3.3.3.Пасха чи Таємна вечеря?

Вже у II ст. ідея святкування Христом юдей­ської Пасхи¹⁰⁵ була засуджена як “квадро­деци­манська єресь”, зокрема, такими авторитетами, як Климент Александрійський і Аполлінарій Яропольський¹⁰⁶, а у 341 р. Антіохійський собор взагалі відлучив від Церкви прихильників цієї ідеї як “юдействуючих”¹⁰⁷. Дивно, але сьогодні ця єресь знову набуває поширення, зокрема, на превеликий жаль, у творах протоієрея Олександра Меня, до якого ми ставимось з великою повагою. Так, у книзі “Сын челове­ческий” (розд. 15) можна прочитати і про запечене пасхальне ягня, і про ретельно виконаний юдейський ритуал, і про те, як Христос розповідав апостолам про вихід євреїв з Єгипту, і навіть про те, що всі лежали “на низьких ложах”, хоча галілеяни зазвичай користувалися стільцями — як і всі арійці, причому ще з трипільських часів (про що говорять численні глиняні фігурки людей на стільцях).

Насправді ж у Євангеліях розповідається зовсім не про юдейську Пасху, хоча б тому, що святкувати її в четвер було протизаконно (юдейська Пасха починалася у п’ятницю ввечері), і сам факт такого порушення закону став би головним звинуваченням проти Христа в руках Синедріону. Насправді ж у той четвер відбулася Таємна вечеря, прощання Христа з апостолами і установлення тайни Пресвятої Євхаристії — цілком в дусі хліборобських, арійських традицій (хліб і вино).

Якщо ж при цьому й говорити про Пасху, то лише в первісному розумінні цього слова, адже “пасха-паска” походить від арійського кореня “пас”, що буквально означає “перехід”. Наприклад, в англійській мові, відомій своїми архаїзмами, слово “pass” має головні значення “рухатися вперед”, “переходити”, “перетворюватися”, “передавати”. Звідси англійське і фран­цузьке passage (перехід, переправа). В українській мові цей корінь зберігся у слові “пас” у значенні ременя для переходу-передачі від одного шківа до іншого, а також передачі м’яча у спортивних іграх. У єврейській мові від кореня “пас” походить слово “пассах” (перехід). Це щодо походження слів. Саму ж ідею переходу-перетворення євреї запозичили з арійської традиції про Великий потоп і Великий перехід, який відбувся у 55 ст. до н. е. і привів до народження Трипільської цивілізації. Але це вже зовсім інша тема.

Звернемо увагу на те, що перед установленням тайни Пресвятої Євхаристії Христос відіслав з приміщення Юду Іскаріота — єдиного апостола-негалілеянина. Отож сокровенні слова Ісуса Христа були сказані лише для арійців.

Таємна вечеря

(Сальвадор Далі, 1955)

Описані вище вкраплення юдеохристиянської єресі, засудженої Церквою, але до кінця не подоланої, не є одинокими. Цього бур’яну ще багато й очищення від нього християнської свідомості — нагальна потреба часу.

• Але як так сталося, що християнська церква не змогла ефективно захиститися від “юдействуючих”?

Для того щоб це зрозуміти і не допустити подібного у майбутньому, треба мати уявлення про закономірності розвитку христи­янської ідеї — від її виникнення до наших днів.