4.2.3.Формування великих рас

Отже, у палеоліті найтепліший клімат був в Африці, помір­ний — в Азії, а найхолодніший — в Європі, на північ­ному заході якої знаходився Північний полюс. Неважко побачити, що тодішнє Північне полярне коло могло сягати нинішньої 40-ї пара­лелі, тобто більша частина території Європи і, зокрема, пів­нічно-західна частина України знахо­дились у приполярній зоні.

Як ми вже знаємо, приблиз­но 40 тисяч років тому неоантропи протягом кількох тисячоліть засели­ли простори Африки, Азії та Євро­пи, витісняючи з них (шляхом асимі­ляції і, частково, фізичного зни­щен­ня) палеоантропів (неандер­таль­ців та інших). Почався процес локалізації неоантропів — їх пристосування (адаптація) до життя на відповідних територіях. Але перед тим як перейти до розгляду цього питання, необхідно познайо­митись з одним важливим інструментом антропологічних досліджень, який називається

4.2.4.Головний індекс

Зліва направо черепи шимпанзе, неандертальця, європеоїда

Від довгоголовості до круглоголовості.

І нші його назви — черепний показник або черепний індекс. Головний індекс — це відношення ширини голови (попереч­ний діаметр, якщо дивитися на неї згори) до її довжини (повздовжній діаметр), виражене у відсотках. При значенні головного індексу до 74,9 людей називають довго­головими (доліхо­ке­фалами), при індексі від 75 до 79,9 їх нази­вають середньо­голо­вими (мезокефала­ми), а при індексі 80 і більше — круглого­ловими (брахікефалами). Головний індекс не треба плутати з “висотним індек­сом” (висота черепа) і “лицевим індексом” (відношення довжини обличчя до його ширини).

На думку сучасних антропологів, “довгого­ло­вість є пережитком глибокої древності, атавізмом”¹³². “Ослаблення рельєфу черепної коробки дозволило вільніше розвиватися голов­ному мозку, тож череп поступово збільшувався вшир. Крім того, прогресивний розвиток головного мозку приводив до осла­блення рельєфу черепа, череп ставав вищим, лоб піднімався крутіше, форма черепа ставала круглішою (більшість давніх людей, найближчих предків людини, мали видовжену форму черепа, для них була характерна доліхокефалія)”¹³³.

Людиноподібні істоти — Гомо габілус, Гомо еректус, пітекантропи, неандертальці, синантропи та інші, в тому числі всі без винятку проміжні форми — були довгоголовими¹³⁴. На сьогодні найдовші голови мають австралійські аборигени, ескімоси і кафри.

Об’єм людського мозку коливається в діапазоні від 1000 до 2000 куб. см. На індивідуальному рівні немає прямої залежності між розумовими здібностями і формою та об’ємом черепа. Відомо, що у багатьох видатних людей його об’єм був навіть нижчим за середній. Одна з причин цього кри­ється в тому, що людина використовує лише незначну частку можливостей свого мозку. Тому справа не в об’ємі мозку, а в ефективності його використання, в якості його організації.

Проте безперечним є й те, що збільшення об’єму мозку і брахікефалізація в еволюційному плані дають людині додаткові шанси у розкритті її творчого потенціалу.

А тепер можна повернутися до теми формування великих рас. Якщо ми говоримо, що раса вже сформувалась, то це значить, що вона в цілому пристосувалась до життя у своєму природному середовищі.