98. Формування та використання прибутку підприємства.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) продаж іншого майна; в) позареалізаційні операції. Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку (П ) відраховують від виручки. Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Прибуток від позареалізаційних операцій —це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для аналізу та прийняття господарських рішень. Але треба мати на увазі, що прибуток є об'єктом оподаткування.

Основною складовою валового доходу є виручка від продажу продукції. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові витрати — це передусім витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна.Амортизаційні відрахування виокремлено із загальної суми витрат, оскільки нарахування таких контролюється фіскальними органами в особливому порядку.

Напрями використання прибутку.

Із загальної суми прибутку сплачується податок на прибуток. Головні напрями використання передбачають поділ прибутку на дві частини: 1) прибуток, направлений за межі підприємства, називається розподіленим прибутком; 2) прибуток, що залишився на підприємстві, використовується як фінансове джерело його розвитку. Направляється на створення резервного та інвестиційного фондів.

Розподілення прибутку на виплату дивідендів та інвестування є складною фінансовою проблемою. З урахуванням різноманітних факторів акціонерне товариство повинно вибрати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

99. Рентабельність, її види та методика визначення.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який в загальній формі розраховується як відношення прибутку до затрат (ресурсів). Рентабельність має декілька модифікацій: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу, рентабельність продукції.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання майна підприємства і розраховується за формулою:Ра= Пч/ Ка* 100%, де Пч – чистий прибуток за рік,Ка – середня сума активів по річному балансу.

Рентабельність власного капіталу (Р в.к) відображає ефективність використання власних активів:

Рвк= Пч/Кв* 100%, де Кв – власний капітал підприємства.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність затрат на її виробництво і збут. Вона визначає відношення прибутку від реалізації продукції (Прп) до загальної собівартості продукції (С р.п.) за той самий період.Рп= Прп/Срп*100%.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу. Для цього використовують різні показники, котрі прийнято називати коефіцієнтами. До основних показників належать:

Коефіцієнт автономії (Ка) визначається шляхом ділення суми власного капіталу на підсумок по балансу. Він показує, на скільки капітал підприємства забезпечений власними засобами.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл) – це відношення оборотних активів (розділ ІІ балансу) до короткострокових пасивів (розділIV пасиву). Якщо значення цього показника менше 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надміру високого значення, більше 4, може виникнути сумнів щодо ефективності використання оборотних активів.

Коефіцієнт термінової ліквідності (Ктл) розраховується як відношення оборотних активів високої ліквідності до короткострокових пасивів. Нормальною можна вважати ситуацію, коли значення цього коефіцієнта більше 1. Якщо значення менше одиниці, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) – відношення абсолютно ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів) до короткострокових пасивів. Нормальною можна вважати ситуацію, коли значення показника більше 0,5.