4.2.7.Європеоїди

Європейські неоантро­пи — кроманьйонці — сформувалися як раса в холодній зоні, яка в допотопні часи охоплювала практично всю Європу. Це відбулося в районі 25 тис. до н. е. і на найвищому організа­ційно-куль­тур­ному рівні, ос­кіль­ки на рівнях двох попе­ред­ніх рас адаптація до суворого клімату була неможливою. Осо­б­ливос­тями європеоїдів ста­ли високий зріст, світлі очі, шкіра і волосся.

Європейці

З погляду генетики, євро­пе­оїди в цілому володіли і володіють рецесивними спад­ковими ознаками, тобто при змішуванні з представ­ни­ками двох інших — древніших — рас здебільшого перемагають негро­їдні і монголоїдні гени. Це дає антропологам підстави стверд­жувати, що кроманьйонці “три­ва­лий час знаходились в ізоляції, що дозволило їм збіль­шити вла­сну популяцію й уникнути повно­го поглинання навколишнім сере­до­ви­щем неандертальців, які володіли доміну­ючою генною струк­­турою (якою володіє, скажімо, і на сьогодні негроїдне і мон­го­лоїдне населення Землі стосовно до європеоїдного)” ¹⁴¹.

Європеоїди в основному є круглоголовими (брахі­ке­фа­лами), хоча в Західній Європі (особливо на півдні Франції та Італії, а також у Німеччині) є значна частка довгоголових, — це середземноморська і північноєвропейська (“нордична”) підра­си. Щодо останньої, то “доліхокефальність-довгого­ло­вість пере­да­­лась їм від представників середзем­номорської підраси, яка має дуже велику домішку негроїдної раси”¹⁴². “Багато що говорить про те, що первісні негроїдні довгоголові раси переселилися з Африки в Південній Європі вони витво­рили расу малорослу, довгоголову і смугляву, а на півночі — біляву”¹⁴³.

Додамо, що контакти європеоїдів і негроїдів на тери­торіях Європи зафіксовані ще з допотопних часів. Наприклад, відомо, що у період з 18 по 15 тис. до н. е., коли відбулося тимчасове потепління і розквітла Оріньяко-Солютрейська археологічна культура, в Західній Європі проживали негроїдні племена — т. зв. “гримальдійська раса”, яку вважають близькою до меланезійців і папуасів¹⁴⁴.

Ще інтенсивнішими були міжра­сові змішування в часи рабовласницьких Єгипту, Карфа­гена, Римської імперії, французької колоніальної експансії тощо.

Особливого розмаху змішування в Західній Європі досягли протягом останнього століття. Ілюстрацією цього факту є нинішні футбольні збірні Нідерландів і Франції, які на три чверті представлені мулатами.

4.2.8.Великі раси та еволюція Homo sapiens

Таким чином, три великі раси сформувалися на різних континентах і в різні часи найраніше (приблизно до 35 тис. до н. е.) — чорна раса в Африці, згодом жовта раса в Азії, і найпізніше (до 25 тис. до н. е.) — біла раса в Європі. Так що у пізньому палеоліті великі раси вже були сформовані.

Можна сказати, що кожна з трьох рас зафіксувала відповідну стадію еволюційного розвитку людського роду, адже після того як раса сформувалась, вона втрачає еволю­ційну пластичність і її розвиток різко сповільнюється.

Най­краще це можна відстежити на прикладі зміни серед­нього зросту і форми черепа. Погляньмо спочатку на дуже спрощену схему антропо­генезу.

Схема антропогенезу

У процесі еволю­ції людини її щелепи зменшувались, зріст збіль­шу­вався, череп округлю­вався. Цю ж саму закономірність спосте­рі­гаємо, порівнюючи вели­кі раси (див. таблицю на наступній сторінці).

Основні ознаки великих людських рас

Основні ознаки	Чорна раса	Жовта раса	Біла раса
Територія переважного поширення	Африка	Азія	Європа
Зріст тіла	частіше низький	середній	частіше високий
Колір шкіри	темно-коричнева або чорна	жовтувата	світла
Колір очей	карі і чорні	карі	від світло-сірих і голубих до карих
Колір волосся	чорне	темне	від світлого до темного
Щелепи	сильновиступаючі	середньовиступаючі	слабковисту­паючі
Форма черепа	довгоголові	частіше середньоголові	частіше круглоголові

Про еволюцію людського роду саме в описаному вище напрямі свідчить також співвідношення антропологічних параметрів чоловіків і жінок¹⁴⁵. Відомо, що з чоловічим началом більше пов’язані такі якості, як прагнення до змін, пошуки новизни; жіночому ж началу властивіші прагнення до стабільності, до зберігання і впорядкування того, що є. Таким чином, порівнюючи параметри чоловіків і жінок, можна прогнозувати напрямок еволюційних змін. Так-от середній зріст чоловіків більший порівняно з жінками, отже, людство розвивається в напрямку збільшення зросту. Чоловіки мають більший об’єм головного мозку — у чоловіків у середньому 1450 см³, у жінок —1300 см³, отже, людство розвивається в напрямку збільшення об’єму головного мозку (повторимо, що на індивідуальному рівні об’єм мозку не визначає розумові здібності).

Таким чином, еволюція людського роду відбу­ва­ється в напрямі збільшення зросту, об’єму головного мозку і круглоголовості, а також зменшення розмірів щелеп. Ці ознаки посилюються в напрямі негроїди → монголоїди → європеоїди.

Три великі раси можна умовно розглядати як три спеціалізовані підсистеми глобального біосоціального організму “Людство” і, водночас, три послідовні сходинки у його еволюційно-мутаційному розвитку.

Якщо на індивідуальному рівні немає прямої залежності між перерахованими антропологічними параметрами і психо­логією людини (в т. ч. розумовими здібностями), то на рівні трьох великих рас така залежність є очевидною.