- •Арійський стандарт
- •1. Український характер 13
- •2. Генеалогія України 27
- •3. Війна за розум 68
- •4. Основи расології 113
- •5. Арійська ідея 205
- •6. Локомотиви еволюції 252
- •7. Єврейський міф 271
- •8. Війна за майбутнє 321
- •Арійська хода України
- •1.Український характер
- •1.1.Народ, етнос, нація
- •1.2.Психіка та етнопсихіка
- •1.3.Типологія національних характерів
- •1.4.Тип української душі
- •1.5.Лицарська культура
- •1.6.Психоінформаційна структура нації
- •1.7.Варни I “чистi групи”
- •1.8.Система “Україна” та її підсистеми
- •1.9.Повернення до природного порядку
- •Перехід-IV — до нової екологічної ніші
- •2.Генеалогія України
- •2.1.Етногенетика
- •2.2.Пульс України
- •Микола Чмихов
- •2.2.1. Анти
- •2.2.2.Русичі
- •Велика княгиня Олена-Ольга
- •Церква на Аскольдовій могилі.
- •2.2.3.Козаки
- •Запорожець.
- •2.3.Батьківський етнотворчий фермент
- •2.3.1.Галілеяни
- •Переселення галів у Палестину
- •2.3.2.Етнічна основа християнства
- •2.3.3.Селекція “екстраверсія—інтроверсія”
- •2.3.4.Вихід галілеян з Палестини
- •Повернення галілеян на Україну
- •2.3.5.Тивер — серцевина Держави антів
- •2.3.6.Слов’яни — гали нової епохи
- •2.3.7.Варяги
- •Лучники XII—XIII століть
- •2.3.8.Литовське лицарство
- •2.4.Геосоціальний організм “Україна”
- •2.4.1.Українські етноси та їхні держави
- •Генеалогія українських етносів християнської ери
- •2.4.2.Фізіологія етнотворення
- •Етносистемна криза та її подолання
- •Подібність людського і етнічного зачаття
- •2.4.3.Формула українського Фенікса
- •2.4.4.Четверта хвиля
- •3.Війна за розум
- •3.1.Тихо! Іде війна!
- •3.1.1. Технологічно-силова війна
- •3.1.2.Економічна війна
- •3.1.3.Прихований геноцид
- •3.1.4.Організаційна війна
- •3.1.5.Інформаційна війна
- •3.1.6.Хронологічна війна
- •3.1.7.Духовна війна
- •3.2.Спокійно, ви в руках Матриці!
- •3.2.1.Мислення воїна
- •3.2.2.Стань незрозумілим для ворога
- •3.2.3.Масква і масквічі
- •3.2.4.Атакуй першим!
- •3.2.5.Мова Третього Гетьманату
- •3.3.Війна за Христа
- •3.3.1.Галілеянин чи юдей?
- •3.3.2.А чи було “обрізання Господнє”?
- •3.3.3.Пасха чи Таємна вечеря?
- •Таємна вечеря
- •3.4.Метафізичні архетипи
- •3.4.1.Соціокультурна динаміка
- •3.4.2.Невблаганна циклічність
- •3.4.3.Музей патології
- •3.4.4.Принцип чотирьох фаз
- •3.4.5.Архетип “Біоробот”
- •3.4.6.Архетип “Надлюдина”
- •3.4.7.Архетип “Матерія”
- •3.4.8.Архетип “Боголюдина”
- •3.4.9.Системна альтернатива
- •4.Основи расології
- •4.1.Дещо про расові забобони
- •4.1.1.Небезпека змішаних шлюбів
- •Ця ліберальна пропаганда вже дістала!
- •4.1.2.Телегонія — заборонена наука
- •4.1.3.Приховані потенції націотворення
- •4.1.4.Шлях до перетворення душі
- •4.1.5.Жаба в казані
- •4.2.Принцип расоутворення
- •4.2.1.Палеоантропи — неоантропи — великі раси
- •Негроїд, монголоїд, європеоїд
- •4.2.2.Літосферне зміщення
- •Межі Валдайського льодовика
- •4.2.3.Формування великих рас
- •4.2.4.Головний індекс
- •4.2.5.Негроїди
- •Негроїди
- •4.2.6.Монголоїди
- •4.2.7.Європеоїди
- •Європейці
- •4.2.8.Великі раси та еволюція Homo sapiens
- •4.3.Психологія великих рас
- •4.3.1.Спостереження Гюстава Лебона
- •4.3.2.Хроніка Ура-Лінда
- •4.3.3.Психоінформатика і вертикальна типологія
- •1. Рівень особистого досвіду
- •2. Рівень колективного досвіду
- •3. Людина творчості
- •4. Людина мудрості
- •4.3.5.Типологія великих рас
- •Негри і білі: хто швидше?
- •Китайське ідеографічно-фонетичне письмо
- •Це може відбутися лише одним єдиним способом через народження раси четвертого рівня — раси-IV.
- •4.3.6.Універсальний механізм расоутворення
- •4.4.Раса-I Неоантропи
- •4.5.Раса-II: Європеоїди-бореали
- •4.5.1.Раса, тобто “чиста”
- •Еволюція черепа від шимпанзе до людини
- •4.5.2.Бореальна мова
- •4.5.3.Культурна однорідність
- •Зразки верхньопалеолітичного мистецтва
- •4.5.4.Расова чистота і міжрасові змішування
- •4.5.5.Примордіальна Традиція
- •4.5.6.Перша і друга хвилі “русявої діаспори”
- •4.5.7.Бореальний духовний центр
- •4.5.8.Духовний імпульс і його розгортання
- •4.6.Раса-III: Арії
- •4.6.1.Глобальна криза та її подолання
- •9 Запитань і відповідей
- •4.6.2.Велика неолітична революція
- •Арійські воли
- •4.6.3.Хронологія Арійського циклу
- •Хронологія розвитку арійської раси
- •5.Арійська ідея
- •5.1.Діаспора, яка не повернулася
- •5.1.1.Ці фантастичні сумери
- •Сумерський сажень
- •5.1.2.Література сумерів
- •5.1.3. Свята Трійця і Небесна Діва
- •Сумерський ангел-охоронець
- •5.1.4.Спадкоємці Примордіальної традиції
- •5.2.Друга арійська хвиля
- •5.2.1.Богосвітла діаспора
- •Лелеки — символ української діаспори
- •5.2.2. Світогляд свободи
- •5.2.3. Природовідповідна соціальна організація
- •5.2.4.Брахмани
- •5.2.5.Священна мова санскрит
- •5.2.6.Земля Вепра
- •Символ варни брахманів.
- •5.2.7.Кшатрії
- •Кшатрій — священний воїн
- •5.2.8.Вайш’ї
- •5.2.9.Шудри
- •5.2.10.Честь варни. Арійська пропорція
- •5.2.11.Технологічний прорив
- •6.Локомотиви еволюції
- •Арії — це передова лінія розвитку людського роду, це авангард його еволюційного зростання.
- •6.1.Нові люди
- •6.1.1. Напочатку було Слово. Біла раса
- •6.1.2.Лідери післяпотопного циклу
- •6.2.Антропологічні параметри раси-IV
- •6.2.1.Расотворче ядро
- •Брахікефальність,
- •Високий зріст,
- •Русяві діти; темноволосі дорослі; жінки, світліші за чоловіків.
- •Чисельне населення з достатньою генетичною різноманітністю.
- •Незабруднена мова і розвинена пісенність.
- •6.2.2.Расотворчий казан
- •6.2.3.Високотехнологічна периферія
- •6.2.4. Свіжа кров
- •6.2.5.Еволюційна криза
- •6.3.Арійський стандарт і Україна
- •6.3.1. Антропометрія
- •Козацький расовий тип.
- •6.3.2.Сенсар — мова Великого Переходу
- •6.3.3.Територіальна ізольованість
- •6.3.4.Діаспора — генетичний скарб
- •6.4.Расова доктрина Третього рейху
- •7.Єврейський міф
- •7.1.Прабатьківщина семітів
- •7.2.Загадковий Ханаан
- •Ханаан, Фінікія, Сурія
- •7.2.1.Баал, тобто Син Божий
- •7.2.2.Кінахи, самари, гіксоси
- •Інанна-Діванна-Астарта-Артеміда
- •7.2.3.Пелазги-филистимляни
- •7.2.4.Розсекречений алфавіт
- •7.2.5.Лінгвістична містифікація
- •7.3.1.Зіткнення світоглядів
- •Карта давньої Палестини
- •7.3.2.Перша расова доктрина
- •Тора, тобто сувій
- •Карта Ханаану
- •7.3.3.Етнотворча безплідність
- •7.3.4.Арійська теза і єврейська антитеза
- •7.3.5.Русявий Давид і його імперія
- •Танець арійських воїнів (малюнок Олеся Бадьо “Гопак”)
- •7.3.6.Салимон. Кінець імперії
- •7.3.7.Про комплекси “молодших братів”
- •7.4.Галілеяни і юдеї
- •Євреї Ізраїлю (центрального і північного Ханаану) асимілювались поміж індоєвропейцями-ханаанцями
- •Назва “Ізраїль” стала позначати індоєвропейський край на противагу переважно семітській Юдеї.
- •7.4.1.Протистояння “Північ” — “Південь”
- •7.4.2.Юдея проти Ізраїлю
- •7.4.3.Імперський архетип: Московія і Юдея
- •7.4.4.Расова пружина
- •8.Війна за майбутнє
- •8.1.Чи належала Марія до роду Давида?
- •Українська Богородиця.
- •8.2.Обережніше з апокрифами
- •8.3.Спецоперація “Книга Якова”
- •8.4.Таємниця архангелів Гаврила та Михайла
- •8.5.Свідомо і добровільно
- •8.6.Чи були “східні мандри”?
- •8.7.Чи були в Ісуса рідні брати?
- •8.8.Про що не знав святий Матвій
- •8.9.Повнота Чотириєвангелія
- •8.10.Погиблі овечки дому Ізраїлевого
- •Оздоровлення хворих
- •8.11.Спасіння від юдеїв
- •8.12.Притча про інформаційну війну
- •8.12.1.Символічна мова Євангелія
- •8.12.2.Реконструкція первинного тексту
- •8.12.3.Плач і скрегіт зубів
- •Запрошення до Великого переходу
- •8.13. Як виглядав Христос
- •8.14.Істинний арієць
- •8.14.1.Хрест, Христос, Месія
- •8.14.2.Одкровення Марії Вальторти
- •8.14.3.Він здійснив усе, що запланував
- •8.14.4.Таємна мова галілеян
- •8.15.За два тисячоліття до Переходу
- •Істинний арієць.
- •В ін сказав “я дорога, і правда, і життя”. Він для нас є найкращим орієнтиром в хаосі, небезпеках і безпрецедентних можливостях нинішньої трансформаційної кризи.
- •8.16.Християнство нового циклу
- •Український геосоціальний організм сьогодні народжує нову арійську державу.
- •Головний принцип її утворення — арійський стандарт.
- •Ідеал його реалізації — ісус христос, істинний арієць.
- •Покажчик основних понять, назв і персоналій
- •Список ілюстрацій
8.11.Спасіння від юдеїв
Коли Христос повертався з Юдеї в Галілею, Йому треба було переходити Самарію. Коли прийшли до самарійського міста Сихар, учні пішли до міста купити харчів, а Христос, утомившись з дороги, сів біля криниці. Аж ось надходить жінка-самарійка брати воду. Ісус каже до неї: “Дай мені напитися”. Таке прохання незнайомця її здивувало, адже їй здалося, що перед нею юдей. Річ у тім, що юдеї і самаряни ворогували між собою, для юдеїв саме слово “самарянин” вважалося мало не лайкою, а пити з самарянином з одного посуду взагалі було немислимим. Можливо, жінка бачила, що Ісус прийшов з боку Юдеї, чи може зауважила якісь речі, принесені апостолами з Юдеї, тож вона вирішила, що розмовляє з юдеєм, принаймні точно не з самарянином, адже “свої” завжди ідентифікуються дуже чітко. До речі, юдеї також помилялися щодо етнічності Христа: “Озвались юдеї і сказали йому: Хіба не добре кажемо, що самарянин єси і біса маєш?” (Іван, 8.48). Таким чином, маємо ще одне підтвердження, що Ісус-галілеянин не був ні юдеєм, ні самарянином.
Але повернімось до розмови Ісуса з самарянкою. Він звертається до неї звичною образно-символічною мовою: “Якби ти знала дар Божий і хто той, що тобі каже: дай мені напитися, — ти попросила б у нього, і він дав би тобі води живої. Мовить до нього жінка: І зачерпнути чим не маєш, пане, і криниця глибока; звідкіль, отже, у тебе жива вода?” Очевидно, що жінка все сприйняла буквально, тож нічого не зрозуміла. Але Христос далі підводить її до розмови про духовні речі і говорить “про джерело води, яка б’є в життя вічне”. Проте проста жінка не збагнула навіть цієї достатньо відвертої символіки.
І лише після того як Христос розповів їй про таємні речі з її життя, вона зрозуміла, що перед нею незвичайна людина. Нарешті розмова зміщується до теми духовності: “Бачу, пане, що ти пророк. Батьки наші на цій горі поклонялися, ви ж говорите, що в Єрусалимі місце, де треба поклонятися” (4.20). Річ у тім, що юдеї рішуче виступали за те, що поклонятися Богові можна лише в Єрусалимському храмі, який вони захопили після розпаду імперії Давида (Єрусалим знаходився на межі Юдеї та Ізраїлю). Фактично, юдеї створили “релігійну монополію”, яку перетворили на потужний бізнес: завдяки їй до Єрусалиму щороку приходили сотні тисяч прочан, для обслуговування яких у місті була сформована розгалужена і вельми прибуткова інфраструктура.
Такий стан речей був неприродним і несправедливим, про що й гірко дорікнула Ісусові самарянка, продовжуючи вважати його юдеєм. Та він її заспокоїв: “Повір мені, жінко: надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете покланятися Отцеві” — вказівка на грядуще знищення Єрусалимського храму і відповідно юдейської “релігійної монополії”. “Бог — Дух, і ті, що Йому поклоняються, повинні в Дусі і правді покланятися”, тобто без прив’язки до обов’язкового місця богопочитання — чи це Єрусалимський храм, чи самарійська священна гора Гаризим, чи щось інше.
І ось в цей логічно зв’язний текст раптом вклинюється речення, яке багатьох просто збиває з пантелику: “Ви покланяєтесь тому, чого не знаєте; ми ж покланяємось тому, що знаємо, бо від юдеїв приходить спасіння” (4.22). Оскільки це речення за своїм змістом і формою явно випадає з контексту і нагадує грубу вставку, пригляньмося до нього уважніше.
По-перше, це пряма відповідь на докір самарянки, причому виразно з позиції юдейства:
Самарянка: “Батьки наші на цій горі поклонялися, ви ж говорите, що в Єрусалимі місце, де треба поклонятися”.
Юдей: “Ви покланяєтесь тому, чого не знаєте; ми ж покланяємось тому, що знаємо, бо від юдеїв приходить спасіння”. При цьому автором вставки ігнорується і фактично заперечується попередня фраза Христа: “Надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете покланятися Отцеві”.
По-друге, теза про “спасіння від юдеїв” в розумінні “спасіння, яке приходить завдяки юдеям” суперечить всьому Євангелію. Справді, яким чином можуть нести спасіння світові ті, у кого батько диявол: “Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім” (Іван, 8.43-44).
По-третє, у численних дискусіях і повчаннях Христос не використовує займенник “ми”, лише “Я”. Втілений Син Божий веде мову лише від Свого імені. Очевидно, що авторство фрази “Ви покланяєтесь тому, чого не знаєте; ми ж покланяємось тому, що знаємо” належить людям, але в жодному випадку не Боголюдині. Не випадково, що у всьому тексті Чотириєвангелія Христу приписується повчання від імені “ми” лише у двох місцях: у наведеній вище розмові з самарянкою, а також у нічній розмові з Никодимом: “Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте” (Іван, 3.11). Майже ідентичні фрази, ті ж слова, те ж протиставлення “ми знаємо, ви не знаєте” вказують на одного і того ж автора вставки. Так само, як перша вставка перервала плавний хід розмови з самарянкою, друга вставка різко перериває діалог Христа з Никодимом.
Таким чином, можна вважати доведеною наявність у тексті “Євангелія від Івана” (в оповіданнях про розмови Христа з Никодимом і самарянкою) двох згаданих вище вставок, які грубо порушують ясність і логічність викладу. Питання в іншому: як сталося, що редактори Євангелія, наявність яких, до речі, визнається Церквою, не побачили внутрішньої суперечності і залишили ці вставки без уваги, особливо у фрагменті розмови з самарянкою?
Найпереконливіше виглядає пояснення, що фраза “спасіння від юдеїв” справді належала Христу, але в розумінні спасіння від юдейського духу та їхнього способу мислення, від духовного засилля юдеїв, схильних прив’язувати спілкування з Богом до конкретних місць, до обов’язкових зовнішніх ритуалів і незліченних дріб’язкових приписів, проти яких постійно виступав Христос. Цей початок нової духовної ери і визволення людського духу мали відбутися після пророкованого Ним руйнування Єрусалиму.
До речі, саме так розуміли цю фразу укладачі “Біблії короля Якова” (початок 17 ст.), яка й досі вважається найавторитетнішим перекладом Біблії в англомовних країнах. Згаданий фрагмент у ній виглядає так: “for salvation is of the Jews”, де євреї виступають тим, від чого відбувається спасіння. Цікаво, що в сучасному англійському перекладі вже маємо: “for salvation comes from the Jews”, де прийменник “from” вже однозначно вказує на євреїв як джерело спасіння. Це до того, що описана вище маніпуляція з християнською свідомістю могла відбутися зовсім недавно, протягом кількох останніх століть.
Наведені вище міркування про грядущий порятунок від юдейської рутини цілком відповідають євангельській логіці та історичній правді. Скоріше всього, що саме так фразу “спасіння від юдеїв” сприймали як редактори “Євангелія від Івана”, так і християнські теологи, не вбачаючи у ній суперечності з Чотириєвангелієм. А первинний текст розмови з самарянкою, без юдейської вставки, міг виглядати так: “Повір мені, жінко: надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете покланятися Отцеві. Від юдеїв приходить спасіння”.