50.Капітал як ресурс тривалого користування: форми капіталу

Капітал є одним із основних елементів суспільного багатства. Капітал в широкому розумінні слова – це будь-який ресурс, створений з метою виробництва більшої кількості економічних благ. Тобто особливістю капіталу як ресурсу є його створення з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Отримання певного потоку товарів і послуг в майбутньому передбачає наявність у виробничому процесі певного запасу ресурсів тривалого використання, тобто капіталу. Капітал відрізняється від землі тим, що він має властивість відтворення, в той час як земельні фонди уявляють фіксовану величину і не може бути швидко збільшений.

Розрізняють дві основні форми капіталу:

Фізичний капітал включає в себе запас виробничих товарів, які беруть участь в виробництві продукції – машини, будівлі, споруди, матеріали, запаси сировини, тощо..

Людський капітал – це капітал у вигляді розумових здібностей, одержаних в результаті навчання та практичного досвіду.

Таким чином – капітал включає в себе засоби виробництва, створені людьми, а також розумові здібності людей. Якщо говорити принципово, то людський капітал – це особливий різновид трудових ресурсів. Тому під капіталом у власному розумінні слова звичайно розуміють тільки фізичні, матеріальні фактори.

Капітал, у свою чергу, поділяють на основний та оборотний капітал. Основний – це засоби праці, такі як будівлі, споруди, обладнання, машини, тощо. Оборотний капітал – це предмети праці: сировина, матеріали, готова продукція, а також робоча сила.

Основний капітал служить на протязі декількох років і підлягає заміні лише у міру його фізичного або морального зносу, тобто знецінення основного капіталу у міру здешевлення його продуктивності або з початком випуску машин і обладнання принципово нової якості, що робить використання старого основного капіталу технічно і економічно невигідним. Кожного року власник основного капіталу списує певну частину вартості його обладнання (робить амортизаційні відрахування).

Оборотний капітал повністю споживається на протязі одного циклу виробництва і його вартість включається у витрати повністю, на відміну від основного капіталу, вартість якого враховується у витрати по часткам

Основна риса, закладена у всіх розглянутих формах капіталу – це як би угода між сьогоднішнім та майбутнім часом. Дійсно, щоб накопичити певний капітал у майбутньому, потрібно відмовитися від негайного використання його вартості в процесі накопичення.

51. Ринок капіталу. Види процентних ставок.

Капітал є одним із основних елементів суспільного багатства. Капітал в широкому розумінні слова – це будь-який ресурс, створений з метою виробництва більшої кількості економічних благ. Тобто особливістю капіталу як ресурсу є його створення з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Отримання певного потоку товарів і послуг в майбутньому передбачає наявність у виробничому процесі певного запасу ресурсів тривалого використання, тобто капіталу.

Розрізняють дві основні форми капіталу:

Фізичний капітал включає в себе запас виробничих товарів, які беруть участь в виробництві продукції – машини, будівлі, споруди, матеріали, запаси сировини, тощо..

Людський капітал – це капітал у вигляді розумових здібностей, одержаних в результаті навчання та практичного досвіду.

Капітал, у свою чергу, поділяють на основний та оборотний капітал. Основний – це засоби праці, такі як будівлі, споруди, обладнання, машини, тощо. Оборотний капітал – це предмети праці: сировина, матеріали, готова продукція, а також робоча сила.

Основний капітал служить на протязі декількох років і підлягає заміні лише у міру його фізичного або морального зносу, тобто знецінення основного капіталу у міру здешевлення його продуктивності або з початком випуску машин і обладнання принципово нової якості, що робить використання старого основного капіталу технічно і економічно невигідним. Кожного року власник основного капіталу списує певну частину вартості його обладнання (робить амортизаційні відрахування).

Оборотний капітал повністю споживається на протязі одного циклу виробництва і його вартість включається у витрати повністю, на відміну від основного капіталу, вартість якого враховується у витрати по часткам.

Сукупний фізичний капітал на даний проміжок часу – це фонди підприємства. Вони відповідно поділяються на основні та оборотні фонди. Поповнення або збільшення капітальних фондів відбувається у формі інвестицій.

Капітальні інвестиції – це збільшення обсягу функціонуючого капіталу. До них відносять: витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переобладнання підприємств; витрати на житлове та культурно-побутове будівництво; витрати на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу. Витрати на ремонт в інвестиції не включаються.

Розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції – це загальне збільшення запасів капіталу. Вони порівнюються з витратами на відшкодування. Відшкодування – це компенсування фізичного і морального зносу капіталу. Чисті інвестиції – це валові інвестиції за мінусом коштів, що йдуть на відшкодування.

Інвестиції можуть розглядатися, як відкладене споживання якоїсь частки сьогоднішнього доходу. Вони зменшують споживання сьогодні, проте збільшують його у майбутньому.

Капітальні блага продають і купують на ринках капітальних благ. Більшість капітальних благ знаходиться у власності підприємств, які їх використовують. Деякі з капітальних благ здаються в оренду їх власниками.

Плата за тимчасове користування капітальними благами називається орендною платою. Для прийняття рішення про вибір найкращих варіантів використання капітальних благ треба знати показники, які характеризують доход або прибуток на капітал. Одним із таких показників є норма прибутку на капітал.

Норма прибутку на капітал є чистим річним прибутком (орендною платою за вилученням затрат) у розрахунку на одну грошову одиницю вкладеного капіталу вираженою у процентах. Вона уявляє собою число – проценти за рік.

Взагалі підприємства мають попит не просто на деякі матеріальні капітальні блага (верстати, обладнання і т.п.), а на тимчасово вільні грошові кошти, які можна витратити на ці капітальні блага і повернути їх, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Тому попит на капітал – це попит на кошти, які можуть бути вкладені на придбання капітальних благ, тобто в інвестиції. Значить попит на інвестиції – це попит на позичковий капітал, а ціною позичкового капіталу є процентна ставка – фінансовий прибуток на фінансові активи або річний доход на позичковий капітал.

Процентна ставка – це кількість грошей, яку треба сплатити за використання грошової одиниці за рік, розглянута як процент від кількості позичених грошів, а не як абсолютна величина. Розрізняють номінальну, та реальну процентну ставку:

Номінальна процентна ставка – це процентна ставка виражена в грошових одиницях по поточному курсу. Номінальна процентна ставка наводиться в засобах інформації, вона не враховує темпи інфляції.

Реальна процентна ставка це процентна ставка в незмінних (гарантованих) грошових одиницях або з поправкою на інфляцію.

Реальна ставка процента є номінальною ставкою мінус очікувані темпи інфляції при невеликих процентних ставках. Наприклад, якщо ми очікуємо, що інфляція за рік в середньому становитиме 5%, а номінальна ставка 9%, то реальна ставка становитиме 9 – 5 = 4%.

Ринковий попит на позичковий капітал – це сума обсягів позичкового капіталу, на який є попит у всіх позичальників при тої чи іншої можливій ставці позичкового процента. Позичальниками є фірми, індивіди, уряд.

Крива попиту на капітал – спадаюча крива, яка свідчить, що при зниженні процентної ставки, попит на капітал зростає.

Капітал створюється за рахунок не споживання частки доходу, тобто за рахунок заощаджень. Тому обсяг пропозиції капіталу відповідає обсягу заощаджень. Заощадження збільшують можливість споживання в майбутніх періодах, але скорочують сьогоднішнє споживання.

Як в цілому змінюється обсяг заощаджень при підвищенні ставки проценту, залежить від абсолютних значень зміни заощаджень. Як правило, при низьких ставках проценту заощадження збільшуються зі зміною ставки, а при високих в деякій мірі починають спадати. Тому крива пропозиції капіталу схожа з кривою пропозиції праці. Тобто крива пропозиції капіталу – зростаюча крива, яка може вигинатися назад при високих процентних ставках.

Ринкова процентна ставка утворюється при взаємодії попиту та пропозиції позичкового капіталу.

На рівень процентної ставки можуть впливати такі фактори, як ступінь ризику, строк, на який надається позика, розмір позики, обмеження конкуренції на ринку, оподаткування тощо.

На мал. D – крива попиту на капітал; S – крива пропозиції капіталу;

і₀ – рівноважна (ринкова) процентна ставка.

Ставка позичкового проценту впливає на інвестиційне рішення підприємств.

i S

i₀

D

C₀ C

Утворення рівня процентної ставки

на фінансовому ринку.