5.2.8.Вайш’ї

Назва цієї варни на санскриті звучить як “вайш’я” (vaiçya) – “наділені господарством”, “наділені справою” (порівняйте з “кшатрія”). Ця назва збереглась у давньоруському “весь” — село (білоруською — вёска, польською — wieś). Санскритське слово “віш” — “сільська громада” має свій індійський відповідник — “грама”, тобто сільська община³³⁹. Це слово має і латинський відповідник — “vici”, що означає “господарство”, “селянський двір”.

Портрет українського селянина.

В. А. Тропінін. Кінець 1830-х — поч. 1840-х років

В арну вайш’їв складали самостій­ні виробники, власники свого госпо­дар­ства землероби, скотарі, купці, ремісники. Саме ця варна була основою економічної могутності держави, складала її “середній клас”. Якщо використовувати сучасну тер­мі­нологію, то вайш’ї — це люди, які мають свою справу, свій “бізнес”, одним словом, “бізнесмени”. Англійське слово business man (від business — діло, заняття man — люди­на) походить від староанглій­ського bisig – активність, діловитість. Очевидна близькість коренів “весь”, “віш”, “vic” і “bis” (звуки “б” і “в”, а також “ш” і “с” нерідко переходять одне в одне, наприклад, Варвара і Barbara). Отож сучасне слово “бізнес-мен” — це повний відповідник арійському “весі-ман” (ділова людина, господар, ґазда). Про це свідчать і синоніми слова “господар”, які прямо вказують на діловитість і самостійність “Власник землі, заможний селянин, хлібороб, господар своєї долі, сам собі пан, сам собі голова”³⁴⁰. З ним пов’язане слово “госпóда” — “дім, домівка, оселя, хата, господарство”³⁴¹. Все це дозволяє набли­зи­тися до стародавніх уявлень про село. Арійське село (весь, віш) — це осере­док ділових людей (якими в той час вважались селяни — вайш’ї) і діло­вої актив­но­сті (сільського гос­по­дар­ства, тор­гівлі та ремесел). Арій­сь­кий селянин-вайш’я з волом і плугом сприймався в ті часи так само “кру­то”, як нині сприймається бізнесмен зі своїм “мерседесом” і мобільним теле­фоном. Прізвища вайш’їв здебільшого позначали їхню профе­сійну спеціа­лізацію Бондар, Бортник, Пасічник, Коваль, Крамар, Кушнір тощо. Дуже поширеним в Україні було і є ім’я Вася (діловий) або, що те ж саме, Василь (діловий дух).

Вайш’ї разом з брахманами і кшатріями належали до “двічі народжених” (на санскриті — dvijáti). Людина, яка не долучилася до знань, вважалась духовно сплячою і не здатною до свідомих та самостійних дій. Людина ж, яка засвоювала знання (духовні і професійні), неначе прозрівала і переживала нове народження. Фактично “друге народження” означало посвячення в специфіку діяльності однієї з трьох вищих варн і входження до неї (прийняття в корпорацію брахманів, кшатріїв або вайш’їв). Звання “двічі народженого” — це неначе диплом про середню спеціальну або вищу освіту. Воно давало право діяти в складі варни — діяти вільно, творчо та ініціативно.

У міру ускладнення суспільного виробництва в рамках вар­ни вайш’їв відбулось виокремлення функції управління ви­ро­б­ництвом (менеджменту). Внаслідок чого в сучасному сус­піль­стві варна вайш’їв розділяється, як уже наголошувалося вище, на варну Бізнесменів (мене­джерів) і Спеціалістів (кваліфікованих фахівців, здат­них до самостійної діяльності в рамках їхньої спеціалізації).