6.4.Расова доктрина Третього рейху

Заслуга німецьких учених 19—20 століть полягає в тому, що вони почали серйозно і методично досліджувати зв’язок між психікою людини і її тілесними параметрами. Серед іншого, їх дуже цікавив феномен арійців як еволюційно передової групи, і вони багато зробили для дослідження цього напрямку. Проте на зламі століть німецькі вчені опинилися під потужним політичним тиском.

Річ у тім, що німці є дуже молодим народом, який сформувався тоді, коли у світі в основному вже відбувся розподіл територій і впливів. Цей молодий національний організм прагнув перерозподілу світу, для чого потребував наукового обґрунтування своєї вищості, яке б, як їм здавалося, давало право на такий перерозподіл. Виникло потужне політичне замовлення на нову націоналістичну ідеологію, яке на початку 20 століття спричинило жорсткий тиск на гуманітарні науки. Треба визнати, що цього випробування вони не витримали. Зокрема, праці німецьких антропологів цього періоду вражають драматичним “розриванням” між науковою сумлінністю і політичною доцільністю.

Німецький расовий міф.

“Нордична людина як творець вищих цивілізацій”. — Ілюстрація з брошури “Расова гігієна і демо­гра­фічна політика в націонал-соціалістичній Німеччині”

“Міф XX століття” — саме так назвав свою фундаментальну працю головний нацистський ідеолог Альфред Розенберг. Вона засвідчила, що ідеологи Третього рейху міфодизайн ставлять вище археології, антропології і взагалі науки. Треба сказати, що у них і не було іншого виходу, оскільки науко­вих доказів розселення т. зв. “індогер­манців” з Північної Німеччини не існувало і не могло існувати. Тому вони з подвоєним завзяттям зверну­лися до міфології, зокрема, до відич­них першоджерел, з яких випли­ває, як ми вже говорили, північне поход­ження аріїв (див. розділ 4.2.2. “Літосферне зміщення”). “Харак­тер світової істо­рії, що виходив з півночі, поширився по всій землі за допомогою світлошкірої і світловолосої раси, котра кількома потужними хвилями визначила духовне обличчя світу”³⁶³, — стверджував Розенберг. Як і слід було чекати, арійську Північ німецькі ідеологи розмістили у себе. Перший крок до штучного вивищення німецької крові було зроблено.

Після цього треба було лише показати, що німецький народ — це найближчий нащадок і продовжувач арійської раси. В основу расової доктрини німецькі ідеологи поклали вигадку про вищість нордичної, тобто північноєвропейської раси. Саме вигадку, оскільки їхня концепція намагалася поєднати непоєднуване. З одного боку, “батьків­щи­на нордичної раси знаходиться в Західній, Північній і Середній Європі часів льодовикового періоду. ...Холодний, вологий клімат і нестача сонячного світла викували людину нордичного типу ”. З другого боку, “нордична людина від самого початку була осілим землеробом”³⁶⁴. Автори расової доктрини не пояснювали, що можна було вирощувати “в умовах холодного, вологого клімату і нестачі сонячного світла”. Важливіше те, що “навіть за чисто кількісними показниками присутності нордичної раси наш рейх марширує далеко попереду інших народів”³⁶⁵. Оскільки нордична раса вважалася найдосконалішою, то нацистські ідеологи стояли горою за расову чистоту, а змішування з негроїдами, монголо­їдами та семітами вважали справою протиприродною і мало не злочином проти людяності (проте це не зашкодило 150 тисячам євреїв воювати в німецькій армії на фронтах другої світової війни; цікаво, що єврейські корені дають їм змогу хоч завтра репатріюватися в Ізраїль³⁶⁶).

Але тут у расовій теорії виник небезпечний “прокол”. Річ у тім, що нордична (північноєвропейська) і серед­земно­морська раси є довгоголовими, про що добре знали німецькі антропологи та ідеологи “Виразно доліхокефальними є середземні народи і германці”³⁶⁷. Звідки взялася ця довго­го­ловість, адже відомо, що найбільш доліхокефальними є негроїди і австралоїди Виявляється, що справа якраз в негроїдах, “від яких походять середземні народи і північні європейці, оскільки залишки скелетів первісної людини в Європі мають також негроїдні ознаки”³⁶⁸.

Визнаючи своє походження від “нетвор­чих” негро­їдів-доліхокефалів, німецькі ідеологи потрапили в халепу. Ситуація потребувала негайного розв’язання. Воно було просте, як все геніальне. Німецькі антропологи оголосили, що є два типи доліхокефальності примітивна “потилична” і благо­род­на “фронтальна”³⁶⁹. В результаті отримали портрет “істин­ного” германо-арійця, “науково обґрунтований” із славно­звіс­ною німецькою добросовісністю і педантичністю “На основі чис­то морфологічних і фізіологічних міркувань ми повинні дійти висновку, що високоросла, з великим черепом людина, з фронтальною доліхокефальністю і світлою пігментацією, отже, північноєвропейська раса — буде найбільш досконалим представником людського роду і вищим продуктом органічного розвитку”³⁷⁰.

Виникає запитання, навіщо німці так вчепилися в цю свою негроїдну доліхокефальність Ну взяли би та й скромно промовчали. А річ у тому, що величезні східні території, на які претендував Третій рейх, були заселені слов’янами-брахікефалами, тобто расою, в якої не було негроїдних доліхокефальних домішок. А оскільки брахікефали були оголошені монголоїдами і взагалі недолюдками, то автома­тично з’являлася “законна” підстава для оволодіння їхніми територіями.

Проте і тут виникали антропологічні “нестиковки”. Рейхсляйтер Борман після поїздки по українських колгоспах здивовано відзначив, що в українських дітей “свiтле волосся i блакитнi очi, щоки у них пухленькi, форми заокругленi, i вони справдi вельми симпатичнi. Порiвняно з ними нашi дiти, що в переважнiй бiльшостi належать до нордичної раси, схожi на лошат –– такi ж незграбнi, i здається, що в них худi довгi ноги i видовженi тiла, кутастi голови. А коли дивишся на українських дiтей, то навiть важко собi уявити, що час сплющить їхнi круглi обличчя i зробить грубими їхнi риси”³⁷¹.

Чим усе це закінчилось — добре відомо. Важливо зрозуміти, чому так сталося. Тим більше, що 20-ті — 40-ві роки 20 століття відповідають другій фазі розвитку індоєвро­пейської цивілізації. Це був час соціальних експериментів, “чернеткових зразків” і “діючих прототипів”, коли нові ідеї реалізувалися в максимально відвертій і екстремальній формі, коли відбувалося зондування меж добра і зла, можливого і немо­ж­ливого. Цей досвід не можна ігнорувати. Він вимагає критичного осмислення, інакше знову будемо “винаходити велосипеди” і повторювати старі помилки.

Звичайно, можна сказати, що тодішні німці, будучи молодою і амбітною нацією, страждали на підлітковий комплекс неповноцінності. А комплекс неповноцінності, як відомо, має тенденцію переходити у свою протилежність — манію величі. Німців навіть трохи шкода. Їхні вчені багато зробили для розробки арійської тематики, але припустилися ще більше помилок.

Однією з причин схильності німців до екстремальності, мілітаризації і силових методів розв’язання проблем була традиційна відсутність у германських племен жрецької верстви³⁷². Неповноцінна соціальна структура призвела до домінування у німців варни Кшатріїв, яка не знала впо­рядкування, керування і освячення з боку духовної влади — варни Брахманів (прикладом може бути екстремізм Гітлера, який намагався поєднувати духовну і організаційну функції). І хоча німці належать до індоєвропейців, проте арійцями вони не були ні антропологічно (через свою доліхокефальність), ні організаційно (не мали чотириварнової соціальної структури), ні духовно (стояли на позиціях расового егоїзму). Хоча дуже хотіли ними бути. Шляхетна арійська одіж виявилася не на них шитою. Не та “антропологія”.

Однією з помилок німецьких расологів було те, що вони абсолютизували один аспект антропогенезу — необхідність підтримання расової чистоти, зовсім полишивши за кадром другий не менш важливий аспект — необхідність міжрасового змішування. Ці два процеси — плекання чистоти і змішуван­ня — існують паралельно, проте на початку чергового людського циклу домінує тенденція до чистоти, а у кінці — тенденція до змішування. Раси вищого рівня (неоантропи, бореали, арійці), які виникали в чистому расотворчому казані, розходилися по світу, змішувалися з рештою людства і, неначе локомотив, тягнули його за собою — і генетично, і культурно. У цьому, за великим рахунком, і полягає арійська місія та арійська жертовність.

Абсолютизуючи потребу в расовій чистоті, німці не були у цьому першими чи унікальними. Показово, що у брошурі з расової гігієни, розробленої Головним управлінням СС, за приклад правильної расової свідомості наведено висловлювання англійського єврея Дізраелі “Будь-яка раса, яка легковажно змішує свою кров з чужою, приречена на загибель”³⁷³.

• А що, у есесівців для обґрунтування цієї тези не було іншого джерела, окрім єврейського?

Звісно що було. Просто в расовому питанні євреї вважалися експертами, адже були творцями першої расистської доктрини. Але все по порядку…