Тема 20. Освіта

1. Освiта як соцiальна iнституцiя.

З точки зору соцiологii, освiта . - це соцiальна iнституцiя, що забезпечує упорядковане та систематичне передавання тих чи iнших знань, вмiнь та цiнностей, а також формування вiдповiдних навичок i ставлень.

Майже усi сучаснi суспiльства мають ту чи iншу систему освiти. Дiючи як дiячi цiєi соцiальноi iнституцii, однi люди набувають статусу вчителiв, викладачiв, а iншi - статусу учнiв, студентiв, и виконують вiдповiднi соцiальнi ролi, пов"язанi з цими статусами.

В цiй спiльнiй дiяльностi мiж ii учасниками складаються та усталюються певнi соцiальнi вiдносини. Як i в iншмх сферах життя, маються на увазi процеси взаємодii учасникiв освiти та вiдповiднi форми iх спiльноi дiяльностi. Стосовно самих цих учасникiв цi вiдносини виступають як рiзного роду i рiзною мiрою взаємнi залежностi мiж ними. А стосовно системи освiти в цiлому цi соцiальнi вiдносини виконують, з

одного боку, фукнцii зв"язкiв ., що тою чи iншою мiрою мiж собою об"єднують рiзних учасникiв освiти, а з iншого боку - функцii протиставлень ., що тою чи iншою мiрою роз"єднують мiж собою певнi категорii або групи учасникiв освiти.

Крiм учасникiв iнституцii освiти та iх соцiальних вiдносин до складу цiєi iнституцii належать також певнi елементи культури, а саме - якi або передаються в процесi освiти, або функцiонують в цьому процесi як матерiальнi або нематерiальнi засоби та умови його здiснення.

Тобто - це i вiдповiднi зання, вмiння, навички, цiнностi, ставлення, й вiдповiднi навчальнi засоби (навчальна лiтература, навчальнi аудiо- та вiдео записи), вiдповiдна технiка, а також примiщення i будiвлi, необхiднi для освiтянськоi дяльностi.

Крiм того, соцiологiя розглядає освiту як один з аспектiв багатогранного процесу соцiалазацii, через який люди опановують цi форми поведiнки, виключаючи тi, якi необхiднi для участi у соцiальному життi.

Обидва сучаснi напрями у макросоцiологii - i функцiоналiстський, i конфлiкцiонiстський погоджуються, що освiта є важливою iнституцiєю, але суспiльства притримуються досить рiзних поглядiв на роль освiти у сучасному життi.

2. Функцiоналiстськi теорii освiти.

З точки зору функцiоналiстiв освiтянськi школи, якi виникли кiлька тисяч рокiв тому, були створенi для того, щоб пiдготувати добiрну меншiсть до керiвництва i професiйноi дiяльностi. Ще столiття тому жодне суспiльство не могло дозволити собi готувати бiльше нiж невеличку кiлькiсть освiчених людей. Але з розбудовою великомасштабних промислових та бюрократичних органiзацiй виникла потреба у великiй кiлькостi письменних та освiчених людей. Шкiльна система стає основним засобом навчання громадян, а вища освiта - ситемою зберiгання та примноження iнтелектуального капiталу суспiльства. Освiта сьогоднi - це вирiшальне капiталовкладення в економiку i головний економiчний ресурс. Вона стала також i головним вiйськовим ресурсом. Сьогоднi система вищоi освiти це саме те, що дає перевагу державi у боротьбi за вiйськову перевагу. В усьому свiтi школи все бiльше роглядають як галузь держдавноi системи i як слугуючi державним цiлям.

Це бачення освiти детально розроблено функцiоналiстами, якi видiляють такi фукнцii освiти: (1) упорядкована соцiалiзацiя, (2) соцiальна iнтеграцiя, (3) вiдсiв i добiр, (4) дослiдження та розвивання, (5) латентнi функцii.