8.Війна за майбутнє

Ми вже говорили про те, що будь-яка релігійна система ґрунтується на “чотирьох китах”:

1. особистість засновника;

2. етнічна основа;

3. усна і письмова традиція (передання);

4. церковна організація (школа).

Найпотужніша атака в інформаційній війні проти християнства була здійснена проти 2-го пункту. Прояснення ж етнічної основи християнства дозволяє краще пізнати особистість його заснов­ника, що відкриває перспективи для глибшого осягнення решти двох “опор” — Христового вчення і суті створеної Ним організації. Тож давайте зосередимось на особистості Ісуса Христа та його походженні. Очевидно, що починати треба з Діви Марії і святого Йосипа.

Найавторитетнішим джерелом відомостей про Діву Марію і святого Йосипа є чотири євангелія. Зауважимо, що число Ч (чотири) означає повноту знань, мудрість; йому відповідає подібна за написанням буква У, звідси український корінь “ук” у словах наука, укий (вчений), неук-неукий (невчений), Україна (У-країна — країна мудрості) тощо.

8.1.Чи належала Марія до роду Давида?

Українська Богородиця.

Українська традиція наполег­ливо зображає Діву Марію білявою, в українському одязі, у вишиванці

Є вангельські відомості про Марію дуже лаконічні, врешті, як і про всіх новоза­віт­них осіб, адже головною метою єванге­лістів був якомога точніший опис Христового вчення. З цієї ж причини в євангеліях майже нічого не сказано про дитинство і зовнішність Ісуса Христа.

Що стосується етнічних коренів Діви Марії, то відомо лише те, що вона була галілеянкою, жила в Назареті до і після одруження з Йосипом, а всі її ближчі родичі також були галілеянами. Ім’я Марія (сонячна, шляхетна, арійка) було дуже поширеним серед галілей­ських жінок, у новозавітних текстах зустрічаємо принаймні 6 жінок з цим іменем.

Попри імовірне бажання євангелістів Матвія і Луки вивести її походження з роду Давида, вони цього не роблять. Зрозуміло, що якби був щонайменший зв’язок Марії з цим царським родом, то євангелисти не забарились би про це повідомити, адже вся Палестина жила в напруженому очікуванні Месії, який, згідно з пророцтвами, мав бути нащад­ком Давида. Такий династичний зв’язок став би потужним чинником для поширення христи­янства, проте євангелісти не вигадували того, чого не було. Врешті-решт, у час написання перших текстів, що згодом увійшли в Євангеліє, ще були живі Марія, апостоли і велика кількість людей, які їх особисто зна­ли — як прихильники нового вчення, так і його вороги. Тому будь-які вигадки євангелістів були б тут же викриті і макси­мально використані для дискредитації новонароджуваного руху.

• Але ж у християнській літературі можна прочитати про те, що Марія належала до царського роду і виховувалася в Єрусалимському храмі?

Походження Діви Марії виявилося втаємниченим, але ж людей воно надзвичайно цікавило, так само як і подробиці дитинства Спасителя та інші моменти, не відображені в євангеліях. Про це з’явилося багато здогадок, припущень і відвертих фантазій, які ходили як в усних переказах, так і в записах.