- •Арійський стандарт
- •1. Український характер 13
- •2. Генеалогія України 27
- •3. Війна за розум 68
- •4. Основи расології 113
- •5. Арійська ідея 205
- •6. Локомотиви еволюції 252
- •7. Єврейський міф 271
- •8. Війна за майбутнє 321
- •Арійська хода України
- •1.Український характер
- •1.1.Народ, етнос, нація
- •1.2.Психіка та етнопсихіка
- •1.3.Типологія національних характерів
- •1.4.Тип української душі
- •1.5.Лицарська культура
- •1.6.Психоінформаційна структура нації
- •1.7.Варни I “чистi групи”
- •1.8.Система “Україна” та її підсистеми
- •1.9.Повернення до природного порядку
- •Перехід-IV — до нової екологічної ніші
- •2.Генеалогія України
- •2.1.Етногенетика
- •2.2.Пульс України
- •Микола Чмихов
- •2.2.1. Анти
- •2.2.2.Русичі
- •Велика княгиня Олена-Ольга
- •Церква на Аскольдовій могилі.
- •2.2.3.Козаки
- •Запорожець.
- •2.3.Батьківський етнотворчий фермент
- •2.3.1.Галілеяни
- •Переселення галів у Палестину
- •2.3.2.Етнічна основа християнства
- •2.3.3.Селекція “екстраверсія—інтроверсія”
- •2.3.4.Вихід галілеян з Палестини
- •Повернення галілеян на Україну
- •2.3.5.Тивер — серцевина Держави антів
- •2.3.6.Слов’яни — гали нової епохи
- •2.3.7.Варяги
- •Лучники XII—XIII століть
- •2.3.8.Литовське лицарство
- •2.4.Геосоціальний організм “Україна”
- •2.4.1.Українські етноси та їхні держави
- •Генеалогія українських етносів християнської ери
- •2.4.2.Фізіологія етнотворення
- •Етносистемна криза та її подолання
- •Подібність людського і етнічного зачаття
- •2.4.3.Формула українського Фенікса
- •2.4.4.Четверта хвиля
- •3.Війна за розум
- •3.1.Тихо! Іде війна!
- •3.1.1. Технологічно-силова війна
- •3.1.2.Економічна війна
- •3.1.3.Прихований геноцид
- •3.1.4.Організаційна війна
- •3.1.5.Інформаційна війна
- •3.1.6.Хронологічна війна
- •3.1.7.Духовна війна
- •3.2.Спокійно, ви в руках Матриці!
- •3.2.1.Мислення воїна
- •3.2.2.Стань незрозумілим для ворога
- •3.2.3.Масква і масквічі
- •3.2.4.Атакуй першим!
- •3.2.5.Мова Третього Гетьманату
- •3.3.Війна за Христа
- •3.3.1.Галілеянин чи юдей?
- •3.3.2.А чи було “обрізання Господнє”?
- •3.3.3.Пасха чи Таємна вечеря?
- •Таємна вечеря
- •3.4.Метафізичні архетипи
- •3.4.1.Соціокультурна динаміка
- •3.4.2.Невблаганна циклічність
- •3.4.3.Музей патології
- •3.4.4.Принцип чотирьох фаз
- •3.4.5.Архетип “Біоробот”
- •3.4.6.Архетип “Надлюдина”
- •3.4.7.Архетип “Матерія”
- •3.4.8.Архетип “Боголюдина”
- •3.4.9.Системна альтернатива
- •4.Основи расології
- •4.1.Дещо про расові забобони
- •4.1.1.Небезпека змішаних шлюбів
- •Ця ліберальна пропаганда вже дістала!
- •4.1.2.Телегонія — заборонена наука
- •4.1.3.Приховані потенції націотворення
- •4.1.4.Шлях до перетворення душі
- •4.1.5.Жаба в казані
- •4.2.Принцип расоутворення
- •4.2.1.Палеоантропи — неоантропи — великі раси
- •Негроїд, монголоїд, європеоїд
- •4.2.2.Літосферне зміщення
- •Межі Валдайського льодовика
- •4.2.3.Формування великих рас
- •4.2.4.Головний індекс
- •4.2.5.Негроїди
- •Негроїди
- •4.2.6.Монголоїди
- •4.2.7.Європеоїди
- •Європейці
- •4.2.8.Великі раси та еволюція Homo sapiens
- •4.3.Психологія великих рас
- •4.3.1.Спостереження Гюстава Лебона
- •4.3.2.Хроніка Ура-Лінда
- •4.3.3.Психоінформатика і вертикальна типологія
- •1. Рівень особистого досвіду
- •2. Рівень колективного досвіду
- •3. Людина творчості
- •4. Людина мудрості
- •4.3.5.Типологія великих рас
- •Негри і білі: хто швидше?
- •Китайське ідеографічно-фонетичне письмо
- •Це може відбутися лише одним єдиним способом через народження раси четвертого рівня — раси-IV.
- •4.3.6.Універсальний механізм расоутворення
- •4.4.Раса-I Неоантропи
- •4.5.Раса-II: Європеоїди-бореали
- •4.5.1.Раса, тобто “чиста”
- •Еволюція черепа від шимпанзе до людини
- •4.5.2.Бореальна мова
- •4.5.3.Культурна однорідність
- •Зразки верхньопалеолітичного мистецтва
- •4.5.4.Расова чистота і міжрасові змішування
- •4.5.5.Примордіальна Традиція
- •4.5.6.Перша і друга хвилі “русявої діаспори”
- •4.5.7.Бореальний духовний центр
- •4.5.8.Духовний імпульс і його розгортання
- •4.6.Раса-III: Арії
- •4.6.1.Глобальна криза та її подолання
- •9 Запитань і відповідей
- •4.6.2.Велика неолітична революція
- •Арійські воли
- •4.6.3.Хронологія Арійського циклу
- •Хронологія розвитку арійської раси
- •5.Арійська ідея
- •5.1.Діаспора, яка не повернулася
- •5.1.1.Ці фантастичні сумери
- •Сумерський сажень
- •5.1.2.Література сумерів
- •5.1.3. Свята Трійця і Небесна Діва
- •Сумерський ангел-охоронець
- •5.1.4.Спадкоємці Примордіальної традиції
- •5.2.Друга арійська хвиля
- •5.2.1.Богосвітла діаспора
- •Лелеки — символ української діаспори
- •5.2.2. Світогляд свободи
- •5.2.3. Природовідповідна соціальна організація
- •5.2.4.Брахмани
- •5.2.5.Священна мова санскрит
- •5.2.6.Земля Вепра
- •Символ варни брахманів.
- •5.2.7.Кшатрії
- •Кшатрій — священний воїн
- •5.2.8.Вайш’ї
- •5.2.9.Шудри
- •5.2.10.Честь варни. Арійська пропорція
- •5.2.11.Технологічний прорив
- •6.Локомотиви еволюції
- •Арії — це передова лінія розвитку людського роду, це авангард його еволюційного зростання.
- •6.1.Нові люди
- •6.1.1. Напочатку було Слово. Біла раса
- •6.1.2.Лідери післяпотопного циклу
- •6.2.Антропологічні параметри раси-IV
- •6.2.1.Расотворче ядро
- •Брахікефальність,
- •Високий зріст,
- •Русяві діти; темноволосі дорослі; жінки, світліші за чоловіків.
- •Чисельне населення з достатньою генетичною різноманітністю.
- •Незабруднена мова і розвинена пісенність.
- •6.2.2.Расотворчий казан
- •6.2.3.Високотехнологічна периферія
- •6.2.4. Свіжа кров
- •6.2.5.Еволюційна криза
- •6.3.Арійський стандарт і Україна
- •6.3.1. Антропометрія
- •Козацький расовий тип.
- •6.3.2.Сенсар — мова Великого Переходу
- •6.3.3.Територіальна ізольованість
- •6.3.4.Діаспора — генетичний скарб
- •6.4.Расова доктрина Третього рейху
- •7.Єврейський міф
- •7.1.Прабатьківщина семітів
- •7.2.Загадковий Ханаан
- •Ханаан, Фінікія, Сурія
- •7.2.1.Баал, тобто Син Божий
- •7.2.2.Кінахи, самари, гіксоси
- •Інанна-Діванна-Астарта-Артеміда
- •7.2.3.Пелазги-филистимляни
- •7.2.4.Розсекречений алфавіт
- •7.2.5.Лінгвістична містифікація
- •7.3.1.Зіткнення світоглядів
- •Карта давньої Палестини
- •7.3.2.Перша расова доктрина
- •Тора, тобто сувій
- •Карта Ханаану
- •7.3.3.Етнотворча безплідність
- •7.3.4.Арійська теза і єврейська антитеза
- •7.3.5.Русявий Давид і його імперія
- •Танець арійських воїнів (малюнок Олеся Бадьо “Гопак”)
- •7.3.6.Салимон. Кінець імперії
- •7.3.7.Про комплекси “молодших братів”
- •7.4.Галілеяни і юдеї
- •Євреї Ізраїлю (центрального і північного Ханаану) асимілювались поміж індоєвропейцями-ханаанцями
- •Назва “Ізраїль” стала позначати індоєвропейський край на противагу переважно семітській Юдеї.
- •7.4.1.Протистояння “Північ” — “Південь”
- •7.4.2.Юдея проти Ізраїлю
- •7.4.3.Імперський архетип: Московія і Юдея
- •7.4.4.Расова пружина
- •8.Війна за майбутнє
- •8.1.Чи належала Марія до роду Давида?
- •Українська Богородиця.
- •8.2.Обережніше з апокрифами
- •8.3.Спецоперація “Книга Якова”
- •8.4.Таємниця архангелів Гаврила та Михайла
- •8.5.Свідомо і добровільно
- •8.6.Чи були “східні мандри”?
- •8.7.Чи були в Ісуса рідні брати?
- •8.8.Про що не знав святий Матвій
- •8.9.Повнота Чотириєвангелія
- •8.10.Погиблі овечки дому Ізраїлевого
- •Оздоровлення хворих
- •8.11.Спасіння від юдеїв
- •8.12.Притча про інформаційну війну
- •8.12.1.Символічна мова Євангелія
- •8.12.2.Реконструкція первинного тексту
- •8.12.3.Плач і скрегіт зубів
- •Запрошення до Великого переходу
- •8.13. Як виглядав Христос
- •8.14.Істинний арієць
- •8.14.1.Хрест, Христос, Месія
- •8.14.2.Одкровення Марії Вальторти
- •8.14.3.Він здійснив усе, що запланував
- •8.14.4.Таємна мова галілеян
- •8.15.За два тисячоліття до Переходу
- •Істинний арієць.
- •В ін сказав “я дорога, і правда, і життя”. Він для нас є найкращим орієнтиром в хаосі, небезпеках і безпрецедентних можливостях нинішньої трансформаційної кризи.
- •8.16.Християнство нового циклу
- •Український геосоціальний організм сьогодні народжує нову арійську державу.
- •Головний принцип її утворення — арійський стандарт.
- •Ідеал його реалізації — ісус христос, істинний арієць.
- •Покажчик основних понять, назв і персоналій
- •Список ілюстрацій
8.7.Чи були в Ісуса рідні брати?
Щ е однією світоглядною диверсією з метою применшити гідність Христа є поширення вигадок, наче у нього були рідні брати і сестри, тобто Марія начебто була не Дівою, а багатодітною матір’ю, а Ісус був одним з її дітей.
Ісус
і Марія з Витанії. З
книги “Ілюстрована Біблія
для
молодих”. Загреб. 1989.
“У
Витанії, на Маслинній горі, знаходилось
галілейське поселення (в 1923 році знайшли
склеп 1-го століття з назвою “Галілеяни”).
Мешканці Витанії також переважно були
галілеянами. Ось чому, коли Ісус
відвідував Марію, Марту і Лазаря, то
радо залишався на ночівлю у свох
земляків. Цей факт також пояснює ту
легкість, з якою учні змогли роздобути
віслюка для тріумфального в’їзду
Ісуса в Єрусалим у вербну неділю” .
Витанія
(Віфанія) знаходилась поблизу Єрусалима,
саме звідси відбулось вознесіння Ісуса
Христа
Насправді Христос був єдиним сином Марії515. Вона не мала інших дітей, тому Спаситель, вмираючи, доручив опікування Нею своєму улюбленому учню — апостолу Івану: “Потім каже до учня: Ось мати твоя. І від тієї хвилини учень взяв її до себе” (Іван, 19.27).
Навіть раціоналіст Ернест Ренан був вимушений визнати, що назаряни називали Христа “сином Марії” (Марко, 6.3) тому, що Він був відомий “як єдиний син удови”. Христос мав двоюрідних або, що вірогідніше, троюрідних братів, оскільки Діва Марія мала принаймні одну сестру — також на ім’я Марія, скоріше всього, двоюрідну516. Нагадаємо, що ім’я Марія (сонячна, шляхетна, арійка) було дуже поширеним серед галілейських жінок, у новозавітних текстах зустрічаємо ще 6 жінок з цим іменем.
8.8.Про що не знав святий Матвій
Головним методом антихристиянської пропаганди є облудна інтерпретація Євангелія. Вона ґрунтується передусім на вириванні окремих частин з контексту та їх профанічному поясненні. Для прикладу розглянемо фрагмент з Євангелія, який доволі часто використовується для інформаційних маніпуляцій.
У Євангелії від Матвія (15.21-28) описано подію, яка сталася з Христом та Його учнями за межами Галілеї: “І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті крихти, що спадають зо столу їхніх панів. Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала”.
Після прочитання цього фрагмента вимальовується в уяві приблизно така картина: Христос спокійно подорожував з учнями, аж ось за ними прив’язалася жінка і почала голосно просити у Христа допомоги. Проте Він на неї не зважав, аж учні самі до Нього звернулися, оскільки жіноче голосіння почало їх дратувати. Тоді Христос їй досить різко відповів, що Він прийшов не до таких, як вона, а до “овечок загинулих дому Ізраїлевого”. Проте вона не образилась і продовжувала далі просити. Побачивши її віру, Христос все ж таки змилосердився і зцілив її дочку.
Ситуація досить пікантна. Виходить, начебто Христос робить дискримінацію за національною ознакою, оскільки прийшов не до всіх людей, а до одного народу. На цій основі противники християнства роблять висновок: Христос прийшов лише до юдеїв, яких він називає дітьми, а не до всіх інших народів, яких він порівнює зі щенятами. На перший погляд, такий висновок виглядає цілком логічно. Але насправді в ньому немає ні логіки, ні правди.
Щоб у цьому переконатися, погляньмо, як цю ж саму подію описав інший євангеліст — Марко (7.24-30): “І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись. Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав. А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей і кинути щенятам! А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок... І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки! А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї”.
Марко додає лише кілька деталей, але вони радикально змінюють сутність події. Виявляється, що Христос із учнями не йшов по полю, а намагався з ними усамітнитись. Зрозуміло для чого — для передачі учням Свого вчення, для відкриття їм сокровенних знань, недоступних для широких мас, які постійно багатотисячними натовпами ходили за Ним у пошуках зцілення та чудес. Адже Христос кожному давав знання у міру його розуміння, тому для простолюддя говорив притчами, а своїм учням — прямо: “Тому, що вам (учням) дано пізнати таємниці Царства Небесного, — їм же не дано” (Матвій, 13.11).
Так-от, під час довгожданного усамітнення Христа з учнями для їх навчання з’являється якась жінка і починає безцеремонно вимагати уваги до себе і свого горя. За логікою цієї грекині, однієї з багатотисячного натовпу потребуючих, Христос заради неї одної має перервати навчання з гуртом своїх учнів, які залишили свої родини та майно і жертовно посвятили своє життя вищому служінню — заради тисяч таких, як ця жінка.
Христос намагається пояснити несправедливість її претензій, звертаючись до неї характерною для Нього образно-символічною мовою: “Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей і кинути щенятам!”. Дітьми Він називає учнів як спадкоємців Його науки, а хлібом — Своє вчення, яке йде від Бога-Отця (ці символічні образи знаходимо в багатьох місцях Нового Заповіту). Тому слова Христа треба розуміти так: “Дай, щоб перше Мої учні наситилися знаннями, бо не годиться залишати без знань Моїх спадкоємців заради випадкових людей”.
Проте жінка не зрозуміла його слів і сприйняла їх буквально: “Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...”. Христос це зразу побачив: виходить, що вона, будучи простою людиною з конкретним мисленням, помилково сприйняла Його слова як вказівку на свою другосортність, але це не зменшило її віри в Його силу і милосердя. Тому далі йде швидка розв’язка цієї колізії: “За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!”.