2. Статевi ролi та бiологiя.

Понад 35 рокiв тому американськi соцiологи не вживали термiн "gender", вони казали тiлько про "sex". Ця ситуацiя аналогiчна такої, що є зараз в українськiй (та в росiйськiй) соцiологiї. Ми вживаємо тiльки один термiн - "стать" (росiйське - "пол"), і не вжіваємо термін "рід". Американськi соцiологи вважають, що така термiнологiя має пiд собою припущення про те, що гонади (тобто - статевi залози) детермiнують справжню стать .та iдентичнiсть. Безперечно, що чоловiки та жiнки вiдрiзняються фiзiологiчно. Але поза явними вiдмiнностями, такими як здатнiсть жiнок виношувати i народжувати дiтей та годувати їх своїм молоком, роль бiологiї у визначеннi iдентичностi та особливостей поведiнки досить суперечлива.

Статева iдентичнiсть .(gender identity) це усвiдомлення себе чоловiком або жiнкою. Воно починається з того, коли народжена дитина визначається як хлопчик або дiвчина. Пiсля цього цiлі серiї соцiальних сил вступають до дiї.

З свого боку гормональнi особливостi можуть, так би мовити, "готувати" особу до тiєї чи iншої статевої поведiнки. Але гормони не диктують, яка саме поведiнка буде засвоєна. Гормони полегшують засвоєння особою того стилю поведiнки, що пов'язаний з певною статтю. Але цей стиль поведiнки постiйно формується та модифiкується соцiальним оточенням.

Великi дискусiї точаться навколо питань стосовно "сутностної" або "базiсної" природи чоловiкiв та жiнок. Деякi стверджують, що чоловiки дiйсно бiльш агресивнi, нiж жiнки. Але численнi дослiдження свiдчать, що варiацiї у серединi кожної статi набагато бiльшi, нiж вiдмiнностi мiж рiзними статями.

3. Набуття статевих iдентичностей.

Хоча бiльшiсть людей приходить у свiт бiологiчно структурованими як чоловiки або жiнки, їхнi фiзичнi органи не забезпечують їх почуттями "мужностi" та "жiночостi". Ключову роль у набуттi статевих iдентичностей має процес навчання. Через навчання хлопчики приходять до засвоєння того, що в їх культурi позначається як "чоловiче", а дiвчинки до того, що позначається як "жiноче". Одначе природа цього навчання є предметом значних дискусiй.

а) Теорiя iдентифiкацiї.

Вiдповiдно до Зiгмунда Фрейда та його послiдовникiв, засвоєння статевих iдентичностей та статево типiзованої поведiнки є результатом Едiпового конфлiкту, що виникає у вiцi мiж трьома та шiстьма роками .. У цей перiод дитина вiдкриває для себе iснування генiтальнихвiдмiнностей мiж статтями. Послiдовники Фрейда вважають, що це вiдкриття спонукає хлопчикiв розглядати себе як суперникiв свого батька за уподобання матерi, а дiвчат розглядати себе як суперниць своєї матерi за уподобання батька.

Такi потяги та почуття пiдвищують тривожнiсть. А ця тривожнiсть закiнчується через складнi психологiчнi процеси, у яких хлопчики приходять до iдентифiкацiї себе з батьком, а дiвчини - з матiр'ю. Завдяки такiй iдентифiкацiї, хлопчики набувають чоловiчого саморозумiння, а дiвчини - жiночого. Але результати дослiджень, у яких перевiрялась теорiя Фрейда, були або непереконливими, або взагалi їй суперечили. Крiм того, мiжкультурнi дослiдження вимушують припускати, що Едiпiв конфлiкт не вiдбувається у всiх народiв, як, наприклад, серед мешканцiв островiв Тробрiан.

б) Теорiя культурального передавання.

Прихiльники теорiї культурального передавання стверджують, що набуття статевих iдентичностей не є продуктом Едiпового конфлiкту, а скорiше - поступового процесу навчання.

Вони вважають, що батьки, вчителi та iншi дорослi формують поведiнку дiтей через стимулювання реакцiй, які вiдповiдають статево .ї ролi дитини, та через засудження реакцiй, якi цiй ролi не вiдповiдають. . Бiльш того, дiти мотивуються до того, щоб придiляти увагу зразкам поведiнки людей своєї статi, вивчати та вiдтворювати їх, як такi, що найбiльш їм сподобаються.

Дорослi натякають дiтям на статевi ролi рiзноманiтними шляхами. У захiдних країнах батьки часто по-рiзному обладнюють кiмнати хлопчикiв та дiвчаток, прикрашаючи кiмнати хлопчикiв зображеннями тварин, а кiмнати дiвчаток - зображеннями рослин, а також мереживом та торочками. Хлопчики та дiвчатка отримують також рiзнi iграшки. Хлопчикам бiльше дарують машинки, iграшкову зброю, спортивне обладнення, iграшкових тварин; дiвчаткам дарують ляльки, ляльковi будиночки та iграшкове господарське обладнення. Бiльш того, iз своїми малими синами чоловiки поводяться грубiше, нiж з дочками, грають з ними у бiльш динамiчнi, силовi iгри. I вони заохочують дочок - але не синiв - звертатися за допомогою.

в) Теорiя ярликування та самосоцiалiзацiї.

Теорiя культурального передавання створює образ тих, хто соцiалiзується, як суттєво пасивних iндивiдiв, поведiнка яких програмується дорослими носiями культури. Навпаки, теорiя ярликування .(її називають також теорiєю когнiтивного розвитку) звертає увагу на той факт, що дiти активно прагнуть засвоювати статевi iдентичностi та ролi.

За Лоуренсом Кольбергом, дiти приходять до позначення себе як "хлопчикiв" або "дiвчаток" у вiцi вiд 1,5 до 3 рокiв. Як тiльки вони iдентифiкують себе як чоловiкiв або жiнок, вони прагнуть засвоювати тi форми поведiнки, що пов'язуються з таким статусом. Цей процес називають самосоцiалiзацiєю. За Кольбергом, дiти формують стереотипiзованi поняття "чоловiчого" та "жiночого" - надспрощений, перебiльшений, дещо карикатурний образ, обмежений такими найбiльш наочними рисами як зачiска, одяг, фiгура та професiя. I так як дiти, що ростуть у двомовному оточеннi, зустрiчаються з двома мовами, так дiти зустрiчаються з двома статевими стилями або схемами поведiнки. I коли вони це вiдкривають, вони використовують стереотипiзованi образи чоловiчого та жiночого у своїй поведiнцi та у культивуваннi ставлень до дiй, асоцiйованих з буттям хлопчика або дiвчинки.

Обидвi останнi теорiї навчання статевим ролям - i культурного передавання i ярликування - отримали пiдтвердження в емпiричних дослiдженнях. Цi дослiдження показали, що дiти справдi можуть формувати схеми "чоловiчностi" та "жiночностi", як це припускали теоретики ярликування. В той же час змiст цих схем - ставлення та форми поведiнки, якi вважаються доречними для чоловiкiв та жiнок, - забезпечуються культуральним передаванням. Пiсля того, як дiти набувають уяви, що означає бути чоловiком або жiнкою, вони порiвнюють себе з набутою статевою схемою, та пристосовують до неї свою поведiнку.