського походження (Австрiя, Чехословаччина, Польща та Росiя), але вони набагато частiше звертаються за допомогою до лiкаря у таких випадках. Те ж саме з захворюванням генiталiев. Перших непокоять цi захворювання i вони часто звертаються до лiкаря, у той час як останнi вiдчувають сором i не звертаються до лiкаря, намагаються лiкуватися самi.

У деяких випадках медицина вважає деякi процеси та ситуацiї ознаками хвороби i визначають їх як хворобу, хоча немає нiяких свiдоцтв, що вони бiологiчного походження i коли не iснує нiяких засобiв лiкування. Наприклад, до 1973 року гомосексуалiзм був включений у прелiк захворювань i тiльки активна дiяльнiсть гомосекс-них органiзацiй призвела до того, що Американська психiатрична асоцiацiя переглянула це питання. Ще ранiше першi американськi лiкарi вважали, що чорний кольор шкiри то є захворювання i намагалися лiкувати негрiв вiд цього.

В iнших випадках медичне лiкування винаходилось ще до того, як тi чи iншi симптоми почали розглядатися як захворювання. Наприклад винахiд амфетамiну Рiталiну, що має заспокойливий ефект на дiтей, призвело до висновку, що дiти, що дуже iмпульсивнi, не можуть зосередитись - хворi на гiперкiнезiю. Все бiльше та бiльше видiв поведiнки, що ранiше розглядалася як аморальна та грiшна (алкоголiзм, вживання наркотикiв, знущання з дiтей) зараз вважається хворобою. Цей процес зветься медiкалiзацiєю девiантної поведiнки. Але буває важко визначити, чому та чи iнша людина скоїла злочин - вбивство, згвалтування – чи це хвороба чи захворювання, чи людину треба ув`язнити чи лiкувати.